КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2007 № 42/544
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача – Багаутдинова – за дов., Скляревська Н.О. – за дов.,від відповідача – Свірська Н.П.– за дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2005
у справі № 42/544
за позовом Донецької залізниці
до Державного комітету України з державного матеріального резерву
про стягнення боргу, ціна позову 111780 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2005 у справі № 42/544 позов Донецької залізниці задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Донецької залізниці 111780 грн. боргу, 1117,80 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Зокрема він стверджує, що позивачем не доведено факт зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та факт понесення відповідних витрат на їх зберігання.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду апеляційної скарги, 30 квітня 2003 р. між сторонами по справі був укладений договір № Д/НР-03693/НЮ відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
За умовами зазначеного договору позивач зобов’язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач - відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню згідно з погодженим кошторисом в межах асигнувань, передбачених на ці цілі. Строк оплати за договором встановлений не був.
Таким чином між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 36 ЦК УРСР, гл. 66 ЦК України, Законом України «Про державний матеріальний резерв».
Відповідно до умов договору позивач протягом І півріччя 2005 року зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 111780 грн.
Даний факт підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунком витрат на утримання матеріальних цінностей державного матеріального резерву за І, II квартал 2005 р., звітами про видатки на утримання мобілізаційного резерву за І, II квартал 2005 р. №№ 5/ДСК від 6 квітня 2005 р. 7/ДСК від 6 липня 2005 р, актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву від 27 травня 2005 р., актом № 01-24/14 перевірки стану обліку та збереження мобілізаційного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів, додержання вимог законодавства під час здійснення операцій з цим майном від 25 жовтня 2005 р., кошторисом витрат на 2005 р. від 21 січня 2005 р.
Таким чином, доводи апелянта, викладені в скарзі, стосовно недоведеності факту зберігання позивачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та понесення ним витрат на зберігання спростовуються вищевикладеним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до «Графіку реструктуризації погашення заборгованості Держкомрезерву перед ДАЗТ «Укрзалізниця» в 2008 році», який підписано головою Держкомрезерву України та генеральним директором Укрзалізниці за відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву погоджено сплатити всім залізницям (структурним підрозділам Укрзалізниці) всього у 2008 році – 3 557 827, 40 грн.: 1-й квартал - 889456, 85 грн., 2-й квартал – 889 456, 85грн., 3-й квартал – 889 456, 85 грн., 4-й квартал – 889 456, 85 грн.
Розмір загальних сум по кварталам було визначено Держкомрезервом самостійно виходячи з актів звіряння заборгованості, підписаних між Держкомрезервом та залізницями, у тому числі і з ДП «Донецька залізниця».
Як пояснив в судовому засіданні позивач, станом на 01.03.2007 року до акту звіряння увійшли суми заборгованості, щодо якої триває розгляд заявлених позовів, по яких не прийняте остаточного рішення, а саме: справа № 46/432 - сума боргу 177 726, 00 грн. (рішення прийнято 21.02.2007 року) та справа № 42/544 - сума боргу 113015, 80 грн.
Ці факти свідчать про те, що Держкомрезерв, підписавши графік погашення заборгованості, погодився з наявністю вищезазначеної заборгованості та має намір її погасити, в тому числі щодо здійснення відшкодування поточних витрат залізниць на зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, або погашення заборгованості відповідачем суду не надано ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції.
Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву» передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
Отже, підсумовуючи наведене вище, а також враховуючи те, що відповідач у семиденний строк з дня пред’явлення позивачем зазначеного позову оплату за договором не провів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд цілком обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 622 ЦК України, 111 780 грн. боргу.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2005 у справі № 42/544залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву – без задоволення.
Матеріали справи № 42/544 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
02.07.07 (відправлено)