Справа № 241/895/19

Провадження № 2/241/274/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2019 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

за участю секретаря Небиліченко Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , мотивований тим, що згідно із договором купівлі-продажу від 05.09.2001, зареєстрованого в реєстрі за № 2242, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер № 160394481 від 21.03.2019, належить будинок АДРЕСА_1 . У даному будинку зареєстровано його, сина - ОСОБА_2 , дружину - ОСОБА_3 , сина - ОСОБА_4 . Сина ОСОБА_2 він зареєстрував у 2002 році за його проханням. У цьому ж році він виїхав на заробітки до Західної України і з того часу у даному будинку не проживає. Неодноразово він та дружина телефонували йому та просили знятися з реєстрації у будинку, але він відмовляється та на вимоги не реагує, а в останній час він втратив із ним зв`язок. Факт того, що відповідач не проживає у його будинку з 2002 року, тобто більше ніж один рік без поважної причини, підтверджується актами депутата Урзуфської сільської ради Кобзій М . І . від 05.10.2018 та від 13.05.2019. Визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, йому потрібно для зменшення сплати комунальних платежів та отримання субсидії.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засіданне не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленоми статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Так, згідно договору купівлі-продажу від 05.09.2002 серії ВАА № 696313 та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 160394481 від 21.03.2019, реєстраційний номер 1791136414239, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

Як вбачається з адресної картки, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).

Згідно з довідками, виданими виконавчим комітетом Урзуфської сільської ради Мангушського р-ну Донецької області № 1418 від 05.10.2018 та № 326 від 13.05.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 і до складу його сім`ї входять: дружина - ОСОБА_3 , 1951 року народження, син - ОСОБА_4 , 1976 року народження, син - ОСОБА_2 , 1973 року народження (а.с. 11).

Згідно з актами обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 від 05.10.2018 та 13.05.2019, складеними депутатом Урзуфської сільської ради Кобзій М.І., в присутності сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , встановлено, що за зазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але фактично за даною адресою не проживає з 2002 року (а.с. 9-10).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійснення власником права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказаним право обґрунтовано скористався позивач, як власник спірного будинку.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частиною 1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. постанови №5 Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

Отже, спір виник між позивачем і відповідачами, які є членами сім`ї власника житла. Тому суд вважає, що при вирішенні спірних відносин до застосування підлягають положення ст. 405 ЦК України, відповідно до якої члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи викладене, зважаючи на конкретні обставини справи, а саме те, що відповідач в спірному жиловому приміщенні без поважних причин не проживає понад встановлений законодавством строк, що в свою чергу перешкоджає позивачу здійсненню його права користування та розпорядження належним будинком, а тому позов підлягає задоволенню, а відповідача слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 81, 247 ч.2, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 15, 319, 391, 405 ЦК України, ст.72 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової нформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до апеляційного суду або через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Чудопалова