Справа № 2-а-2469/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Гром Л. М.
при секретарі - Закупрі П. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
В 2005 році військовий прокурор Чернігівського гарнізону звернувся до Військового місцевого суду Чернігівського гарнізону в інтересах колишніх військовослужбовців в томі числі і ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії та стягнення різниці після перерахунку, мотивуючи тим, що Конституцією України гарантується рівність громадян тому військовослужбовці, які займають рівні за штатною категорією посади, мають однакове військове звання, кваліфікацію, науковий ступень і вчене звання, тривалість та умови проходження служби і не відрізняються за іншими ознаками, отримуючи однакову за видом пенсію, повинні мати і однаковий її розмір, який не може залежати від часу виходу на пенсію, проте наявність такої диспропорції у розмірах пенсій військовослужбовців, звільнених з військової служби у різні часи, є по суті ущемлення в правах військових пенсіонерів порівняно з іншими.
Військовий місцевий суду Чернігівського гарнізону рішенням від 8 вересня 2005 року в задоволенні даного позову відмовив повністю за необґрунтованістю. 16.09.2005 року військовий прокурор Чернігівського гарнізону подав апеляційну скаргу на зазначене рішення.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 27 січня 2006 року апеляційне подання військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 та інших залишив без задоволення, а рішення від 08 вересня 2005 року без змін.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями 10.02.2006 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27.01.2006 року. Ухвалою від 02.04.2008 року Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27.01.2006 року відносно позовних вимог ОСОБА_1 - скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до апеляційного суду Чернігівської області у зв'язку з тим, що Чернігівський обласний військовий комісаріат є підвідомчою установою Міністерства оборони України, то спір щодо перерахунку раніше призначеної пенсії необхідно вирішувати за правилами Кодексу адміністративного судочинства.
22 травня 2008 року Апеляційний суд Чернігівської області ухвалив апеляційну скаргу військового прокурора Чернігівського гарнізону задовольнити частково, рішення військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 08 вересня 2005 року в частині відмови в задоволенні позову військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 скасувати, справу направити до Деснянського районного суду м. Чернігова для розгляду в адміністративному порядку.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2008 року передано на розгляд Чернігівському окружному адміністративному суду справа за позовом військового прокурора в інтересах ОСОБА_1 та інших до Чернігівського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії для розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні представник прокуратури, ОСОБА_1 позов та його мотиви підтримали повністю посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.
Представник Чернігівського обласного військового комісаріату в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що пенсія призначена відповідно до норм законодавства, діючого на час виходу позивача на пенсію. Крім того на даний час всі пенсійні справи передані до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області тому вказана організація не може бути відповідачем у даній справі
Представник головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що позивач зазначену премію при проходженні служби не міг отримувати, оскільки вона запроваджена вже після його звільнення зі служби тому головне управління вважає, що вимоги позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Такої думки дотримуються Верховний Суд України у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 №4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»; Вищий адміністративний Суд України в п.2.7 Рекомендацій від 23.08.2007 № 07.2-10/1 «Про деякі питання практики
розгляду справ, пов'язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим (науково-педагогічним) працівникам».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представники відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
В судовому засіданні встановлено, що майор ОСОБА_1 наказом № 0138 від 01.03.1989 звільнений у запас, з 22.05.1989 року виключений із списку особового складу військової частини наказом № 69 від 24.03.1989 року.
З 1 травня 1992 року позивачу було призначено пенсію на підставі Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262), зокрема статей 43 та 63 цього Закону.
Частиною 3 статті 43 Закону №2262, в редакції, чинній до 1 січня 2005 року, визначалось, що пенсії особам офіцерського складу обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, при цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
З 1 січня 2005 року набув чинності Закон України від 15.06.2004 №1769-ІУ «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»».
Частину 3 статті 43 було викладено в такій редакції: «Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством».
Премія передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» не може бути включена до грошового забезпечення, з якого обчислена пенсія позивача з, оскільки статтею 63 Закону №2262, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, і яка передбачає умови перерахунку особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно Закону №2262, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом №2262, нових
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій.
Закон №1769 не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, не можуть бути задоволені.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 пенсія була призначена у 1989 році в зв'язку із звільненням його в запас. В період проходження військової служби ОСОБА_1 вказані надбавки не отримав, а тому підстав для перерахування пенсії позивачу не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відповіти.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог військовому прокурору Чернігівського гарнізону стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок пенсії - відмовити
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.