КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-154/09/1003 Головуючий у 1-й інстанції: Примаченко В. О.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" лютого 2010 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Мельничука В. П.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Свої вимоги мотивувала тим, що є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року позовні вимоги задоволені повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Судом встановлено, що позивач є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням і згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу 14.07.2007 року у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2007 рік було зупинено.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Однак, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Так, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік 14.07.2007 року у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України, не виконав взяті державою зобов’язання та порушив права позивача.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання здійснити перерахунок невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2007 рік та задовольнив позовні вимоги, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення – залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
В. П. Мельничук