Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 4807/1586/19

провадження № 61-8007ав19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого судді - Ступак О. В.,

суддів: Погрібного С. О., Усика Г. І.,

за участю секретаря судового засідання: Іванова В. В.,

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі судді Кухаря С. В. у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду AD HOC від 31 жовтня 2008 року в справі № 23/2008 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви про скасування рішення третейського суду AD HOC від 31 жовтня 2008 року в справі № 23/2008

У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду AD HOC від 31 жовтня 2008 року в справі № 23/2008 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги заявники обґрунтовували тим, що 31 жовтня 2008 року в справі № 23/2008 третейським судом AD HOC у складі третейського судді Попова О. І., розглянуто позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 12 січня 2005 року договору купівлі-продажу.

Третейським судом встановлено, що 12 січня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у простій письмовій формі укладений, договір купівлі-продажу домоволодіння літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 . У нотаріальному порядку договір не оформлявся, так як у ОСОБА_6 відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. У зв`язку з тим, що будинок літ. «А» був дуже старий, практично зруйнований, ОСОБА_4 його зніс і побудував фундаменти літ. «В» та літ. «в», під житловий будинок і прибудову.

31 жовтня 2008 року рішенням третейського суду AD HOC позов задоволено та визнано дійсним договір купівлі-продажу від 12 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Визнано об`єктом нерухомого майна фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_4 право власності на об`єкт нерухомого майна - фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОП ЗМБТІ здійснити за ОСОБА_4 реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, третейським судом вирішено питання про право власності ОСОБА_4 як єдиного власника будинку, тоді як на час прийняття рішення власниками спірного будинку були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які не були стороною у справі, але суд фактично вирішив питання щодо їх прав та обов`язків.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили скасувати рішення третейського суду AD HOC від 31 жовтня 2008 року у справі № 23/2008 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Задовольняючи заяву, суд виходив із того, що третейським судом вирішено питання щодо права власності ОСОБА_4 як єдиного власника будинку, тоді як на час прийняття рішення третейським судом були і інші користувачі спірного будинку, які не були стороною у справі, але суд фактично вирішив питання щодо їх прав та обов`язків.Крім того, за матеріалами справи третейського суду, суд визнав дійсним договір купівлі-продажу нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка на час розгляду третейським судом справи померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ухвалення рішення, і в матеріалах справи третейського суду є копія свідоцтва про її смерть. При цьому в матеріалах справи третейського суду відсутні копії спадкової справи чи інші письмові докази правонаступництва після померлої ОСОБА_6 . Таким чином третейський суд не вирішив питання щодо залучення до участі у справі всіх правонаступників померлої.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні заяви, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Вказує на те, що третейський суд вирішив справу у межах своєї компетенції, передбаченої Законом України «Про третейські суди» в редакції від 10 січня 2008 року, і тільки Законом України від 05 березня 2009 року № 1076-VI частину першу статті 6 доповнено новим пунктом згідно з яким третейський суд не мав право розглядати справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки. Крім того, поза увагою суду залишився той факт, що предметом третейського спору було питання права власності на фундаменти літ. «В», літ. «в» за зазначеною адресою, а не житловий будинок, що видно з технічного паспорту, складеного ОП ЗМБТІ станом на 22 травня 2008 року. заявниками пропущений тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 454 ЦПК України.

У травні 2019 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , згідно з яким третейський суд проігнорував вимоги закону про те, що до його компетенції не належить розгляд вказаного спору, і цей спір підлягає вирішенню виключно судами загальної юрисдикції та ухвалив рішення поза межами своєї компетенції. Крім того, вони є співвласниками та користувачами будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до рішення третейського суду не існує, а на його місці начебто знаходиться фундамент літ «В», який належить на праві власності ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24 ЦПК Українипередбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , її представника, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2006 року у справі № 2-2780/06 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа - орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на підставі договору купівлі-продажу, визнано правочин договору купівлі-продажу частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з: кухні площею 7,1 кв. м, кімнати площею 9,7 кв. м, кімнати площею 11,3 кв. м, кімнати площею 16,0 кв. м, а всього загальною площею 44,1 кв. м ( а. с. 10-зв).

Право власності ОСОБА_1 на квартиру у житловому будинку літ. А. по АДРЕСА_1 ,зареєстроване 22 листопада 2006 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2006 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 поданий 31 липня 2006 року, тобто після смерті відповідача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 та проживає разом із її родиною у житловому будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 .

Відповідно до заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2006 року у справі № 2-1275/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , третя особа - ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та права власності, за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру НОМЕР_1, яка складається із кімнат площею 12,2 кв. м і 10,0 кв. м в житловому будинку літ. «А», кухні в прибудові літ. «а», прибудову літ. «а1», сараї «Н, Б, Є», вбиральню «Д» розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 21-зв).

27 квітня 2006 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням третейського суду AD HOC від 31 жовтня 2008 року в справі № 23/2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу від 12 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Визнано об`єктом нерухомого майна фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_4 право власності на об`єкт нерухомого майна - фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОП ЗМБТІ здійснити за ОСОБА_4 реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 .

Цим судовим рішенням установлено, що 12 січня 2005 року між ОСОБА_4 та матір`ю відповідача ОСОБА_6 у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу жилого домоволодіння літ. «А», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем якого вона фактично була більше 15 років, а позивач купив відповідно вказане нерухоме майно за 300 дол. США, прийняв вказаний об`єкт нерухомості, ключі, документи, користувався вказаною нерухомістю. Відповідач отримала вказану суму грошей, проте ухилялася від оформлення договору в нотаріальному порядку, так як не мала правовстановлюваних документів на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла; у зв`язку з тим, що будинок літ. «А» був дуже старий, практично зруйнований, для потреб своєї сім`ї позивачем був знесений, побудовані фундаменти літ. «В», «в» під житловий будинок і прибудову.

Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на об`єкт нерухомого майна - фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 , третейський суд виходив із того, що при укладенні договору сторонами не були дотримані всі положення чинного законодавства, проте правочин необхідно визнати чинним, а договір дійсним, так як сторони домовилися щодо усіх важливих його умов і відбулося його повне виконання, але сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення. Крім того, відповідно до статей 330, 390 ЦК України ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаного об`єкта нерухомого майна. Фундаменти літ. «В», «в», які знаходяться за вказаною адресою, суд вважав за можливе визнати об`єктами нерухомого майна.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до положень статті 51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Частиною третьою статті 457 ЦПК Українивизначено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.

Згідно з частиною другою статті 458 ЦПК Українирішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи заяву про скасування рішення третейського суду, апеляційний суд правильно виходив із того, що третейський суд AD HOC, визнаючи за ОСОБА_4 право власності на об`єкт нерухомого майна - фундамент під житловий будинок літ. «В» фундамент під прибудову літ. «в» за адресою: АДРЕСА_1 , вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, зокрема ОСОБА_2 , якому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Викладене свідчить про те, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні передбачені законом підстави для скасування рішення третейського суду, оскільки третейський суд вирішив питання про права і обов`язки заявникаОСОБА_2 , який не брав участь у справі, оскільки рішенням третейського суду AD HOC встановлено, що будинковолодіння літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходяться квартири №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , належить ОСОБА_4 , який придбав його у ОСОБА_6 , та у результаті того, що будинок старий, він його зруйнував та збудував фундаменти літ. «В» та літ. «в», тоді як з пояснень сторін, що брали участь у розгляді справи, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 , будинковолодіння не зруйноване, в ньому проживають інші особи.

Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , алефактично рішенням третейського суду вирішено питання щодо всього будинковолодіння літ. «А», в тому числі і квартири НОМЕР_1 , та вказано, що ОСОБА_4 придбав його повністю, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість висновків Запорізького апеляційного суду про те, що спір, вирішений третейським судом, стосується прав і охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 , який не брав участі у справі.

Посилання апеляційний суд як на ще одну підставу для скасування оскаржуваного рішення третейського суду на непідвідомчість спору третейському суду, є безпідставним, оскільки доповнення до Закону України «Про третейські суди», а саме статті 6 пунктом 7, згідно з яким справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки виключені із підвідомчості третейських судів, були запроваджені Законом 05 березня 2009 року № 1076-VI від, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення.

Проте, це не вплинуло на правильність оскаржуваного рішення, оскільки, установивши фактичні обставини, суд дійшов правильних висновків щодо незаконності ухваленого третейським судом рішення, яким вирішення питання про права та обов`язки інших осіб, задовольнив заяву про скасування цього рішення, а тому, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав для скасування ухвали цього суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись частиною другою статті 351, статтею 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: С. О. Погрібний

Г. І. Усик