Справа №22- 7549
Головуючий у 1 інстанції - Кухайлешвілі Ю.Л.
Доповідач - Диба В.Г.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03110, м. Київ, Солом'янська л 2-а
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2008 року Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - Диби В.Г.
судців- Волкової Л.О., Журавель В.І.
при секретарі Горлатенко О.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Головного Управління юстиції в м. Києві про визнання свідоцтва про право власності на спадщину недійсним та про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2007 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі їх представника, який діяв на підставі виданих йому довіреностей, звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 і після певних уточнень своїх позовних вимог на підставі ст. . 1261; ч. 3 ст. 1272; ст. 1301 ЦК України просили визнати, що строк для прийняття спадщини вони пропустили з поважних причин; визнати за ними право спадкування на АДРЕСА_1, яка до смерті належала на праві власності їх покійному батькові ОСОБА_8; визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, яке було неправомірно видане ОСОБА_6 - брату померлого, та визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Свої позовні вимоги вони обґрунтовували тим, що в 1971 році їх батьки розлучилися в м. Волгограді (Росія).
В 1983 році батько переїхав на постійне проживання в м. Київ, однак вони та їх діти навідували його у м. Києві та вели з ним переписку.
Останні 4 роки переписка з ним припинилась у зв'язку з чим вони хотіли його навідувати, однак у зв'язку зі станом здоров'я (ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи) та іншими причинами зробити цього не змогли до 2007 року. Прибувши у 2007 році на батьківщину батька - в село Містечко Брусиловського району Житомирської області, вони взнали що батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
При житті у батька на праві власності була АДРЕСА_1
Брат покійного - відповідач ОСОБА_6, достовірно знаючи, що у нього є двоє дітей - спадкоємців першої черги, не повідомив їх про смерть батька.
Повідомивши державного нотаріуса про те, що у померлого інших спадкоємців за законом, крім нього немає, він 10.08.2004 року у третій Державній нотаріальній конторі одержав свідоцтво про право на спадщину за законом.
У зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі їм свідоцтва про право на спадщину та незаконним прийняттям спадщини спадкоємцем 2-ї черги, вони просять позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.04.2008 року в задоволенні позову позивачам було відмовлено.
Представник позивачів, ОСОБА_2 , який на підставі довіреності діє в їх інтересах, вважаючи, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки було ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і висновки суду не відповідають обставинам справи, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Представник відповідача, який діє в його інтересах на підставі довіреності, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, вказує на відсутність порушень норм матеріального і процесуального права, відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Диби В.Г., вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. . 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції правильно на підставі наявних в справі доказів установив, що позивачі по даній справі є рідними сином та дочкою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що при житті він був єдиним власником АДРЕСА_1, що спадщину після смерті спадкодавця на підстав свідоцтва про право на спадщину одержав відповідач ОСОБА_6, який є його рідним братом. Ці обставини не оспорював у суді першої інстанції і представник відповідача. Однак, відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції помилково виходив із того, що позивачі відповідно до вимог ст. . 60 ЦПК України не надали суду належних і безперечних доказів на підтвердження того, що причини пропуску ними встановленого законом України строку для прийняття спадщини є поважними.
Однак погодившись з такими висновками суду неможливо з таких підстав.
З наявних в справі свідоцтв про народження позивачів вбачається, що їх батьком є ОСОБА_8 (а.с. 10-11) у зв'язку з чим відповідно до ст. . 1261 ЦК України вони відносяться до першої черги спадкоємців за законом.
З копії свідоцтва про його смерть вбачається, що їх батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з чим даний спір вирішується на підставі нині діючого Цивільного Кодексу України (а.с. 9).
Із посвідки про народження відповідача вбачається, що відповідач є рідним братом померлого і тому відповідно до ст. . 1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги за законом ( а.с. 33).
При цьому відповідно до ст. . 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. . 1259 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - брат спадкодавця, знав, що у спадкодавця є двоє дітей - спадкоємців першої черги за законом, які у встановленому законом порядку не усувалися від права на спадкування, не відмовлялись від спадщини.
Із наявних в спадковій справі № 114, копія якої була долучена до даної справи, заяви від 04.02.2004 року (а.с. 31) та доповнення до цієї заяви від 10.08.2004 року (а.с. 36) видно, що відповідач, подаючи ці заяви нотаріусу, діючи недобросовісно, вказав в них, що крім нього у спадкодавця інших спадкоємців немає.
При цьому він не надав нотаріусу допустимих та належних доказів, які б свідчили про те, що позивачі відмовилися від спадщини, були усунуті від права на спадкування, чи не прийняли спадщину у встановлений законом строк.
Представником відповідача не надано суду ніяких доказів, як того вимагає ст. . 60 ЦПК України, про те, що у відповідача були якісь конкретні дані про смерть позивачів.
Із пояснень допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_9 (двоюрідної сестри померлого, ОСОБА_10 (сусідки померлого) вбачається, що відповідач не повідомив позивачів про смерть їх батька, а через місяць здав його квартиру в оренду (а.с. 52-зворот, 53-54). У судовому засіданні представник відповідача не оспорює той факт, що після смерті спадкодавця відповідач не повідомляв позивачів про смерть їх батька.
З матеріалів справи вбачається, що спадкодавцю на час його смерті на праві власності належала АДРЕСА_1 (а.с. 37-39).
З урахуванням вимог ст. . 1261 ЦК України , позивачі, як спадкоємці першої черги, мали першочергове право на спадкування за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Тобто, в цей період позивачі повинні були подати заяву про свою згоду на прийняття спадщини, або вчинити інші дії, які б свідчили про її прийняття, що вони своєчасно не зробили.
Відповідно до ч 3 цієї ж статті за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ними заяви про прийняття спадщини.
Обговорюючи поважність причин пропуску позивачами строку для прийняття спадщини, суд ураховує, що позивачі є громадянами іншої держави, що вони не були повідомлені відповідачем чи іншими особами про смерть спадкодавця, що переїзд з міста Ростова-на - Дону в м. Київ для позивачки ОСОБА_3, яка є інвалідом 2 групи (а.с. 8), є складним і потребує певну кількість коштів і тому суд визнає, що строк для прийняття спадщини позивачі пропустили з поважних причин. Тому відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України суд визначає їм додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю 3 місяці, який має обчислюватись починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.
Із копії свідоцтва про право на спадщину (а.с. 40) вбачається, що після смерті спадкодавця право на спадкове майно - АДРЕСА_1 перейшло до спадкоємця другої черги відповідача ОСОБА_6
На думку колегії суддів, оскільки воно було видане за наявності спадкоємців першої черги, які пропустили строк для прийняття спадщини з поважних причин, то відповідач не мав права на спадкування і тому відповідно до ст. . 1301 ЦК України це свідоцтво має бути визнане недійсним. Ці висновки суду апеляційною скаргою не спростовуються.
Таким чином, оскільки оскаржуване рішення суд першої інстанції ухвалив з порушенням норм матеріального і процесуального права і воно по суті є неправильним і несправедливим, а вимоги позивачів є законними і обґрунтованими, то відповідно до ст. . 309 ЦПК України це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Виходячи з викладеного, на підставі ст. . ст. . 1216, 1258, 1261, 1270, 1272, 1301 ЦК України та керуючи ст. . ст. . 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який на підставі довіреності діє в інтересах позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, задовольнити.
Визнати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пропустили встановлений законодавством України 6-ти місячний строк для прийняття спадщини - АДРЕСА_1, яка належала при житті їх батьку - ОСОБА_8, з поважних причин.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане ОСОБА_6 10 серпня 2004 року державним нотаріусом третьої Київської державної нотаріальної контори на спадкове майно - АДРЕСА_1
Визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю 3 місяці, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.
Рішення Апеляційного суду м. Києва набуває законної сили негайно, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2-х місяців з дня його проголошення.