Справа № 2-1339 за 2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 лютого 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Рябота В.І.,
при секретарі Риндя Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу, Дідовецька сільська рада про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним та визнання права власності на 1/6 частину будинку, -
В С Т А Н О В И В:
Як зазначено в позовній заяві відповідач ОСОБА_2 перебував в юридичному шлюбі з ОСОБА_6, матір’ю позивачки ОСОБА_1, з 23 січня 1988 року. Під час перебування в шлюбі подружжя, за спільні кошти, на території домоволодіння, яке розташовано в с. Єгорівка, вул. Дачна 20, і яке належало ОСОБА_6 на праві особистої власності, побудували новий будинок і рішенням виконкому Дідовецької сільради від 16 травня 1990 року господарем всього господарства ( нової та старої хати ) було визнано ОСОБА_2, при цьому старий будинок було переведено в статус літньої кухні, тобто нежитлового приміщення, та зобов’язано зареєструвати дані зміни в Прилуцькому МБТІ, але право власності ОСОБА_2 на новостворену будівлю в МБТІ не зареєстрував. Разом матір’ю в зазначеному ( новому ) будинку була зареєстрована та проживала позивачка ОСОБА_1В, разом зі своїми неповнолітніми дітьми. 28 листопада 2004 року ОСОБА_7 померла, в зв’язку з чим позивачка та її брат, третя особа ОСОБА_5, 26 травня 2005 року подали заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини за законом, оскільки померла не залишила заповіту. Проте, не зважаючи на наявність інших спадкоємців, відповідач ОСОБА_2 24 березня 2008 року продав 2/5 частин будинку по вул. Дачній 20 ОСОБА_4, чим фактично порушив житлові права ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей, в зв’язку з чим прокурор і просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину будинку який розташовано в с. Єгорівка, вул. Дачна 20, в порядку спадкування за законом за померлою матір’ю.
В судовому засіданні прокурор частково змінив заявлені вимоги і просить суд визнати спірний будинок по вул. Дачній № 20 с. Єгорівка спільною сумісною власністю подружжя, визнати недійсним договір купівлі-продажу 2/5 частин будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, скасувавти свідоцтва про право власності на будинок по вул. Дачній № 20 с. Єгорівка Прилуцького району, видані на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину будинку який розташовано в с. Єгорівка, вул. Дачна 20, в порядку спадкування за законом за померлою матір’ю, і дані вимоги підтримала ОСОБА_1.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і їх представник заявлених вимог не визнали.
Треті особи – ОСОБА_5 заявлені вимоги визнав, а приватний нотаріус вимог про визнання договору купівлі-продажу не визнав, в вирішенні спору в цілому поклався на розсуд суду, представник Дідовецької сільської ради в вирішенні спору також поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 перебував в юридичному шлюбі з ОСОБА_6, матір’ю позивачки ОСОБА_1, з 23 січня 1988 року ( а.с. 3 ). Під час перебування в шлюбі подружжя, за спільні кошти, на території домоволодіння, яке розташовано в с. Єгорівка, вул. Дачна 20, і яке належало ОСОБА_6 на праві особистої власності ( а.с. 11 ), побудували новий будинок і рішенням виконкому Дідовецької сільради від 16 травня 1990 року господарем всього господарства ( нової та старої хати ) було визнано ОСОБА_2, при цьому старий будинок було переведено в статус літньої кухні, тобто нежитлового приміщення, та зобов’язано зареєструвати дані зміни в Прилуцькому МБТІ ( оборот а.с. 6 ). Проте відповідач ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на зазначений будинок одержав лише 13 березня 2008 року ( а.с. 42 ), а реєстрацію права власності в Прилуцькому МБТІ провів 21 березня 2008 року ( а.с. 13 ). Оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту його реєстрації, а до 21 березня 2008 року право власності на новий будинок по вул. Дачній 20 с. Єгорівка особисто за ОСОБА_2 не було зареєстровано, то в такому випадку необхідно визнати, що фактично до 21 березня 2008 року зазначений будинок перебував у спільній сумісній власності подружжя, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_7, яка померла 28 листопада 2004 року. 24 березня 2008 року ОСОБА_2 продав 2/5 частин зазначеного будинку відповідачу ОСОБА_4 ( а.с. 40 ), але при поданні заяви до приватного нотаріуса про намір продати частину будинку він повідомив, що є вдівець з 28 листопада 2004 року, і не повідомив , що фактично є ще особи, а саме діти померлої, яки можуть ставити питання про визнання за ними права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування, оскільки на момент смерті останньої будинок фактично перебував у спільній сумісній власності подружжя.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на день смерті матері, ОСОБА_6, і після її смерті, була зареєстрована та проживала до 2009 року, разом з дітьми, в будинку № 20 по вул. Дачній с. Єгорівка, а її брат, третя особа по справі – ОСОБА_5, був також зареєстрований за даною адресою, але фактично проживав, і проживає на даний час, в літній кухні ( старій хаті ) даного господарства. Дані особи, як діти померлої ОСОБА_6, 26 травня 2005 року подали до Прилуцької державної районної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини ( а.с. 49 ). Проте, оформити спадщину вони не мали можливості, оскільки, за їх поясненнями, відповідач ОСОБА_2 не надавав їм відповідних документів ( домової книги, свідоцтва про смерть, тощо ). До суду позивачка ОСОБА_1 з питання визнання за нею права на спадщину не зверталася через брак коштів, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Оцінюючи наведене в сукупності суд приходить до висновку, що не зважаючи на рішення виконкому Дідовецької сільради від 16 травня 1990 року про визнання ОСОБА_2 господарем всього господарства, розташованого в с. Єгорівка, вул. Дачна 20, до 21 березня 2008 року , тобто до моменту реєстрації ОСОБА_2 права власності в Прилуцькому МБТІ ( а.с. 13 ), спірний новий будинок фактично перебував в спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а старий будинок ( що переобладнаний під літню кухню ) належав на праві власності ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право особистої власності домоволодіння № 810 від 15 липня 1988 року ( а.с. 11 ), що також підтверджується довідкою Прилуцького МБТІ ( а.с. 150 ), і тому відповідно діти померлої ( відповідно позивачка та третя особа ОСОБА_5 ) мали право ставити питання про визнання за ними права власності на частину спадкового майна, яке належало їх матері.
Таким чином, оскільки будинок було побудовано під час перебування померлої та ОСОБА_2 в юридичному шлюбі, то дане майно має бути визнано як спільна сумісна власність подружжя, в зв’язку з чим підлягають задоволенню вимоги прокурора в даній частині, і право на спадкування частини майна за померлою мають як її чоловік, так і її діти, в зв’язку з чим підлягають задоволенню вимоги про визнання за позивачкою права власності на частину домоволодіння.
Що стосується вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/5 частин будинку по вул. Дачній № 20 с. Єгорівка Прилуцького району укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 24 березня 2008 року, то дані вимоги також підлягають задоволенню, оскільки, як зазначалося вище при поданні заяви до приватного нотаріуса про намір продати частину будинку ОСОБА_2 повідомив, що він є вдівець з 28 листопада 2004 року, але свідомо не повідомив, що на момент смерті дружини право власності на будинок особисто за ним зареєстровано не було , тобто будинок фактично передував у спільній сумісній власності подружжя, і що в зв’язку з цім є інші особи , а саме діти померлої, яки можуть ставити питання про визнання за ними права власності на частину житлового будинку, як не повідомив про це і при укладенні договору , чим фактично ввів нотаріуса в оману та порушив права та законні інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які мають право на оформлення права власності на частину даного будинку в порядку спадкування за померлою матір’ю, але не змогли його своєчасно оформити належним чином з незалежних від них підстав, а тому, відповідно до вимог ст. 230 ЦК України, даний договір має бути визнаний недійсним. При цьому необхідно врахувати, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мали право на частину спадкового майна, то відповідно до вимог ст. 362 ЦК України, вони також мали переважне право на купівлю частини спадкового майна, але відповідач ОСОБА_2 в порушення вимог даної статті не повідомив їх, письмово, про намір продати частину будинку, про що також не повідомив і нотаріуса.
Суд не може прийняти до уваги пояснення представника відповідачів та нотаріуса, що підстав для задоволення позовних вимог прокурора не має, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 мала право на частину спірного будинку, але не змогла його реалізувати з вини відповідача ОСОБА_2, який не надавав відповідних документів для оформлення спадщини, що при оформленні договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_2 не повідомив нотаріусу про права інших осіб на відчужуване майно, чим фактично ввів нотаріуса в оману, що як раз і є підставами для задоволення позовних вимог прокурора.
Керуючись ст., ст. 10, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 – З А Д О В О Л Ь Н И Т И.
Визнати, що домоволодіння по вул. Дачній № 20 с. Єгорівка Прилуцького району було спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_2 та ОСОБА_7, яка померла 28 листопада 2004 року.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу 2/5 частин будинку по вул. Дачній № 20 с. Єгорівка Прилуцького району укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 24 березня 2008 року, в зв’язку з чим визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на зазначене майно, видані на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину домоволодіння по вул. Дачній № 20 с. Єгорівка Прилуцького району в порядку спадкування за померлою 28 листопада 2004 року матір’ю – ОСОБА_7.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 525 грн. 90 коп. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 350 грн. 60 коп. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, також апеляційна скарга, без подачі заяви про апеляційне оскарження, може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: