Справа № 513/1173/18

Провадження № 2/513/189/19

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.,

при секретарі - Коротаєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Манова Інна Миколаївна до ОСОБА_2 , треті особи - Татарбунарська державна нотаріальна контора Одеської області ( тимчасово виконує обов`язки Саратська районна державна нотаріальна контора), Кривобалківська сільська рада Саратського району Одеської області про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Манова І. М., уточнивши позовну заяву звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , складений 16 січня 2016року, посвідчений нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області, від 16 січня 2009 року, реєстраційний номер 115 та стягнути з відповідача на її користь документально підтверджені судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, що складається із земельної ділянки площею 4,9173га яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .

Позивачка подала заяву про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги, але на момент подачі заяви їй стало відомо, що за життя її батько склав заповіт яким заповів все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що за законом матиме право - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, позивачка не може погодитися з зазначеною обставиною і вважає, що покійний батько ОСОБА_3 склав заповіт під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки предметом правочину є земельна ділянка, яка є єдиним джерелом прибутку заповідача , останній зловживав алкогольними напоями, розлучився, після розлучення був одинокою і безпомічною людиною, вів аморальний спосіб життя, тому вказані обставини спонукали ОСОБА_3 на вкрай невигідних для нього умовах, під впливом зазначених обставин скласти заповіт.

В письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не визнає позовних вимог у повному обсязі, оскільки твердження позивача про те, що її батько ОСОБА_3 вів аморальний спосіб життя та на тлі алкогольної інтоксикації не міг здійснювати самостійні дії та розуміти значення, тим більше не міг здійснити своє волевиявлення з приводу свого майна є невірними та надуманими, позивачка не надала жодного доказу своїм твердженням з приводу відсутності можливості ОСОБА_3 здійснювати самостійні дії та розуміти значення своїх дій, оскільки такі питання відносяться до компетенції експертів. Крім того, позивачка проживала окремо від батька в іншому селі, ніякої допомоги йому на надавала, тоді як ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_3 в одному селі, постійно з ним спілкувався, надавав притулок, під час його хвороби надавав йому допомогу.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили про їх задоволення.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаюсь на обставини викладені у письмовому відзиві.

Третя особа - Татарбунарська районна державна нотаріальна контора ( тимчасово виконує обов`язки Саратська районна державна нотаріальна контора) до судового засідання не зявились, сповіщались судом належним чином, надали заяву з проханням слухати справу у відсутність представника нотаріальної контори.

Третя особа - Кривлбалківська сільська рада Саратського району Одеської області в особі голови селищної ради надала заяву з проханням розглядати справу у її відсутності , оскільки із службовою зайнятістю прибути до засідання не має змоги.

Суд заслухавши пояснення сторін та інших учасників справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, встановивши всі обставини та відповідні їм правовідносини сторін, дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову враховуючи наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно заповіту посвідченого 16.01.2009року державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В., зареєстрованого в реєстрі за №115, все своє майно заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після його смерті відкрилась спадщина, що складається із земельної ділянки площею 4,9173га яка розташована на території Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою померлого ОСОБА_3 .

Згідно заяви ОСОБА_1 від 04.07.2018року остання звернулась до приватного нотаріуса Саратського районного округу Одеської області про прийняття спадщини за законом.

Згідно заповіту від 16.01.2009року ОСОБА_3 , розуміючи значення своїх дій, на підставі особистого волевиявлення, відповідно до його внутрішньої волі на випадок своєї смерті зробив розпорядження, а саме , що усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде належати йому і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що його було записано нотаріусом зі слів заповідача ОСОБА_3 , прочитаний ним вголос і власноручно підписаний.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 26.04.2018року останній звернувся до приватного нотаріуса Саратського районного округу Одеської області про прийняття спадщини за заповітом.

Згідно показів свідків ОСОБА_4 (матері позивачки), ОСОБА_5 ( тітки позивачки) , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( рідної сестри померлого та тітки позивача) судом встановлено, що ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями на протязі свого життя, сімейне життя не склалося, за життя був двічі одружений, має трьох дітей, працював за наймом, матеріально дітям не допомагав, свій будинок в якому проживав продав під розборку ОСОБА_8 , потім проживав де прийдеться, з 2018року почав хворіти на туберкульоз легенів від чого і помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В обґрунтування свого позову, позивач посилалася на ст.233 ЦК України, як на підставу для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно до ст. 1257 ЦК України - заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК.

У постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення з приводу того, що як односторонній правочин заповіт підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Отже недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Такого правового висновку дійшов зокрема Верховний Суд України 16 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. При цьому невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити. Умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження на час складання заповіту ОСОБА_3 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, суду надано не було.

Серед іншого показання свідків дослідженні під час судового розгляду не містять в собі доказової бази, яка б узгоджувалася з предметом позову, а тому суд ставиться до них критично.

Крім того судом враховано, що заповіт є одностороннім правочином. Право на спадкування, в тому числі і за заповітом, виникає лише після смерті фізичної особи, заповідач не обмежений у праві в будь-який час скасувати заповіт або скласти новий.

При цьому з дня складення заповіту до смерті заповідача ОСОБА_3 минуло 9 років, заповіт не змінювався та не скасовувався. Хворіти алкоголізмом останній почав з 2016року. До цього з характеристики сільської ради, вбачається, що ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями, але розладу психіки у нього не було, усі його дії були усвідомленими, до лікарні останній був поміщений з приводу туберкульозу легень. За весь час , проживання ОСОБА_3 на території сільської ради неадекватної та аморальної поведінки за останнім не помічалось.

Посилання позивача на алкоголізм , як на тяжку обставину під впливом якої він змушений був скласти спірний заповіт, не може слугувати підставою для визнання його недійсним, оскільки позивачем не доведено, що шляхом складання зазначеного заповіту у 2009році ОСОБА_3 зміг усунути дану обставину або взагалі вирішити будь-яку іншу проблему.

З огляду на викладене, суд прийшов до переконання про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то не підлягають і стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати понесені останнім при зверненні до суду.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12,13,81,89,264,265,268,272, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Татарбунарська державна нотаріальна контора Одеської області (тимчасово виконує обов`язки Саратська районна державна нотаріальна контора), Кривобалківська сільська рада Саратського району Одеської області про визнання заповіту недійсним - відмовити у повному обсязі .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Тончева