ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-50870/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
Мироненка О.В.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
розглянула у попередньому судовому засідання касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області на постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 3 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щорічної державної соціальної допомоги дитині війни , –
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2009 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щорічної державної соціальної допомоги дитині війни.
Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 3 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2009 року, позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_5 підвищення до пенсії у розміріф 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус «дитина війни»відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01. 2007 по 09.07.2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року –таке право у позивача було відсутнє у зв’язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В той же час, з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області є протиправною.
За таких обставин, правильними є висновок судів про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області відхилити, постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 3 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз