УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року липня місяця „03" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:   Курської А.Г.

Суддів:                           Горбань В.В.

Філатової Є.В.

При секретарі:               Бахтагарєєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку спадкового майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку спадкового майна. Вимоги мотивовані тим, що його батько ОСОБА_3 був одружений з матір'ю ОСОБА_4. В період шлюбу в 1970 році вони придбали житловий АДРЕСА_1 Білогірського району, який було зареєстровано на ім'я батька, але є спільною власністю подружжя. Мати померла в 1986 році. Після її смерті за заповітом він прийняв спадщину. Але свідоцтво на право на спадщину за заповітом йому було видано тільки на гроші у сумі 3620 грн 24 коп. До складу спадщини не увійшло інше майно, яке належало матері, тобто 1/2 частка АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_3, який у 1997 році склав заповіт, відповідно до якого все майно, у тому числі і житловий будинок було відписано ОСОБА_2, яка проживала з батьком. Вважає, що у зв'язку з отриманням травми голови, батько в момент складання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому даний заповіт слід визнати недійсним.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просив встановити факт прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4, якій належало 1/2 частка будинку як дружині, визнати заповіт батька недійсним, визнати за ним право власності на все спадкове майно після смерті батька.

При розгляді справи до участі у справі у якості третьої особи була притягнута ОСОБА_5, яка пояснила, що нею дійсно була написана заява про відмову від своєї частки спадкового майна після смерті батьків на користь свого брата - ОСОБА_1

Рішенням Білогірського районного суду від 30 січня 2006 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки спадкового майна - АДРЕСА_1 Білогірського району АР Крим після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3. В решті вимог відмовлено.

Справа № 22-3388/2006 р                                                 Головуючий в 1 інстанції Куртлушаєв М.І.

Доповідач                       Горбань В.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог в цій частині та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що спірні правовідносини підлягають вирішенню на підставі статті 1241 ЦК України /2003 р/.

Проте з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні даного спору суд допустив помилку при застосуванні норм Цивільного кодексу України, 2003 р, та не врахував, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року і його дружина прийняла спадщину за заповітом, та діти - спадкоємці першої черги також звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

Відповідно до 5 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України 2003 року, правила книги шостої Цивільного Кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, спадкодавець - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті спадкоємці за законом першої черги - діти та дружина прийняли спадщину, подавши заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, до спірних правовідносин безумовно застосовуються норми ЦК України 1963 року, а не ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно зі статтею 535 ЦК України 1963 року неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, а також непрацездатна дружина, батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту не менш двох третей частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом /обов'язкова частка/. При визначенні розміру обов'язкової частки зараховується і вартість спадкоємного майна, яка складається з предметів звичайної домашньої обстановки та в вжитку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на дані вимоги закону, та не зарахував до обов'язкової частки у спадщині вартість речей звичайної домашньої обстановки та в вжитку.

Посилання в рішенні на те, що позивач при розгляді справи не висував вимог про розділ будь-якого спадкового майна, окрім домоволодіння, суперечить матеріалам справи.

Зі змісту позовної заяви, наданих додаткових заяв та пояснень позивача в суді

першої інстанції вбачається, що він також просив включити до складу спадкового майна

сертифікат на земельну частку /пай/, який отримав спадкодавець на час життя та

зарахувати до обов'язкової частки     у спадщині вартість         предметів     домашньої

обстановки.

В суді апеляційної інстанції позивач підтвердив дані обставини.

Але ухвалюючи рішення суд не розглянув дані вимоги і вони фактично не були предметом розгляду суду першої інстанції, що перешкоджає ухваленню ним додаткового рішення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

За таких обставин, коли рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:       Курська А.Г.       Горбань В.В.      Філатова Є.В.