ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" січня 2010 р. м. Київ К-50932/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
Мироненка О.В.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області на постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 21 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, –
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про не виплату підвищення до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та про поновлення строку звернення до суду.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 21 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2009 року, позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь позивача, підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 має статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст. 6 вказаного Закону, після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог лише з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційним судом України.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Одночасно колегія суддів також погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог починаючи з 01.01.2006 у зв’язку з пропуском позивача строку звернення до суду, в поновленні якого, судом першої інстанції було відмовлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області відхилити, постанову Новопськовського районного суду Луганської області від 21 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: