КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-4214/09 Головуючий у 1-й інстанції: Маркова О. М.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" лютого 2010 р.
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Мельничука В. П.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік в сумі 1650 грн.00 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ІІ категорії та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, проте зазначена допомога була виплачена в 2006 році в значно меншому розмірі.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2008 року позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім цього, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з таких підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ІІ категорії, що підтверджується відповідним посвідченням і згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення у передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у травні 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі. В свою чергу позивачем не надано відповідних доказів про поважні причини пропущення річного строку на звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2006 рік не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2006 рік, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення – задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2008 року – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
В. П. Мельничук