КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-8440/08/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"16" лютого 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,
Собківа Я.М.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання провести нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року позов задоволено частково: зобов`язано Управління Пенсійного фонду України Деснянському районі м. Чернігова провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 26.11.2007 року по 31.12.2007 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є дитиною війни, а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку в 2006-2007 роках їй не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006-2007 роки зупинено Законами України «Про Державний бюджет України на відповідні роки», а застосування законів, дію яких зупинено не допускається.
У зв’язку з виключенням п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в межах виконання бюджету на відповідний рік.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії, як дитині війни, у 2006 році є правомірними, оскільки він керувався останнім у часі нормативно-правовим актом – Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року (далі – Рішення КСУ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489.
Крім того, згідно Рішення КСУ визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А тому, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, дії відповідача до набуття чинності Рішення КС України від 09.07.07 № 6-рп/2007 року є правомірними, оскільки він керувався останнім у часі нормативно-правовим актом – Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з моменту вступу в законну силу Рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 року.
Разом із тим, позивачем пропущено річний строк для звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Судом першої інстанції не знайдено підстав для поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком лише за період з 26.11.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 26.11.2008 року, пропустивши передбачений ст. 99 КАС України строк звернення до суду.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 19 лютого 2010 року.