У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 21 жовтня 2009 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог ст. 215 ЦПК України. Вона зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, однак судом ухвалено рішення щодо однієї ОСОБА_2.
Позивач вказала, що з наданої суду відповіді Рівненського обласного сектору з питань банкрутства від 3 червня 2009 року вбачається, що ДГУ „Агентство з питань банкрутства” було ліквідоване і документи про діяльність філії були передані у вищестоящу організацію, тому не може надати оригінал протоколу публічних торгів від 19 травня 2006 року. Згідно даного листа Рівненська філія ДГУ „Агентство з питань банкрутства” була ліквідована згідно постанови Кабінету Міністрів України № 942 та наказу Міністерства економіки України № 368 від 24 жовтня 2005 року. Однак аукціон вищевказаним агентством був проведений 19 травня 2006 року, тобто після видання наказу про ліквідацію.
Не погоджується апелянт з висновками суду стосовно недоведеності нею порушення її прав, свобод та інтересів як наймача АДРЕСА_1 у зв”язку зі зміною власника даного приміщення.
Господарський суд в ухвалі від 14 серпня 2006 року зазначив, що ліквідатором ОСОБА_3 не виявлено майна для задоволення всіх вимог кредитора і ці вимоги залишені без задоволення.
Однак в порушення вимог ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор ОСОБА_3 включила майно (гуртожиток) в ліквідаційну масу і реалізувала його через агентство.
Судом безпідставно взято до уваги пояснення вищевказаного ліквідатора про те, що Рівненською міською радою було відмовлено в прийнятті даної частини гуртожитку в комунальну власність і на засіданні комітету кредиторів було вирішено здійснити продаж даного майна. Однак ці пояснення не підтверджені жодними доказами.
Оскаржуваний договір купівлі-продажу 33/1000 часток гуртожитку, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, суперечить протоколу № 1 проведення публічних торгів. В договорі ОСОБА_2 виступає як покупець, а на аукціоні – як представник згідно довіреності, яку суду не надала, а тому не відомо чиї інтереси вона представляла. У зв”язку з наведеним вищевказаний договір посвідчений нотаріусом неправомірно.
Крім того, в п. 5 оскаржуваного договору вказано, що будівля у спорі не перебуває. Даний пункт договору є незаконним, оскільки приміщення гуртожитку перебуває в спорі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5.
З постанови Господарського суду від 5 квітня 2004 року по справі № 4/6 вбачається, що відкрита ліквідаційна процедура ДП „Рівнежитлобуд” строком на 6 місяців, тобто до 5 жовтня 2004 року. Ухвалою цього ж суду від 30 червня 2006 року продовжений строк ліквідаційної процедури та строк призначення ліквідатора ОСОБА_3 строком на один місяць, тобто до 1 серпня 2006 року.
В період з 5 жовтня 2004 року до 30 червня 2006 року у ОСОБА_3 не було повноважень на продовження ліквідаційної процедури. Саме в цей період подавалися оголошення в газету „Вісті Рівненщини” від 16 грудня 2005 року та 28 квітня 2006 року. Аукціон призначався на 19 січня 2006 року та 19 травня 2006 року.
Отже, на вказаний період оголошення в газеті та проведення аукціону є незаконним.
Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційний суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2009 року залишити без змін.
Апеляційним судом справа призначалася до розгляду на 02, 16 лютого 2010 року. Однак, розглянута не була у зв”язку з неявкою апелянта у судове засідання.
У черговий раз справа призначена до розгляду на 02 березня 2010 року. Ні ОСОБА_1, ні її представник ОСОБА_6 у судове засідання не з”явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Документально підтверджених даних про поважність неявки в судове засідання апеляційному суду не надано.
Їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не була учасником спірного правочину відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, а тому вона не вправі його оскаржувати.
Крім того, нею не доведено чим порушені її права, як наймача кімнати № 26 даного гуртожитку у зв”язку із зміною його власника.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 19 травня 2006 року відбулися публічні торги з продажу майна підприємства-банкрута ДП ”Рівнебуджитло” АТЗТ “Рівнебуд”, а саме частини гуртожитку на АДРЕСА_1. Строк ліквідаційної процедури банкрута та строк призначення ліквідатором ОСОБА_3 ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 червня 2006 року продовжено до 01 серпня 2006 року (а.с. 51).
Хоча позивачка і є мешканкою спірного гуртожитку, однак вона не належить до тих суб”єктів, які мають право ставити питання про визнання договору купівлі-продажу частини приміщення гуртожитку недійсним в цілому, оскільки є наймачем лише окремої кімнати в ньому.
Крім того, рішенням Рівненського міського суду від 15 квітня 2003 року позивачку ОСОБА_1 та її двох дітей – синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, виселено з кімнати № 24 вказаного вище гуртожитку із вселенням їх в кімнату № 78 гуртожитку по АДРЕСА_2. Цим же рішенням встановлено, що позивачка та члени її сім”ї втратили право на користування кімнатою № 26 у спірному гуртожитку (а.с. 14).
Позивачкою не надано суду доказів, що оспорюваний нею правочин був укладений внаслідок зловмисної домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Підстав для скасування чи зміни судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 21 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук