Справа № 500/3819/19 Провадження № 3/500/1037/19

У К Р А Ї Н А

П О С Т А Н О В А

про направлення протоколу для належного оформлення

02 липня 2019 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі судді Волкова Ю.Р., за участю прокурора Маріогло О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в Одеській області, Ізмаїльський район, с. Каланчак, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ст. ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В С Т А Н О В И В:

Як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 згідно наказу начальника Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області від 24.03.2016 року № 24-ос «Про особовий склад» було призначено на посаду начальника оперативного відділу ДУ «Ізмаїльська установа виконання покарань (№22)», який відповідно до п.п. «д» п. 1 ч. І ст. З Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Згідно наказу начальника державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» від 31.08.2018 року № 75/ос-18 «Про особовий склад» відповідно п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) ЗУ «Про національну поліцію» з 31.08.2018 року було звільнено начальника оперативного відділу ДУ «Ізмаїльська установа виконання покарань (№22)» ОСОБА_1 . ОСОБА_1 навмисно порушив ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», а саме не своєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням).

На думку особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. відповідно до абзацу 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), вказані дії містять ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

07.09.2015 року ОСОБА_1 був ознайомлений з Законом України «Про запобігання корупції».

У відповідності до пункту 15 статті 1 Закону, суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», інші особи, які зобов`язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового контролю відповідно до нього Закону.

ОСОБА_1 , як особа зазначена у п. 1 пп. ч. 1 ст. 3 Закону, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування, була зобов`язана подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не пізніше дня такого припинення, а саме 31.08.2018 року включно.

Таким чином, начальник оперативного відділу ДУ «Ізмаїльська установа виконання покарань» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, згідно п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону).

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункті 1. підпунктах "а" і ДУ пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12. Закону «Права Національного агентства», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Пунктом 5 ч. З ст. 12 Закону встановлено, що нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Абзац третій вказаної частини статті 12 Закону встановлює, що нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону «Повноваження Національного агентства», до повноважень Національного агентства належить надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

Згідно Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 р. № 3 (із змінами, внесеними рішеннями Національного агентства від 06.09.2016 року № 18 та від 30.09.20Іброку № 57), по питанню № 1 п. 2, роз`яснено, що Законом передбачено чотири типи декларацій, однією з яких є декларація суб`єкта декларування, який припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб`єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.

Таким чином ОСОБА_1 як особа, зазначена у пункті 1, підпункті пп. частини першої статті 3 Закону, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, була зобов`язана подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали,заслухавши пояснення притягуваного, думку прокурора, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 пояснив, що винним себе не визнає. Він дійсно 31 серпня 2018 року був звільнений, декларацію подав 03 вересня 2018 року. Але він не мав змоги її заповнити, оскільки не був виданий повний розрахунок, це було зроблено наприкінці вересня 20189 року, тому заповнити декларацію своєчасно він не міг.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах , одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства. Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-УІІ «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зіст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно,коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності,передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно зі ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання електронної декларації повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до п. 13 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», інші особи, які зобов`язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового і контролю відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки (пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка) пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей; правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Зазначене визначення корупції узгоджується із ратифікованими Україною Цивільною Конвенцією про боротьбу з корупцією 1989 року, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН 2003 року та п. 3.22. Рішення Конституційного суду України № 21-рп/2010 від 6 жовтня 2010 року, в яких зазначено, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб), а корупційна діяльність безпосередньо пов`язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків. Зазначене може прирівнюватись до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.

Таким чином, за змістом міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, обов`язковими ознаками, за якими будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави може визнаватись корупційною, а так само й процедура віднесення тих чи інших діянь названих суб`єктів до категорії корупційних та їх кваліфікації за відповідними нормами глави 13-А КУпАП в тому числі і за ст. 172-6 ч.1 КУпАП є умисна форма вини, використання свого службового становища та мета одержання неправомірної вигоди.

Щоб вважати, що відповідні дії мали ознаки відповідного адміністративного правопорушення, необхідно виходити, крім того, із вимог ст. 9 КУпАП.

Згідно з вказаною нормою, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, при розгляді даної категорії справ обов`язково має встановлюватись умисний характер вчиненого діяння, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб`єкт правопорушення мав керуватись при вчиненні відповідного проступку.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 від 25 травня 1998 року, суди при розгляді справ про правопорушення, пов`язані з корупцією повинні також з`ясовувати мотив і характер вчиненого діяння.

З врахуванням положень ст.1 Закону № 1700-VII, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов`язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення.

Вказана позиція також узгоджується із висновками спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 22.05.2017, № 223-943/0/4-17 "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією", у ч. 2 якого зазначено, що суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Однак суду не доведено наявності умислу у ОСОБА_1 на несвоєчасне подання декларації та корисну мету таких дій.

Повідомлення в порядку ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» шляхом подачі електронної декларації до НАЗК виключають наявність вини у формі умислу у вчиненні зазначених дій притягуваного, направлених на приховування факту придбання зазначеного майна, а відтак і виключає наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Отже, матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , не подавши своєчасно декларацію, а подавши її 03 вересня 2018 мав умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес. Прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Тобто, надані суду матеріали та докази підтверджують відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення вказаного адміністративного правопорушення, а тому відсутня суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

В зв`язку з викладеним, суд вважає можливим взяти до уваги позицію ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на вчинення правопорушення, яке полягало у несвоєчасному поданні декларації, несвоєчасно подав декларацію у зв`язку в тим, що кінцевий розрахунок з ним проведено лише наприкінці вересня 2018 року.

Крім того, суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) та Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 1 ч. 1ст. 255 КУпАП), і повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що до повноважень Національного агентства належить, поміж іншого, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 12 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Статтею 48 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Пунктом 1 Розділу 1 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції N 56 від 10.02.2017 року, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р за N 201/30069 (далі - Порядок) встановлено, що цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно з пунктами 2-5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування . У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб`єкта декларування та спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Однак, згідно ст. 3 Закону України «Про національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» повноважень на здійснення перевірки фактів своєчасності подання декларації у органів національної поліції не має.

Згідно пп. 6 п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК має право отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, та проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.

Також, не передача вповноважень посадових осіб Національної поліції України щодо проведення будь-яких перевірок з метою запобігання, виявлення та припинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, й Закон України "Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки".

Відповідно до п. 1 та п. 4 Загальних положень Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 р. N 81 покладення на Департамент обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції, не допускається.

Отже, посадові особи Департаменту захисту економіки Національної поліції України відповідно до п. 4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб`єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Усі дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно посадові особи НАЗК, у тому числі і вирішувати питання щодо притягнення особи до відповідальності.

Додані до протоколу матеріали не містять відомостей про проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , а також повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадові особи Національної поліції при виявлені корупційного правопорушення, посилаючись на ст. 255 КУпАП, яка дає їм право на це, складають адміністративні протоколи, але будь-які органи (юридичні особи) Національної поліції України, до суб`єктів, які наділені правом перевірки як декларацій так і змін у майновому стані суб`єктів декларування - не відносяться. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці Національної поліції, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, суб`єктом декларування , після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціальний уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 3, п. 5 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), затвердженого Рішенням НАЗК 10.02.2017 року № 56, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. ст. 48, 50 Закону України «Про запобігання корупції». Контроль декларацій НАЗК здійснює відповідно до цього Порядку через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції, та автоматично засобами програмного забезпечення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Реєстр). Повну перевірку декларацій відповідно до цього Порядку НАЗК здійснює через працівників Підрозділу.

Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, НАЗК направляє такому суб`єкту лист з проханням надати пояснення щодо причин несвоєчасного подання декларації. За наявності ознак адміністративного правопорушення уповноважена особа НАЗК складає протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законодавством порядку, який за рішенням НАЗК направляється до суду.

Тобто, з урахуванням поняття «суб`єкт декларування » зазначеного у ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», даний Порядок визначає суб`єктів, що наділені правом перевірки змін у майновому стані суб`єктів декларування , а також порядок перевірки та дії у разі встановлення факту неподання або несвоєчасного подання відповідних змін суб`єктом декларування .

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1 , повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України, отримання від НАЗК разом із матеріалами щодо встановлення факту порушення, вказівки на складання протоколу, та інше.

Слід зазначити, що згідно п. 1 та п. 4 Загальних положень «Про Департамент захисту економіки Національної поліції України» покладення на Департамент обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.

Таким чином, суд вважає, що посадові особи правоохоронних органів, здійснюючи перевірку особи, як суб`єкта декларування, та складаючи протокол без відповідного звернення (доручення) НАЗК, виходять за межі своїх повноважень, та діють по за межами діючого законодавства.

Згідно п. 2 - п. 5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб`єктом декларування . У випадку встановлення факту неподання декларації, НАЗК письмово повідомляє про це суб`єкта декларування та спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб`єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб`єктів декларування . Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці ДЗЕ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб`єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

В той же час, усі обов`язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив (несвоєчасно повідомив) про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК.

Також, суд зазначає, що відповідно до вимог п.п. 11, 12 розділу II Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженим Рішенням НАЗК від 09.06.2016 року № 5, протокол про адміністративне правопорушення виноситься з урахуванням вимог абзацу першого пункту 12 цього розділу на розгляд Національного агентства, яке приймає рішення про направлення протоколу про адміністративне правопорушення до суду; протокол про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 172-4 - 172-9 КУпАП, разом із копією рішення Національного агентства та іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на розгляд НАЗК не виносився і рішення про його направлення до суду вказаним органом не приймалось.

Отже, суд приходить до висновку, що у Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій та повідомлень про зміну майнового стану.

Враховуючи викладене, суд вважає, що всі докази, отримані на підставі вказаної перевірки органу прокуратури та Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України і додані до вищевказаного протоколу № 432 від 23 травня 2019 року є недопустимими, враховуючи, що перевірка була проведена не уповноваженою на те особою, а також, що факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 був виявлений працівниками УЗЕ в Одеській області ДЗЕ Національної поліції України, які всупереч вимог ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції» не направили вказані матеріали перевірки до НАЗК, які уповноважені законом здійснювати побідні перевірки. Вказане є самостійною підставою для закриття провадження по справі.

В силу п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Щодо права прокурора оскаржити постанову суду в справі про адміністративне правопорушення, суд наголошує на наступному.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Отже, прокурор до цього кола суб`єктів не входить.

За змістом ст.ст. 7, 287 КУпАП прокурор має право на оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, а саме коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Стаття 250 КУпАП передбачає право прокурора перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення. Такими заходами примусового характеру, пов`язаними з обмеженням особистої свободи громадян, фактично є лише адміністративний арешт. Однак, за правопорушення, пов`язані з корупцією, він не застосовується.

Згідно з положеннями ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає особливості здійснення окремих форм представництва інтересів держави в суді, йдеться про право прокурора на подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення лише в цивільній, адміністративній і господарській справі. При цьому в ч. 7 ст. 24 Закону чітко зазначено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Керуючись ст. ст. 172-6, 247, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена на підставі ст. 294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення

Суддя :