АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

    Справа № 22-242 /10                           Головуючий у 1-й  інстанції:  Троценко  Т.А.  

         Суддя-доповідач:  Глазкова О.Г.

РІШЕННЯ

                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 лютого  2010 року                                                       м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

            головуючого          Бєлки  В.Ю.

            суддів                     Глазкової О.Г.

                 Кримської О.М.  

            при секретарі         Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за  апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Бердянського  міськрайонного  суду  Запорізької області  від 22  жовтня 2009 року

  по справі за позовом   ОСОБА_4 до  ОСОБА_5, ОСОБА_3,  третя особа:  Бердянська державна  нотаріальна   контора,  про  визнання  права власності  в порядку спадкоємства за заповітом,  визнання   договору   дарування  частково  недійсним,    

В С Т А Н О В И  Л А :

У червні 2009 року ОСОБА_4  звернувся  до  суду з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_3,  третя особа:  Бердянська державна  нотаріальна   контора  про  визнання  права власності  в порядку спадкоємства  за  заповітом,  визнання   договору   дарування  частково  недійсним, в якій було зазначено, що ОСОБА_6 19.02.1999 року склав заповіт, яким  залишив  все своє майно позивачу.  ОСОБА_6 знаходився у зареєстрованому шлюбі з матір’ю позивача ОСОБА_5, вони разом  внесли пайовий внесок  за кооперативну квартиру  АДРЕСА_1 в сумі 8261 грн. 81 коп. і на ім’я ОСОБА_5 був виданий правовстановлюючий   документ. ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_6 помер. Оскільки  квартира  АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, то після його смерті  відкрилася спадщина у  вигляді  Ѕ  частини цієї квартири. Позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки спадщину  прийняв фактично – спільним проживанням із спадкодавцем на момент його  смерті, заяви про  відмову  від спадщини не  заявляв.  У 2008 році  він дізнався  про те,  що  ОСОБА_5 подарувала  вищезазначену квартиру своїй онучці та його  дочці  ОСОБА_3 Вважає, що відчуження  цілої квартири, а не  Ѕ   її  частки  порушує  його  права на отримання  спадщини,  тому просить  визнати  договір  дарування  від 28.09.2008 року частково нікчемним і визнати за ним право власності на Ѕ  частку  вищезазначеної квартири.              

Рішенням  Бердянського  міськрайонного  суду  Запорізької області  від 22  жовтня  2009 року позов  задоволено. Визнано нікчемним  в Ѕ  частині  договір дарування квартири  АДРЕСА_1, укладений  28.09.2008 року між ОСОБА_5 і  ОСОБА_3 і посвідчений  приватним  нотаріусом Бердянського міського  нотаріального  округу  Романченко В.В., реєстр №661. Визнано за ОСОБА_4 право власності  на Ѕ  частину квартири АДРЕСА_1  в порядку спадкування за заповітом після смерті  ОСОБА_6,  померлого  ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необгрунтованність рішення  суду  першої інстанції  у зв’язку з  порушенням  норм  матеріального права, неповним  встановленням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить  скасувати  рішення суду  першої інстанції   та   направити  справу на  новий розгляд  до  суду  першої інстанції.

Заслухавши  у  засіданні  апеляційного  суду  суддю-доповідача, пояснення учасників  апеляційного розгляду, перевіривши законність та  обґрунтованість рішення суду першої інстанції  та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених  в суді  першої інстанції,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Статтею 309 ЦПК України передбачені підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, а саме: неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 22.03.1978 року.

В період шлюбу ОСОБА_5 була прийнята членом ЖБК „Чайка” і нею був внесений пайовий внесок у розмірі 8261,81 руб. за кооперативну квартируАДРЕСА_1.

            Як вбачається із довідки Комунального підприємства з технічної інвентаризації, право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5

            19.02.1999 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно якому все своє майно, яке йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4

            ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

             24.09.2008 року ОСОБА_5 подарувала спірну квартиру ОСОБА_3, про що свідчить договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Романченко В.В. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3

            Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в період подружнього життя разом внесли пайовий внесок за кооперативну квартиру, а тому квартира є спільним майном подружжя і їх частки визначаються по Ѕ кожному. ОСОБА_5 не мала права подарувати всю квартиру та розпорядитися часткою, яка належала ОСОБА_6 і яку він заповідав ОСОБА_4

            Проте, з такими висновками погодитися не можна.

            Відповідно до ч.2 ст. 1226 ЦК України суб”єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

            Як зазначено вище, членом ЖБК була ОСОБА_5, нею особисто був внесений пайовий внесок  за кооперативну квартиру, на її ім.”я видані правові документи та було зареєстровано право власності на кооперативну квартиру.

            Частки у праві спільної сумісної власності між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не визначені. З такими вимогами до суду ніхто не звертався, а тому підстав для задоволення позову не має.

            Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм закону, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313 , 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів  

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського  міськрайонного  суду  Запорізької області  від 22  жовтня 2009 року  скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа – Бердянська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкоємства за заповітом, визнання договору дарування частково недійсним – відмовити.

  Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

           Головуючий  

           Судді