Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 червня 2019 р. № 520/3930/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Загурської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.12.2018 р. № Л-15206/0-9842/0/95-18 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орієнтовною площею 6,00 гектарів, ОСОБА_2 згідно заяви від 14.03.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 березня 2018 року, надати відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орієнтовною площею 6,00 гектарів для подальшого надання у власність та видати відповідний наказ.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі судового рішення він звернувся до відповідача із заявою про повторний розгляд його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовної площею 6,00 гектарів з урахуванням вимог ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. У відповідь на вказану заяву позивачем отримано лист-відмову від 19.12.2018 р. № Л-15206/0-9842/0/95-18 із посиланням на обставини того, що відповідно до наказу відповідача від 05.12.2018 року №233 спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. На думку позивача, дії відповідача стосовно відмови у задоволенні його заяви, поданої на підставі судового рішення, є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження в зазначеній справі та призначено розгляд справи по суті позовних вимог.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, відмова, надана позивачу листом від 19.12.2018 р. № Л-15206/0-9842/0/95-18, є обґрунтованою та мотивованою. З врахуванням вказаного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року по справі №624/722/17 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право на земельну частку /пай/ площею 6,37 в умовних кадастрових гектарах, яке знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке призначалось ОСОБА_2 внаслідок паювання земель агрофірми «Лозівська».

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Матеріали справи свідчать, що на звернення до Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області щодо надання викопіювання з проекту землеустрою щодо розподілу земель агрофірми «Лозівська», в якому зазначені схема розташування земель, позивач отримав відмову в зв`язку з його відсутністю. При цьому, зазначений проект землеустрою відсутній також і у відділі у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Рішенням Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 26 січня 2018 року № 361 «Про розгляд заяви щодо надання викопіювання на земельну частку (пай) відповідно до рішення суду» рекомендовано ОСОБА_2 звернутись до Головного управління Держземагенства у Харківській області для оформлення права на земельну частку (пай) площею 6,37 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку визнано рішенням Кегичівського районного суду у справі №624/722/17 та вирішено надати викопіювання земельної ділянки із земель запасу, проінвентаризованої при проведенні інвентаризації земель державної власності, кадастровий № НОМЕР_2

В подальшому, на звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки взамін земельної частки (паю) розміром 6,37 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) у власність, розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовною площею 6,00 гектарів для подальшого надання у власність, відповідач по справі листом № Л-4025/0-3488/0/95/-18 відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначивши наступне.

При цьому, в якості підстав для відмови у листі № Л-4025/0-3488/0/95/-18 відповідач послався на обставини того, що за рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 12.12.2017 року по справі №624/722/17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не набуло жодних обов`язків. Крім того, відповідачем було вказано, що зазначений у графічних матеріалах земельний масив знаходиться у користуванні третіх осіб, а тому може бути переданий у власність лише після припинення права власності чи користування ним у порядку, визначеному законом.

Після отримання зазначеної відмови позивач, вважаючи дії відповідача по справі незаконними, а відмову необґрунтованою та такою, що порушує його право на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), право на яку визнано відповідно до рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі № 820/4194/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовною площею 6,00 гектарів для подальшого надання у власність, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.04.2018 року № Л-4025/0-3488/0/95-18; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 березня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовною площею 6,00 гектарів для подальшого надання у власність.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 820/4194/18 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі залишено без змін.

Судовим розглядом справи встановлено, що 29.11.2018 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із відповідною заявою та проханням повторно розглянути його заяву від 14.03.2018 року відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області листом №Л-15206/0-9842/0/95-18 від 19.12.2018 року повідомило позивача про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області орієнтовною площею 6,00 гектарів, з урахування вимог частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України. При цьому, в якості підстав для такої відмови відповідачем із посиланням на положення ч.3 ст. 136 Земельного кодексу України вказано на обставини включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05.12.2018 року № 233.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі регулюються Земельним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до положень ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно із приписами ст. 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Зі змісту положень статті 136 Земельного кодексу України вбачається, що у разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.05.2019 року у справі № 2040/7204/18, від 02.10.2018 року у справі № 806/3708/15.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, на момент розгляду заяви позивача, поданої позивачем 29.11.2018 року, а також прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області рішення про відмову у надання такого дозволу, земельну ділянку щодо якої позивачем було подано клопотання було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05.12.2018 року № 233.

Отже, на момент розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області рішення з цього питання земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано клопотання, наказом Головного управління Держгеокадастру в Харківської області від 05.12.2018 року № 233 була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, що відповідно до приписів ч.3 ст.136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що станом на момент розгляду справи наказ Головного управління Держгеокадастру в Харківської області від 05.12.2018 року № 233 в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 не оскаржено у відповідності до норм діючого законодавства, а відтак останній є діючим.

Таким чином, враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірною відмови Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.12.2018 р. № Л-15206/0-9842/0/95-18 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, орієнтовною площею 6,00 гектарів, ОСОБА_2 згідно заяви від 14.03.2018 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145) про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.