Справа № 22ц-536/2010 Головуючий у першій інстанції РЯБОТА В.І.
Категорія – цивільна Доповідач – МАМОНОВА О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.
за участю: ПОЗИВАЧА ОСОБА_6, АДВОКАТА ОСОБА_7, ПРОКУРОРА ДРЕМЛЮГИ С.О., ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2009 року в справі за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9 до ОСОБА_10, територіальної громади м. Прилук в особі Прилуцької міської ради про визнання права власності на 3/10 частини домоволодіння, за позовом ОСОБА_10 до територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про визнання права власності на частину будинку, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_10 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 3/10 частини житлового будинку, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2009 року Прилуцький міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_9 до територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про визнання за малолітнім ОСОБА_9 права власності на 3/10 частини будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після його матері ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Позов мотивований наступним. 3/5 частини зазначеного домоволодіння зареєстровані за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року бабусею малолітнього ОСОБА_9 – ОСОБА_12 Спадкоємцями після її смерті були ОСОБА_11 та ОСОБА_8, який відмовився від спадщини на користь ОСОБА_11 ОСОБА_11 фактично прийняла спадщину, але в нотаріальному порядку її не оформила і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що перешкоджає реалізації права спадкування за законом її малолітньому сину ОСОБА_13.
У вересні 2009 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про визнання за ним права власності на 3/10 частини будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_11 Позов мотивований тим, що він своєчасно подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті дружини, але не має можливості надати оригінал правовстановлюючого документа про належність будинку спадкодавиці.
Ухвалою суду від 14 вересня 2009 року цивільні справи за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9 та за позовом ОСОБА_10 об’єднані в одне провадження (а.с. 35).
В листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_10 про визнання спірних 3/5 частин домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_12, визнання за ним права власності на 3/10 частини данного домоволодіння як частку у спільній сумісній власності подружжя. Позов мотивував тим, що в період шлюбу з ОСОБА_12 в 1982 році ними за договором купівлі-продажу придбано 3/5 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2. Після розлучення 30.11.1999 року він продовжував проживати в спірному будинку і до цього часу в ньому проживає. Ніхто його права власності на половину придбаного у шлюбі житлового будинку не оспорював до звернення ОСОБА_10 до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 06 листопада 2009 року цивільні справи за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9, за позовом ОСОБА_10 та за позовом ОСОБА_6 об’єднані в одне провадження (а.с. 101).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2009 року позов Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9 до територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про визнання права власності на 3/10 частини домоволодіння та позов ОСОБА_10 до територіальної громади м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про визнання права власності на частину будинку задоволено частково. Визнано за малолітнім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 право власності окремо за кожним на 2/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 у порядку спадкування за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_10 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 3/10 частини житлового будинку відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким визнати спірні 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_12; визнати за ОСОБА_6 право власності на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 як частку у спільній сумісній власності подружжя; визнати за малолітнім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 право власності за кожним окремо на 1/10 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд дійшов неправильного висновку, що порушення його права на частку у спільному майні подружжя відбулося після прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_12, а саме з 09 травня 2003 року, оскільки після смерті колишньої дружини він продовжував проживати у спірному будинку, мав на руках договір купівлі-продажу від 13.03.1982 року. Після смерті ОСОБА_12 його дочка ОСОБА_11 спадщину прийняла, але спадкових прав не оформлювала, правовстановлюючих документів у нього на будинок не брала, тому він був впевнений, що є власником 3/10 частин спірного домоволодіння. Про порушення свого права він дізнався лише після подання ОСОБА_10 позову до суду.
У поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_10 просив залишити рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2009 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора Дремлюги С.О., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції та відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню, з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9 та позов ОСОБА_10 районний суд виходив з того, що ОСОБА_11 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_12 в повному обсязі на все спадкове майно, після смерті ОСОБА_11 її спадкоємцями стали її чоловік ОСОБА_10, малолітній син ОСОБА_9 та її брат ОСОБА_8, а тому розподілив спадщину між ними в рівних частинах.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті його дружини ОСОБА_12, спадщину в повному обсязі прийняла їх дочка ОСОБА_11, і ОСОБА_6 не заперечував проти цього, а тому прийняття спадщини змінило правовий статус даного спадкового майна з спільної сумісної власності подружжя на особисту приватну власність спадкоємця ОСОБА_11 Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про збіг строку позовної давності для можливості визнання за ОСОБА_6 права власності на частину майна в бувшій спільній сумісній власності подружжя, який скінчився 9 травня 2003 року (три роки від дня прийняття спадщини ОСОБА_11.).
Однак, погодитись з таким висновком районного суду не можна через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.10.1971 року (а.с. 119) по 30.11.1999 року (а.с. 88).
Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 13 березня 1982 року на ім’я ОСОБА_12 було придбано 3/5 частини жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 85-86).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 померла (а.с. 87).
Спадкоємцями після її смерті були її дочка ОСОБА_14 та її син ОСОБА_8, який своєю заявою від 18 лютого 2003 року відмовився від належної йому долі спадкового майна на користь ОСОБА_14 (а.с. 60). ОСОБА_14 фактично прийняла спадщину, але в нотаріальному порядку свідоцтва про право на спадщину за законом не отримувала.
03 березня 2005 року ОСОБА_14 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 (а.с. 7), змінила прізвище на «ОСОБА_10». 27 вересня 2006 року від шлюбу народився син ОСОБА_9 (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла.
Як вбачається із спадкової справи (а.с. 50-54), спадкоємцями за законом після її смерті є її батько ОСОБА_6, її чоловік ОСОБА_10, її син ОСОБА_9 ОСОБА_6 своєю заявою від 26 листопада 2007 року відмовився від належної йому долі спадкового майна на користь брата спадкодавиці ОСОБА_8
На час виникнення спору право власності на спірні 3/5 частини будинку зареєстровано за померлою ОСОБА_12 (а.с. 4).
Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, кожний із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Статтею 28 цього Кодексу передбачено, що у випадку розподілу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, їх долі визнаються рівними.
Передбачений ч. 3 ст. 29 КпШС України трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.
Таким чином, 3/5 частини жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_12, так як придбані під час шлюбу, а само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Апеляційний суд вважає хибним висновок районного суду про сплив строку позовної давності для можливості визнання за ОСОБА_6 права власності на частину спільної сумісної власності подружжя, оскільки до теперішнього часу право власності на спірну частину домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_12, після її смерті правовстановлюючі документи не оформлювались, ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований за вищевказаною адресою, що підтверджується записами в домовій книзі (а.с. 93-97) та даними про реєстрацію в паспорті (зворот а.с. 84), його право не заперечувалось дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_15, про порушення свого права ОСОБА_6 дізнався в жовтні 2009 року, що підтверджується відповіддю державного нотаріуса про відмову видати свідоцтво про право власності на Ѕ частину в спільному майні (а.с. 89).
Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_4., як на Ѕ частку у спільній сумісній власності подружжя (1/2 від 3/5 спірних частин).
Із вищевикладеного вбачається, що спадкова маса, що залишилася після смерті ОСОБА_12 складається із 3/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_4. (3/5 – 3/10), була успадкована її дочкою ОСОБА_11
Оскільки спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_11 є її брат ОСОБА_8, на користь якого від належної долі спадкового майна відмовився батько спадкодавиці ОСОБА_6, її чоловік ОСОБА_10 та її син ОСОБА_9, то виходячи із положень ст. 1267 ЦК України їх частки є рівними і становлять по 1/10 частині спірного домоволодіння.
Відтак, позов Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9 та позов ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 право власності за кожним на 1/10 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_4 в порядку спадкування за ОСОБА_11.
Керуючись ст.ст. 22, 25, 28 КпШС України, ст.ст. 1218, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 пп. 3, 4, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2009 року - скасувати.
Позов Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9 та позов ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 право власності за кожним на 1/10 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_4 в порядку спадкування за ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Позов ОСОБА_6 – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_4.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: