Справа № 2-791/2010р.

      Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 лютого 2010 року                    Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді -             Крупінської С.С.

при секретарі -                             Митрофановій Н.В.

з участю представників позивача -         ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача -             ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання та визнання недійсним кредитного договору, за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-  

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до АКІБ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2008 року уклала з АКІБ «УкрСиббанк» (на даний час ПАТ «УкрСиббанк») договір про надання споживчого кредиту № 11316350000 на суму 90000 доларів США з строком повернення кредиту до 19.03.2029 року.

Зазначає, що внаслідок різкого падіння курсу національної валюти в період жовтеня-листопада 2008 року, погіршення її фінансового становища, істотно змінилися обставини на які вона розраховувала при укладенні договору, що може зашкодити її інтересам.

Просить суд розірвати з 01.11.2008 року договір про надання споживчого кредиту № 11316350000 від 19.03.2008 року, укладений між нею та АКІБ «УкрСиббанк», а також стягнути з банку на її користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.12.2009 року вказана цивільна справа була об’єднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_4 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та цивільною справою за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач ОСОБА_4 свої вимоги щодо визнання вказаного вище кредитного договору недійсним мотивує тим, що він укладений в іноземній валюті і це порушує її права, а також прямо суперечить нормам прямої дії Конституції України та Цивільного законодавства.

Тому, просить суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11316350000 від 19.03.2008 року, а також стягнути з банку на її користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Банк в своєму позові про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначає наступне.

Дійсно,   19.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладений договір споживчого кредиту № 11316350000 на суму 90000 доларів США з процентною ставкою 11,90 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 19.03.2029 року.

Однак, ОСОБА_4 належним чином не виконує взяті на себе зобов"язання. Станом на 05.08.2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі – 724258 грн. 22 коп.

            На забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору ОСОБА_4 19.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладений договір поруки за № 11316350000/1.

    Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_5 є поручителем ОСОБА_4 та відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник у випадку невиконання нею зобов’язань за кредитним договором.

            Однак, станом на 05.08.2009 року ні позичальник, ні поручитель заборгованість позивачу не сплатили.

    Просить суд, стягнути солідарно з відповідачів в користь ПАТ «УкрСиббанк» кредитну заборгованість в розмірі – 724258 грн. 22 коп., а також понесені судові витрати по справі.

Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили суд, позови задовольнити. Позов банку не визнали та просили суд в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_4 не визнав та заперечував проти його задоволення. Свій позов підтримав в повному об’єм та просив суд його задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 про розірвання та визнання недійсним кредитного договору слід відмовити, а позов банку підлягає до задоволення в повному об’ємі.

        Як вбачається із змісту ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладений договір споживчого кредиту № 11316350000 на суму 90000 доларів США з процентною ставкою 11,90 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 19.03.2029 року.

На забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору ОСОБА_4 19.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладений договір поруки за № 11316350000/1.

    Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_5 є поручителем ОСОБА_4 та відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник у випадку невиконання нею зобов’язань за кредитним договором.

Ст. 526 ЦК України зазначає, що Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони в п. 10.5 кредитного договору погодили, що строк дії договору встановлюється з дати його укладення до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки у разі її нарахування.

Таким чином розірвання кредитного договору суперечить суті зобов’язань, що виникли між сторонами, оскільки сутністю кредитних зобов’язань є обов’язок банку надати кредитні кошти, а обов’язком позичальник є їх повернення на умовах сплати процентів за час їх фактичного використання.

Посилання позивача на падіння курсу гривні та відсутність роботи не є істотним порушенням договору другою стороною, а також неможливістю виконання зобов’язання, що могло б потягнути за собою розірвання договору і не звільняє останню від відповідальності за таких обставин.

Позивач не надала суду доказів про істотне порушення однією із сторін умов договору, що б давало підставу суду розірвати вказаний договір, а тому у вимозі про розірвання кредитного договору слід відмовити.

Згідно ст. 47 закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право на розміщення іноземної валюти від свого імені.

Ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків н території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору у зв’язку з тим, що він був виданий в іноземній валюті (долари США) суд її до уваги не приймає, оскільки це спростовується положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською ліцензією № 75 від 28.10.1991 року, яка видана АКІБ «УкрСиббанк»» на право здійснювати банківські операції визначені ч. 1 та п. п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та дозволом № 75-1 від 28.10.1991 року Національного банку України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

    Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

             Станом на 05.08.2009 року заборгованість ОСОБА_4, ОСОБА_5 за кредитним договором перед ПАТ «УкрСиббанк» становить – 724258 грн. 22 коп. (з них: прострочений борг – 685399 грн. 81 коп., прострочені проценти – 33431 грн. 58 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 141 грн. 35 коп., пеня за несвоєчасне повернення процентів – 1075 грн. 71 коп.), що підтверджується розрахунком заборгованості.

             Отже, відповідачі істотно порушили вимоги ст. ст. 509, 526, 527, 530, 536, 550, 553, 554, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, умови Кредитного договору та Договору поруки, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позов банку про солідарне стягнення кредитної заборгованості слід задовольнити.

             На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 533, 36, 550, 553, 554, 625, 651, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 47 закону України «Про банки та банківську діяльність», суд, -

        в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання та визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором  - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11316350000 від 19.03.2008 року в розмірі – 724258 (сімсот двадцять чотири тисячі двісті п’ятдесят вісім) грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» сплачений судовий збір в розмірі – 1700 (одна тисяча сімсот) грн. по 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі – 120 (сто двадцять) грн. по 60 (шістдесят) грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                           С.С. Крупінська