Справа № 2-а-3551/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Добрянського В.В. при секретарі - Євхименко М. В. за участі прокурора - Демидок Д.А. представника позивача - Фетісової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
встановив:
У вересні 2008 року Прилуцький міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості по внесках на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 217, 32 грн.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в судове засідання не з'явилася, заперечень проти позову не подала. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних в справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5) Згідно п.3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Відповідно до ч.3 ст. 15 цього Закону страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду. Відповідач зареєстрована як платник страхових внесків в управлінні ПФ України в м. Прилуки з 27.04.2001 року (а.с. 6).
За період з 01.01.2005 по 31.03.2005 року відповідач працювала на спрощеній системі оподаткування і сплачувала єдиний (фіксований) податок.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків і зборів, що складають систему оподаткування, на них не розповсюджуються норми податкового законодавства, а згідно п.п.1 п.8 Прикінцевих положень вказаного Закону до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в розмірах передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином відповідач зобов'язана була сплачувати страхові внески у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем було проведено розрахунок сум страхових внесків щодо відповідача, які не надійшли на рахунок позивача, але зараховуються в складі фіксованого податку за результатами підприємницької діяльності за період з 01.01.2005 по 31.03.2005 року та складено акт-розрахунок №896 від 28.01.2008 року, в якому зазначено, що відповідач зобов'язана сплатити 217, 32 грн. фіксованого розміру страхових внесків за вказаний період (а.с. 7).
Оскільки акт-розрахунок був отриманий відповідачем, про що в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення, але в добровільному порядку заборгованість не сплатила, 07 березня 2008 року відповідачу було надіслано вимогу про сплату боргу за №Ф-1212 (а.с. 9). Дана вимога про сплату заборгованості була отримана відповідачем 12.03.2008 року, але сума вказана в ній сплачена не була.
Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У відповідності з вимогами ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Таким чином, добровільно не сплачена сума заборгованості по страховим внескам підлягає стягненню з відповідача. Цією ж статтею встановлено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Ч.1 ст. 60 КАС України передбачено право прокурора звертатись до адміністративного суду з позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (прож. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки на р/р 2560630305272 в Прилуцькому відділенні №221 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 343154 заборгованість по страховим внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 217, 32 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження