Справа № 2а -1313/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року м.Сімферополь
Суддя Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
встановив:
Позивач у липні 2009 року звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк на звернення до суду; зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2007-2008 роки у сумі 3180,60 грн., зобов’язати відповідача виконувати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату з січня 2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позовну заяву, в яких також просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач народився 23.05.1937 року, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується.
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2007 році - частиною 3 статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Частиною третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15 березня 2007 року встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.
Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Частиною четвертою статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року (з часу ухвалення вищевказаного рішення Конституційним Судом України) й на теперішній час діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
З огляду на викладене, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ",
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, з урахуванням викладеного та рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007 та від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги позивачеві буде становити у:
- 2007 році: липень - вересень (410,06 грн. х 30%) х 3 місяців = 369,00 грн.; жовтень-грудень (415,11 грн. х 30%) х 3 місяця = 373,59 грн., всього 742, 59 грн.;
- 2008 році: травень – червень (481,00 грн. х 30%) х 2 місяці = 288,60 грн.; липень-вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн.; жовтень – грудень (498,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 448,20 грн., всього 1170,60грн.;
- 2009 році: січень–вересень (498,00 грн. х 30%) х 9 місяців = 1494,00 грн.
Судом встановлено, що позивачу було перераховано з 01.01.08р. до 31.03.08р. – 47 грн. х 3 міс. = 141,00 грн., з 01.04.08р. до 30.06.08р. – 48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 30.09.2008р. – 48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн., з 01.10.2008р. до 31.12.2008 р., – 49,80 грн. х 3 міс. = 149,40грн., з 01.01.2009 р. до 30.09.2009 р. - 49,80 грн. х 9 міс. = 448,20 грн., що підтверджується довідкою про особовий рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, при цьому ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено судом, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007 було офіційно опубліковано 27.07.2007 року, позивач до суду звернувся тільки 13.07.2009 року.
Таким чином, позивач пропустив річний строк звернення до суду у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007 р.р. Безспірних доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
На підставі наведених вище доводів, наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Увалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за можливе через положення частини 2 статті 11 КАС України та з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, вийти за межи заявлених позовних вимог для забезпечення повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та ухвалити рішення щодо покладення обов’язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 липня 2008р (в межах річного строку, передбаченого ст.99 КАС України, з урахуванням того, що нарахування допомоги здійснюється за повний місяць) по 30 вересня 2009 року (повний місяць, за який було проведено виплату допомоги, перед місяцем, в якому прийнято постанову) у розмірі 1484,40 грн.
Відносно вимог позивача про зобов’язання відповідача виконувати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату з 27.10.2009 року у подальшому, то суд не убачає підстав для їх задоволення, оскільки порушення прав особи у майбутньому не може бути прийнято як підстава для захисту порушеного права, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже суд не може приймати рішення на майбутнє на підставі припущень щодо порушення чи непорушення прав позивача.
Посилання відповідача у письмових запереченнях на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов’язаний виплачувати соціальну допомогу суд не приймає до уваги, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261 приходить до висновку, що саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", на що посилається відповідач.
Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа "Жовнер проти України" від 29.06.2004 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у частині задоволених вимог в сумі 1,70 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 99-100, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну соціальну грошову допомогу, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком , за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року у розмірі 1484,40 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 40 копійок.
В решті позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 (однієї) гривні 70 (сімдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Київський районний суд м. Сімферополя в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: