ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. Справа №907/120/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.

розглянув апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області від 10.05.2019 за №05/2-753-19 вих.-19

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2019 (суддя Ремецькі О.Ф., ухвала підписана 24.04.2019, м. Ужгород) про залишення без розгляду позовної заяви

у справі №907/120/19

за позовом Берегівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сасівської сільської ради, с. Сасово, Виноградівського району, Закарпатської області

до відповідача фізичної особи - підприємця Криванич Ярослави Іванівни, с. Сасово, Виноградівського району, Закарпатської області

про визнання недійсним договору оренди та повернення приміщення,

представники:

прокурор - Рогожнікова Н.Б.,

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився.

14.03.2019 до Господарського суду Закарпатської області надійшов позов Берегівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сасівської сільської ради до фізичної особи - підприємця Криванич Ярослави Іванівни про визнання недійсним договору оренди та повернення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні спірного договору оренди від 10.08.2017 сторонами не було дотримано всіх істотних умов договору, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а саме не здійснена оцінка майна перед його укладенням. Окрім того, в договорі не встановлено порядок індексації орендної плати, не передбачено положень щодо відновлення орендованого майна, страхування орендованого майна та щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №907/120/19, підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2019 позов Берегівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сасівської сільської ради до фізичної особи - підприємця Криванич Ярослави Іванівни про визнання недійсним договору оренди та повернення приміщення залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу від 22.04.2019, місцевий господарський суд зазначив, що саме лише посилання прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. При цьому, вказуючи на те, що Сасівська сільська рада не вживала будь-яких заходів на усунення порушень під час користування нерухомим майном комунальної власності до цього часу, прокурор направив листа позивачу за №9216-19/1227вих19 від 07.03.19 про наміри подачі позову до Господарського суду Закарпатської області. Водночас, позов у даній справі було також подано 07.03.2019 (вих. №92-16-19/1228вих19), що позбавило позивача можливості вжити заходів для захисту інтересів держави як уповноваженим органом.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Дану ухвалу оскаржила Прокуратура Закарпатської області з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та через невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Скаржник покликається на наступне:

1) у позовній заяві прокурора належним чином було обґрунтовано факт порушення спірним договором інтересів держави та факт неналежного захисту Сасівською сільською радою інтересів держави;

2) окрім зазначених підстав, факти порушення інтересів держави та неналежного захисту інтересів держави випливають з наступного: а) інший орендар, який орендує на території села значно менше приміщення (24,75 кв.м. в порівняні з 345,4 кв.м.), сплачує практично таку саму суму орендної плати як і ФОП Криванич Я.І.; б) на підставі низки рішень Сасівської сільської ради ФОП Криванич Я.І. була звільнена від сплати орендної плати на загальну суму 19168,76 грн., що свідчить про зацікавленість сільської ради у порушенні інтересів держави;

3) з метою уникнення цивільної відповідальності Сасівська сільська рада та ФОП Криванич Я.І. достроково розірвали спірний договір оренди, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 233 ГПК України.

ФОП Криванич Я.І. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві вона погодилася із висновком місцевого господарського суду про відсутність в прокурора підстав для представництва інтересів Сасівської сільської ради у спірних правовідносинах.

Сасівською сільською радою подано письмові пояснення від 12.06.2019 за №02-09/397, у яких зазначено, що рішенням сесії Сасівської сільської ради від 03.04.2019 за №384 було достроково розірвано договір оренди нерухомого майна - приміщення пристосованого до Будинку культури, що знаходиться у комунальній власності, який був укладений з ФОП Криванич Я.І. У клопотанні від 21.06.2019 за №02-09/425 Сасівська сільська рада просила провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 233 ГПК України.

Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників в судові засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, враховуючи завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, встановленого ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши подані сторонами доводи та докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч.3 ст. 53 ГПК України відсилають до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є ГПК України та Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Звертаючись із позовом у даній справі, керівник Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Сасівської сільської ради надав наступні обґрунтування щодо підстав свого звернення:

1) укладення спірного договору оренди комунального майна між Сасівською сільською радою та ФОП Криванич Я.І. відбулося з порушенням чинного законодавства, а саме без проведеної оцінки вартості вказаного нерухомого майна, що призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання цього майна, зокрема, не сприяє в повному обсязі надходженню доходів до місцевого бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування;

2) незважаючи на тривалий час порушення, Сасівська сільська рада не вживала жодних заходів з метою усунення порушень під час використання нерухомого майна комунальної власності;

3) звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі комунального майна, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

В апеляційній скарзі у даній справі Прокуратура Закарпатської області звернула також увагу на занижену ціну оренди у спірному договорі та на ту обставину, що Сасівська сільська рада своїми рішеннями неодноразово звільняла ФОП Криванич Я.І. від сплати орендної плати за цим договором.

Разом з тим, на думку колегії суддів, вказані обставини не свідчать про порушення інтересів держави, оскільки між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини щодо користування нежитловим приміщенням. Хоча дане приміщення й перебуває у комунальній власності, проте користування ним жодним чином не зачіпає державних інтересів в розумінні рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, оскільки користування цим приміщенням не спрямоване безпосередньо чи опосередковано на здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Колегія суддів наголошує, що сам лише той факт, що стороною договору є орган місцевого самоврядування, не свідчить про автоматичну наявність інтересів держави щодо виконання цього договору. Стверджуючи про таке, прокурор безпідставно застосовує надмірно широке трактування поняття «інтереси держави».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні позову керівником Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Сасівської сільської ради не було належним чином обґрунтовано причин неможливості самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, чи факту неналежного здійснення ним такого захисту.

Як вірно було зазначено місцевим господарським судом, зважаючи на те, що Сасівська сільська рада не вживала будь-яких заходів на усунення порушень під час користування нерухомим майном комунальної власності, прокурор направив листа позивачу №9216-19/1227вих19 від 07.03.2019 про наміри подачі позову до Господарського суду Закарпатської області. Водночас, позов у даній справі було також подано 07.03.2019 (вих. №92-16-19/1228вих19), що позбавило позивача можливості вжити самостійних заходів для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Окрім того, аналогічні висновки щодо застосування норм права були викладені в постановах Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 12.03.2018 у справі №927/880/17, від 02.10.2018 у справі №4/166«Б», а також від 03.04.2019 у справі №909/63/18.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Сасівської сільської ради.

Таким чином, оскільки прокурор не мав підстав звертатися з позовом у даній справі, колегія суддів вважає, що позовна заява прокурора в даній справі правомірно залишена без розгляду Господарським судом Закарпатської області на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Зважаючи на те, що судом встановлено наявність підстав для залишення позову Берегівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сасівської сільської ради без розгляду, колегія суддів відхиляє вимоги прокурора і третьої особи щодо закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 233 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена відповідно до обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2019 у справі №907/120/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області - без задоволення.

Судові витрати за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 04.07.2019.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік