Справа № 22ц-27/2009 рік. Головуючий по 1 інстанції Романенко В.А.

Категорія 42

Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2009 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.

суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.

при секретарі:: Пономаренко Ю.І.

адвоката ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

представника позивача Потапенко С.В., Біньковський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу військової частини А3177 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2008 року по справі за позовом військової частини А 3177 та квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Міністерство оборони України, орган опіки та піклування Соснівського району м. Черкаси про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням, виселення із службового жилого приміщення та зняття з реєстрації, -

встановила:

Військова частина А 3177 та квартирно-експлуатаційний відділ м. Черкаси звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, виселення із службового жилого приміщення та зняття з реєстрації, посилаючись на те, що ОСОБА_11 проходив службу у військовій частині А 3640 і 05 лютого 2003 року йому було надано службове житлове приміщення - однокімнатну квартиру №19 жилою площею 16, 7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул.   Косовського, 91. Згідно наказу №83 п.м. від 27 грудня 2006 року ОСОБА_4. звільнено з військової служби у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а тому він як особа, що вчинила злочин та не має 20 років вислуги у Збройних Силах України, підлягає до виселення із службового жилого приміщення разом із членами сім'ї без надання іншого жилого приміщення. Просили суд визнати ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування службовим жилим приміщенням, АДРЕСА_1 та виселити їх з даного приміщення, знявши з реєстрації за даною адресою. ОСОБА_9 визнати такою, що втратила право на користування службовим жилим приміщенням, АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації за даною адресою.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2008 року позовні вимоги військової частини та квартирно-експлуатаційного відділу задоволено частково. Визнано ОСОБА_9 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, АДРЕСА_1 та зобов'язавши зняти її з реєстрації. ОСОБА_8 виселено з квартириАДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В частині визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 втративши ми право на користування АДРЕСА_1 та виселення їх з даного жилого приміщення в позові відмовлено.

У апеляційній скарзі військова частина А 3177 просить рішення Соснівського районного суду від 03 листопада 2008 року змінити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким повністю задоволити їх позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги військової частини та квартирно-експлуатаційного відділу суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_9 не проживає без поважних причин в квартирі АДРЕСА_1 на протязі більше шести місяців, а тому вона втратила право на користування даною квартирою. Бувша дружина ОСОБА_11, ОСОБА_8, не поселялась в кв. 16 по вул.

Котовського, 91 в м. Черкаси в установленому законом порядку, з 24 березня 2006 року зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, тому суд також обгрунтовано прийшов до висновку про виселення її з квартири АДРЕСА_1. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується.

ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в 2008 році розірвали шлюб, про що 20 вересня 2008 року отримане свідоцтво про розірвання шлюбу. Ще 24 березня 2006 року місце проживання ОСОБА_8 було зареєстровано в АДРЕСА_2, окремо від ОСОБА_4 та їх малолітньої дитини ОСОБА_7 Таким чином, в службовому жилому приміщенні після розірвання шлюбу залишились проживати ОСОБА_4 та його малолітня дитина. Відповідно до ч. 7 ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення із службового жилого приміщення не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ним. До одиноких осіб у відповідності до ч. 7 ст. 125 ЖК України можуть бути віднесені крім одиноких матерів, які не створили сім'ї, так же і розведений подружжя, який залишився проживати в жилому приміщенні після вибуття із нього другого подружжя. При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що одинокий подружжя з проживаючим з ним неповнолітнім сином не підлягає до виселення із службового жилого приміщення.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим правовідносинам і зроблені у відповідності до обставин справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4. у відповідності до ст. 1 Закону України №1727-VI від 18 травня 2004 року не являється одинокою особою є невірним, так як даний Закон «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги та не поширюється на житлові правовідносини. Місце проживання неповнолітньої дитини бувше подружжя ОСОБА_4 визначили добровільно, разам із батьком ОСОБА_4. Чинне законодавство передбачає визначення місця проживання дитини судом лише у разі наявності спору батьків про місце проживання дитини.

Заяв чи клопотань про виклик до суду та допиту в якості свідків осіб, вказаних в апеляційній скарзі, позивачі не заявляли як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом матеріальних та процесуальних норм.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу військової частини А 3177 на рішення Соснівського

районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2008 року відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.