Справа № 2-337/10  

        Р І Ш Е Н Н Я

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року                                    Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:                                                              головуючого - судді  Рябота В.І.,

                                                                    при секретарі  Риндя Л.А.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

                                    встановив:

    З 21 вересня 2002 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Позивачка звернулася до суду з позовом про розлучення з відповідачем, вказуючи на те, що подружнє життя не склалося з причин різних поглядів на життя та несумісності характерів. З грудня місяця 2009 року шлюбні відносини між подружжям не підтримуються і на примирення позивачка не згодна. Подальше спільне життя і збереження шлюбу з відповідачем є неможливими, тому позивачка і просить суд розірвати даний шлюб, судові витрати покласти на неї.

    В попередньому судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

    Відповідач в попередньому судовому засіданні заявлені вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

    Суд, зважаючи на визнання відповідачем позову та з урахуванням думки позивачки, відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, вважає за можливе постановити рішення у попередньому судовому засіданні.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:    

    Основним аргументом при визначенні підстави припинення шлюбу являється стійкий розлад подружніх стосунків, а в даному випадку позивачка довела перед судом, що причини розірвання шлюбу являються суттєвими, оскільки сторони шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, посилаючись на неможливість збереження сім”ї, а відповідач не заперечує проти розлучення.

    За таких обставин, суд з”ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини розірвання шлюбу, приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам дитини, а тому шлюб підлягає розірванню. Витрати при отриманні свідоцтв про розірвання шлюбу в органі РАЦС суд вважає доцільним покласти на позивачку.

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 209, 213-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

    Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – Петленко), який зареєстровано 21 вересня 2002 року відділом РАГС Прилуцького міського управління юстиції Чернігівської області, актовий запис №313.

    При одержанні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 12грн. держмита на користь держави, звільнивши від сплати ОСОБА_2.

      Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

    Суддя: