Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 616/164/16-ц

провадження № 61-22375св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , директор приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» Криничанська Ніна Трохимівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року у складі судді Малюкіна Ю. П. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до директора приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» (далі - ПСП «Маяк») ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 2008 року вона уклала з ПСП «Маяк» договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 6,7314 га строком на 15 років, але за період 2012-2015 pоки орендної плати не отримувала.

Крім того, вказувала, що вона не підписувала договір позики від 22 травня 2012 року і розписку до нього, який був нібито укладений між нею та ОСОБА_2 та вона отримала грошові кошти у розмірі 78 215,68 грн. Зазначені у них грошові кошти, які є вартістю належної їй земельної ділянки, не отримувала, а отримала від відповідача у нотаріальній конторі грошові кошти у розмірі 8 400 грн, де оформляла на ім`я ОСОБА_2 заповіт та довіреність.

Вказувала, що ОСОБА_2 ввела її в оману, тому договір позики повинно бути визнано недійним на підставі положень статті 203, частини третьої статті 215, статей 229, 230 ЦК України.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір позики, укладений між нею та ОСОБА_2 , у сумі 78 215,68 грн.; стягнути з ПСП «Маяк» на її користь заборгованість по орендній платі за 2012 рік - 3 502,34 грн, за 2013 рік - 3 502,34 грн, за 2014 рік - 4 000,49 грн, за 2015 рік - 6 946,72 грн; розірвати договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2008 року, укладений між нею та ПСП «Маяк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено своїх позовних вимог. Суд вважав, що спірний договір позики містить усі істотні умови, за якими сторони досягли згоди на момент його укладення, відповідає вимогам статей 1046-1049 ЦК України, а ОСОБА_1 не заявляла відповідного клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи на підтвердження своїх вимог щодо того, що вона не підписувала договір та розписку.

Районний суд дійшов висновку, що позивач безпідставно вимагає стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2008 року через її несплату у 2012-2015 роках, оскільки відповідач надав докази її нарахування у ці роки і отримання на законних підставах (на підставі довіреності) ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задоволено частково.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні цих вимог з інших правових підстав.

В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірний договір позики, укладений ОСОБА_1 з фізичною особою - ОСОБА_2 , до якої вона не заявляла позов, а заявила позов до ПСП «Маяк» в особі її керівника - директора ОСОБА_2 , яка не підписувала цей договір як уповноважена особа вказаної юридичної особи.

Суд першої інстанції у порушення вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не роз`яснив позивачеві вимоги статті 33 ЦПК України 2004 року та наслідки невчинення таких процесуальних дій, тому апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції при вирішенні інших позовних вимог ОСОБА_1 , вказавши, що остання 22 травня 2012 року видала на ім`я фізичної особи - ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на здійснення від її імені будь-яких дій, у тому числі уповноважила її отримувати натуроплату та інші нарахування з різних місць від усіх осіб та установ, у тому числі у приватних сільськогосподарських підприємствах, товариствах, розписуватися за неї, сплачувати за неї обов`язкові збори, виконувати за неї дії у межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень, які належало б виконати їй, якби особисто займалася цими питаннями. На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_2 отримувала орендну плату, яка нараховувалася у період 2012-2015 роки відповідно до умов договору оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що підтверджується розрахунковими квитанціями видачі вищевказаних платежів. На час отримання ОСОБА_2 . орендної плати на підставі довіреності, ОСОБА_1 не скасовувала цю довіреність та не оспорювала її чинність в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у частині визнання недійним договору позики від 22 травня 2012 року.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому у силі положень статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не перевіряється.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позов було заявлено до двох відповідачів: ОСОБА_2 , яка діяла згіжно її позовних вимог у статусі фізичної особи та як директор ПСП «Маяк».

Крім того, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції надали неправильну правову оцінку наданим у справі доказам та наведеним доводам позивача.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У квітні 2017 року директор ПСП «Маяк» - ОСОБА_2 , подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких вказує, що доводи заявника є безпідставними, так як позов було пред`явлено до посадової особи юридичної особи - директора ПСП «Маяк», а спірний договір позики укладено між двома фізичними особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до неналежного відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 належить земельна ділянка площею 6.7314 га, яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Харківської області.

30 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ПСП «Маяк» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років із зазначенням у пункті 9 договору умов сплати щорічної орендної плати за землю.

Відповідно до копії договору позики від 22 травня 2012 року фізичні особи: ОСОБА_2 (позикодавець) передала, а ОСОБА_1 (позичальник) прийняла у власність 78 215,68 грн, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою до 31 серпня 2012 року. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноруч написаною позичальником в момент передачі йому позики (пункт 1 договору).

До копії договору позики надана копія розписки, що надрукована машинописним текстом, відповідно до якої ОСОБА_1 підтверджує факт отримання 22 травня 2012 року від ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 78 215,68 грн.

ОСОБА_1 22 травня 2012 року видала на ім`я фізичної особи ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на здійснення від її імені будь-яких дій, в тому числі уповноважила ОСОБА_2 отримувати натуроплату та інші нарахування з різних місць від усіх осіб та установ, у тому числі у приватних сільськогосподарських підприємствах, товариствах, розписуватися за неї, сплачувати за неї обов`язкові збори, виконувати за неї дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень, які належало б виконати їй, якби особисто займалася цими питаннями.

На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_2 отримувала орендну плату, яка нараховувалася у період 2012-2015 роки відповідно до умов договору оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що підтверджується розрахунковими квитанціями видачі вищевказаних платежів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору позики від 22 травня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено своїх позовних вимог. Суд вважав, що спірний договір позики містить усі істотні умови, за якими сторони досягли згоди на момент його укладення, відповідає вимогам статей 1046-1049 ЦК України, а ОСОБА_1 не заявляла відповідного клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи на підтвердження своїх вимог щодо того, що вона не підписувала договір та розписку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, апеляційний суд звернув увагу на те, що районний суд у порушення вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року не роз`яснив позивачеві вимоги статті 33 ЦПК України 2004 року та наслідки невчинення таких процесуальних дій, та дійшов висновку, що у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки директор ПСП «Маяк» -- ОСОБА_2 , не може відповідати за вказаними позовними вимогами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року).

Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, положеннями частини 4 статті 10 ЦПК України 2004 року на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Попереднє судове засідання проводиться з метою з`ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи (частина перша статті 130 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Аналогічна норма права міститься й у частині першій статті 189 чинного ЦПК України щодо підготовчого провадження.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовні вимоги у частині визнання недійсним договору позики від 22 травня 2012 року заявлені позивачем у прохальній частині позовної заяви саме до ОСОБА_2 , а вимоги щодо нарахування та виплати орендної плати за оренду земельної ділянки, і вимоги про розірвання договору оренди землі - до ПСП «Маяк», проте відповідачем зазначена тільки директор підприємства (Криничанська Н. Т . ), яка згідно зі статтею 99 ЦК України діє як виконавчий орган підприємства і саме ПСП «Маяк» було відповідачем у вимогах щодо договору оренди землі, а ОСОБА_2 була відповідачем у вимогах щодо договору позики.

При цьому суди не звернули уваги на те, що ухвалою суду першої інстанції від 31 березня 2016 року позовна заява ОСОБА_1 визнавалася неподаною та поверталася заявникові через невірне визначення складу учасників справи (а. с. 18), проте ухвалою апеляційного суду від 19 травня 2016 року вказану ухвалу районного суду було скасовано (а. с. 125-126), оскільки позивачем фактично виконана ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху (а. с. 13-15) і тому саме районний суд мав би звернути увагу на те, що за позовними вимогами ОСОБА_1 ОСОБА_2 діяла і як директор ПСП «Маяк», і як фізична особа (щодо вимог про визнання недійсним договору позики), що вимагало від суду відповідного визначення відповідачів у судовому рішенні.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій фактично не виконали завдань цивільного судочинства, а саме справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, вирішувати питання про склад осіб, які беруть участь у справі, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу у частині позовних вимог про визнання недійсним договору позики необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк