Справа №2- 218/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року  Сніжнянський міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді               Кучми В.В

при секретарі                         Сіденко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності в інтересах ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, за яким просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, що був посвідчений приватним нотаріусом Сніжнянського міського нотаріального округу від 15 січня 2007 року за реєстровим №239, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар цю квартиру.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що її довірителем з відповідачем ОСОБА_3П від 13 липня 1997 року був укладений договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою м. Сніжне, вул. Заводська, 5/48, продавцем виступав ОСОБА_3 При укладанні вищезазначеного договору останній свідчив, що дана квартира до моменту вчинення правочину ним нікому не продана, не перебуває в закладі, не є подарованою та не знаходиться під арештом. Після укладання правочину оскільки її довіритель постійно мешкав у м. Донецьку і необхідності користування квартирою не було, то тривалий час не мешкав в ній та зволікав з реєстрацію. Улітку 2009 року при зверненні до БТІ м. Сніжне з питанням реєстрації квартири її довірителю стало відомо, що зазначена квартира вже належить іншому власникові співвідповідачеві ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Сніжнянського міського нотаріального округу ОСОБА_5І 15 січня 2007 року, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар зазначену квартиру. Вважає, що у зв»язку з такими діями ОСОБА_3П, приховуючи від наступного набувача за договором дарування ОСОБА_4 факт того, що квартира вже являлась предметом відчуження, виступив як недобросовісний відчужував, ввів наступного набувача ОСОБА_4 в оману щодо обставини, що мають суттєве значення при укладенні правочину. Як наслідок її довіритель не має можливості здійснити законне право оформлення до кінця власності шляхом реєстрації, а також володіння і користування нею.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2П за нотаріальною довіреністю ОСОБА_1 заявлений позов підтримала у повному обсязі. Представник ОСОБА_2П та ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_6В на обґрунтування вимог виклав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 за ордером про надання правової допомоги ОСОБА_7С позв не визнав, вважає що його довіритель не мав наміру приховувати обставини правочину купівлі-продажу квартири. У зв»язку зі сплиненням тривалого часу його довіритель вважав, що ОСОБА_2П втратив зацікавленість у набутті права власності на квартиру, договір не зареєстрував і тому помилково вважав, що лишаючись власником мав право відчужувати квартиру. Виступаючи дарите лем при укладанні договору дарування з ОСОБА_4 від 15 січня 2007 року він діяв під впливом помилки. У зв»язку з чим за цих підстав його довіритель також звертався до суду з позовом до ОСОБА_4А про визнання даного договору дарування недійсним, який за рішенням суду був залишений без задоволення. У зв»язку з цим адвокат ОСОБА_7С вважає, що справжній позов не може розглядатися вдруге і тому заявлені позовні вимоги слід залишити без задоволення. У якості доказів на підтвердження спростуючих обставин посилається на рішення Сніжнянського міського суду від 15 січня 2010 року у справі №2-410/2010.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала. На спростування посилається на те, що при вчиненні оспорюваного правочину дарування від 15.01.07 року вона не знала і не могла знати, що дана квартира на момент її відчуження належить іншій особі, а не ОСОБА_3 У нотаріуса ОСОБА_8П мав правовстановлюючий документ на його ім»я на квартиру, також БТІ видало йому необхідну довідку для оформлення правочину у нотаріуса. Про те, що між ним і іншою особою ця квартира вже була предметом відчуження, він їй про це ніколи не говорив. Оскільки вона не була повідомлена ним про те, що квартира на момент дарування йому не належала, то не має нести відповідальності за недійсність цього правочину, оскільки сама стала жертвою оману.

Представник відповідача від 15 січня 2007 року за ордером про праву допомогу адвокат ОСОБА_9І в інтересах своєї довірительниці позов не визнав, позовні вимоги вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню за тих підстав, що право чин, який підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом, вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. Позивач ОСОБА_2П на момент відчуження відповідачем ОСОБА_3П його довірительниці квартири по вул. Заводська, №5/48 у м. Сніжне шляхом дарування від 15 січня 2007 року не зареєстрував договір купівлі-продажу цієї квартири з ОСОБА_3П від 13 липня 1997 року, за яким він виступав покупцем і таким чином остаточно не набув права власності на квартиру, фактично договір купівлі-продажу не відбувся і за таких обставин ОСОБА_8П мав усі підстави правомірно дарувати квартиру його довірительниці і укладений договір дарування квартири, що оспорюється, є дійсним.

Залучений до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Сніжнянського нотаріального округу ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що дійсно ним посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, за яким продавцем виступав ОСОБА_3П, а покупцем ОСОБА_2 При посвідченні цього договору сторони досягли суттєвих домовленостей договору, ознайомилися з складеним ним проектом договору, його істотними умовами, зі слів продавця ОСОБА_3П гроші за купівлю квартири покупцем йому були сплачені у повному обсязі, цей договір за погодженням був підписаний сторонами і ним посвідчений. При цьому в тексті самого договору зазначається, що цей договір має у наступному бути зареєстрований у БТІ. На нього як на нотаріуса не покладається обов»язок контролювати у подальшому чи буде договір у подальшому зареєстрований стороною у БТІ. Згідно процедури посвідчення договорів при посвідченні договорів купівлі-продажу необхідно з»ясовувати чи були в поточному році правочини від імені відчужувача згідно реєстру правочинів для того щоб визначитися з оподаткуванням і у цьому випадку він міг виявити укладання відповідачем ОСОБА_3П наступного договору тієї ж самої квартири. Але у наступному випадку укладався договір дарування квартири, даритель податків не сплачує і перевіряти чи посвідчувались такі правочини будь-коли на нього обов»язок не покладений. Тому перевіривши документи по оформленню дарування квартири, ним було встановлено, що на момент відчуження квартира належить ОСОБА_3П на підставі договору дарування, у якості правовстановлюючого документу ним був наданий дублікат договору, посвідчений і зареєстрований в БТІ. При посвідченні договору дарування між ОСОБА_3П та

ОСОБА_4 ним були з»ясовані наміри сторін, складений проект договору, ознайомлені сторони з умовами договору, за погодженням підписали і він цей договір посвідчив. На момент посвідчення договору дарування, що оспорюється, ним встановлювалась дієздатність осіб, роз»яснювались наслідки приховування обставин відчужувачем перед обдарованим щодо обставин наявності обов»язків перед іншими третіми особами щодо предмету договору – квартири шляхом укладання інших договорів, перебування в заставі, тощо.

Заслухав пояснення сторін, їх представників, третьої особи, дослідив матеріали справи, вивчив письмові докази, надані сторонами на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Представник від імені позивача ОСОБА_2П висуває вимоги до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, за якими убачає порушеним право довірителя в тому, що останній не може здійснити державну реєстрацію правочину купівлі-продажу квартири по вул. Заводська, №5/48 у м. Сніжне за договором від 13 липня 1997 року у зв»язку з її наступним даруванням тим же відчужувачем ОСОБА_3 обдарованій ОСОБА_4 за договором дарування від 15 січня 2007 року, за яким остання провела реєстрацію і мешкає в зазначеній квартирі, що перешкоджає позивачеві також реалізувати своє право на володіння і користування квартирою.

У судовому засіданні встановлено, що згідно письмовго договору купівлі-продажу від 13 липня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Сніжнянського міського нтаріального округу ОСОБА_5І за реєстровим №4089, був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, складену з двох кімнат, загальною площею 41,1 кв.м., у тому числі житловою 26,3 кв.м., за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив зазначену квартиру. Ця квартира належить продавцю ОСОБА_8 на підставі договору дарування, посвідченого Сніжнянською держнатконторою 22.03.95 року за реєстровим №2-570, зареєстрованого у БТІ м. Сніжне 22.03.95 р під №1298. Цей продаж здійснено за сім тисяч шістсот шістдесят гривен, які продавець ОСОБА_3П одержав від покупця ОСОБА_2П повністю до підписання цього договору.

Із договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Сніжнянського міського нтаріального округу ОСОБА_5І 15 січня 2007 року за реєстровим №239, внесеного до Державного реєстру правочинів за №1869018, зареєстрованого в КП БТІ м. Сніжне за реєстраційним номером17362401, номер запису 1298 у книзі №12 від 08.02.07 р, витікає, що за цим договором дарування ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру №48, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 41,1 кв.м., у тому числі житловою 26,3 кв.м, розташовану у м. Сніжне Донецької області, вул. Заводська, будинок №5. Ця квартира належить ОСОБА_3П на підставі дублікату договору дарування квартири, виданого Сніжнянською держнатконторою 28.12.06 року за реєстровим №2-3700, й зареєстрованого в БТІ м. Сніжне 28.12.06 р під №1298, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за ел. №17362401 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13101034, виданий БТІ м. Сніжне 28.12.06 р). Даритель свідчить, що на момент укладання цього договору вказана квартира не перебуває під арештом чи забороною, а також у податковій заставі, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо використання іншими особами , як юридична адреса не використовується

Відповідно до положень ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має омана щодо природи правочину, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, зокрема щодо прав та обов’язків сторін.

Відповідачеві ОСОБА_3, який безпосередньо виступав стороною в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого нотаріально від 13 липня 1997 року, а саме продавцем (відчужувачем) квартири відносно покупця ОСОБА_2П, отримав від останнього до підписання договору гроші за продаж квартири у повному обсязі, зазначені обставини підтверджуються нотаріально посвідченим договором і як такому йому напевне були відомі зазначені обставини при наступному укладанні ним договору дарування від 15 січня 2007 року тієїж самої квартири, за яким він знову виступив як відчужувач квартири відносно обдарованої ОСОБА_4, але якій при цьому не повідомив про вже існуючи права і обов»язки, які виникли за попереднім договором купівлі-продажу перед іншою особою позивачем ОСОБА_2

Як запевняє і підтверджує відповідач ОСОБА_4 їй з моменту укладання з ОСОБА_3П договору дарування квартири від 15 січня 2007 року і до теперішнього часу не були відомі обставини про продаж останнім квартири до того, як вона отримала її в дар іншій особі за договором купівлі-продажу, що був укладений ним раніше від 13 липня 1997 року. Про це вона довідалась лише при розгляді справи у суді. І таким чином, відповідачем ОСОБА_3П  свідомо були замовчені обставини, що на момент укладання договору дарування відносно вказаної квартири ним не було укладено будь-яких інших договорів з відчуження.

    Судовим рішенням у справі №2-410/2010 за позовом ОСОБА_3П до ОСОБА_4А про визнання недійсним договору дарування квартири від 15 січня 2007 року за тих обставин, що він саме помилявся щодо прав і обов»язків перед третіми особами при укладанні цього договору у позові було відмовлено, оскільки зазначені обставини у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Суд не може прийняти посилання представника відповідача ОСОБА_9І про те, що оскільки позивач ОСОБА_2П на момент відчуження ОСОБА_3П його довірительниці квартири по вул. Заводська, №5/48 у м. Сніжне шляхом дарування від 15 січня 2007 року не зареєстрував свій договір купівлі-продажу цієї квартири з ОСОБА_3П від 13 липня 1997 року, за яким він виступав покупцем і таким чином юридично не набув права власності на квартиру за договором купівлі-продажу, то ОСОБА_8П мав правові підстави дарувати квартиру його довірительниці і укладений договір дарування квартири, що оспорюється, є дійсним. Як зазначено у п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення цього Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно положень ст. 227 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, що діяли на момент вчинення правочину купівлі-продажу між сторонами, що був вчинений до оспорюваного договрру дарування, та якою встановлювались і регулювались вимоги щодо дотримання форми договору купівлі-продажу жилого помешкання, зазначалось що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ОСОБА_8 народних депутатів. І таким чином, із змісту положень цієї статті витікає, що договір купівлі-продажу від 13 липня 1997 року між ОСОБА_3П та ОСОБА_2П вважається вчиненим і є дійсним з моменту його нотаріального посвідчення, а не з моменту його реєстрації.

    А виходячи з перехідних положень Цивільного кодексу України, що застосовується до цивільних відносин які виникли і продовжують існувати до набрання його чинності, вищезазначений договір купівлі-продажу від 13 липня 1997 року, який лишився не зареєстрований, набувачем тепер має бути зареєстрований не у виконавчому комітеті місцевої ОСОБА_8 народних депутатів, а у БТІ м. Сніжне.

    Відповідно до ст. 122 ЦПК України у відкритті провадження у справі може бути відмовлено, якщо є таке, що що набрало законної сили, рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Як встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3П звертався до суду з позовом до ОСОБА_4А про визнання недійсним договору дарування від 15 січня 2007 року, що оспорюється і є предметом справжнього судового розгляду, але за тих обставин, що він помилявся щодо прав і обов»язків перед третіми особами з приводу відчуження квартири і даний позов, заявлений саме за цих обставин за рішенням Сніжнянського міського суду від 15.01.10 року був залишений без задоволення. Вимоги позивача ОСОБА_3П про визнання недійсним договору дарування квартири від 15 січня 2007 року з підстав введення в оману обдарованого при подачі цього позову ним не заявлялись, не були предметом судового розгляду і дослідження судом і зазначене рішення за цих обставин не ухвалювалось. У зв»язку з чим за цих підстав суд вважає неспроможними заперечення представника ОСОБА_7, що справжній позов не може розглядатися вдруге між тими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав і як такий слід залишити без задоволення.

    За таких обставин право ОСОБА_2, в інтересах якого представником заявлений позов, як власника квартири за договором купівлі-продажу шляхом повторного відчуження квартири відчужувачем іншій особі слід вважати порушеним і таким, що підлягає захисту, у зв»язку з чим убачаються підстави визнати договір дарування квартири від 15 січня 2007 року недійсним.

    Втім, суд вважає з боку відповідача ОСОБА_4А відносно ОСОБА_2П відсутні будь-які дії, спрямовані на порушення його прав і інтересів шляхом отримання в дар за оспрюваним договором дарування квартири від 15 січня 2007 року, оскільки ОСОБА_4А за вказаним договором дарування виступала як добросовісний набувач. Будь-які обставини, які б вказували на її недобросовісність відносно власника ОСОБА_2П при отриманні в дар за оспорюваним договором дарування квартири не були наведені у судовому засіданні та не знайшли свого підтвердження. У зв»язку з чим справжній позов у частині вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_4А є необґрунтований і як такі задоволенню не підлягають.

    Вимоги ОСОБА_4А як добросовісного набувача, яка отримала в дар квартиру під впливом обману до відчужувача утворюють самостійний предмет позовних вимог, які можуть заявлятись окремо.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Втім, оскільки позов задовольняється у частині вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_3П, відсутні підстав до розподілення судових витрат у солідарному порядку, а понесені позивачем витрати з оплати судового збору, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і на правову допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_3П на користь позивача

Керуючись ст.ст. 717, 203, 230 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

              Позов ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування задовольнити частково.

              Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Сніжнянського міського нотаріального округу від 15 січня 2007 року за реєстровим №239, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар зазначену квартиру.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачені при подачі позовної заяви судовий збір у сумі 76 гривен 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривен та витрати на правову допомогу у сумі 1500 гривен

 Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Головуючий :