ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/6950/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

представники сторін:

від АТ "УкрСиббанк": Третьякова Ю.В., Договір про надання правової допомоги № 4 від 01.06.2018р., Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №3118 від 19.07.2016р., Ордер серія ДП № 1685/26 від 14.06.2019 р., адвокат;

Чопенко Д.В. , посвідчення № 1962 від 02.04.2019р., арбітражний керуючий.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 (суддя Примак С.А.) у справі №904/6950/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект", 49000, Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Олександропіль, вул.Радянська,5,код ЄДР

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект", 49000, Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Олександропіль, вул.Радянська,5, код ЄД

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" подало заяву щодо банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" на підставі ч.2 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24.07.17р. ухвалою господарського суду порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-комплект". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 16.11.2017р. Розпорядником майна призначено Чопенка Дениса Вікторовича (свідоцтво № 689 від 18.03.2013р.). Кандидатуру арбітражного керуючого Пляки С.В. відхилено.

19.03.19 р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-комплект". Встановлено дату підсумкового судового засідання у справі - 11.04.19 р.

19.03.19 р. представник ПАТ "УкрСиббанк" подав до господарського суду клопотання про припинення провадження по справі та просив суд вирішити питання про повернення АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ПМТЗ "Агро-комплект" судового збору.

ПАТ "УкрСиббанк" у даному клопотанні зазначав, що відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про віновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (далі Закону України) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 у справі №904/6950/17 відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "УкрСиббанк" № 21-3-139 від 19.03.2019 р. про припинення провадження у справі № 904/6950/17 та продовжено термін процедури розпорядження майном та повноваження розпорядника майна на 2 місяці до 21.06.19 р.

Ухвала мотивована тим, що підстави для закриття провадження по справі про банкрутство ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект", на які посилається ПАТ "УкрСиббанк", не відповідають змісту ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.04.19 р. до господарського суду від розпорядника майна Чопенко Д.В. надійшло клопотання № 19-19/02-03/01 від 19.04.2019 р. про продовження строку процедури розпорядження майном ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект" з 21.04.2019 р. на два місяці.

Суд першої інстанції прийшов до висновку задовольнити клопотання розпорядника майном від 19.04.19р. та продовжив строк розпорядження майном та повноваження розпорядника майна до 21.06.19р.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 у справі №904/6950/17, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство «Укрсиббанк», в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 р. у справі №904/6950/17 скасувати та винести нову ухвалу, якою провадження у справі №904/6950/17 закрити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не врахував положень ч. 2 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не врахував правових висновків Верховного суду у справі №913/1378/16.

Скаржник вважає, що сама по собі неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства, є ознакою неоплатності боржника (абз. 5 п. 12 Інформаційного листа).

При цьому неоплатність є «підставою для ініціювання процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 95 Закону. Приписи Закону щодо безспірності грошових вимог та строку їх невиконання (які визначають ознаки неплатоспроможності боржника) на такі правовідносини не поширюються».

До звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі власниками ТОВ ПМТЗ «Агро-Комплект» не приймалось рішення про припинення, не здійснювалась публікація в друкованих засобах рішення про припинення, що виключає кваліфікацію справи №904/6950/17 як такої, що порушена на підставі ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Апелянт посилається на вимоги ч. 2 ст. 11 Закону, якими передбачено необхідність додавати до заяви докази безспірності вимог, рішення суду та постанови приватного чи державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є загальними вимогами незалежно від суб`єкта якими ініційовано справу про банкрутство (боржником чи кредитором) і такі вимоги мають бути дотримані як боржником так і кредитором.

Так, апелянт вважає, що загроза неплатоспроможності не визначена як підстава для порушення провадження у справі про банкрутство, виходячи з положень ч. 3 ст. 10 Закону.

Скаржник посилається на практику Верховного Суду при оцінці переліку документів, які додаються до заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство.

Так, Верховним судом 22.11.2018 прийнято постанову у справі №913/1378/16, за якою сформовано наступний висновок:

«За змістом ч. 5 ст. 11 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на момент подання боржником 21.12.2016 заяви про порушення справи про банкрутство ПАТ, вбачається, що законодавцем встановлено обов`язок боржника звернутися до господарського із заявою про порушення справи про власне банкрутство у разі встановлення обставин того, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону про банкрутство, така заява подається боржником у письмовій формі з обов`язковим дотриманням вимог до її змісту (ч. 1 ст. 11 Закону) та долучення до такої заяви документів. переліки яких визначено як загальний для ініціюючого кредитора та боржника (ч. 2 ст. 11 Закону) та як спеціальний для боржника, який ініціює власне банкрутство (ч. 3 ст. 11 Закону). Зокрема, відповідно до вимог ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство при поданні заяви боржнику належить надати рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підтвердження його волевиявлення щодо припинення (ліквідації) юридичної особи - боржника в процедурі банкрутства».

Вказана постанова винесена пізніше, ніж та, на яку послався суд (ніж постанова Верховного суду від 09.10.2018 р. у справі №904/911/18) та на думку скаржника підлягала врахуванню Господарським судом Дніпропетровської області.

Апелянт вважає, що підставою для подачі заяви є загроза неплатоспроможності, проте, на думку апелянта, суд має встановити ознаки неплатоспроможності.

Апелянт вважає, що поняття «загроза неплатоспроможності» не тотожне поняттю «неплатоспроможність». Так, за п. 11 ст. 83 Закону - господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.

Апелянт зазначає, що при подачі заяви про порушення провадження по справі ТОВ «ПМТЗ «Агро-Комплект» не надало докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника, в той час, як єдині безспірні вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника, що додатково свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону та відсутність належних та допустимих доказів, передбачених законом, для підтвердження ознак неплатоспроможності та порушення провадження у справі.

Скаржник вважає, що за результатами підсумкового засідання суд має повноваження закрити провадження у справі.

Скаржник вважає, що оцінка наявності/відсутності ознак неплатоспроможності судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не надавалась, а мотиви, з яких доводи AT «Укрсиббанк» не взяті до уваги чи відкинуті судом - за змістом оскаржуваної ухвали не були зазначені.

Скаржник вважає, що доказів безспірності вимог інших кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Комплект» та ФОП Бондаренко Олександр Миколайович - матеріали справи не містять, та щодо таких вимог не існує доказів безспірності (судових рішень і постанов про відкриття виконавчого провадження).

Апелянт вважає, що та обставина, що, іпотекою забезпечені грошові вимоги AT «Укрсиббанк», які виникають з кредитного договору №116-1013/В-06 від 30.08.2006 р. та з кредитного договору №115-1013/В-06 від 30.08.2006 р., - є встановленою та доказуванню не підлягає в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Більш того, в межах справи №904/6950/17 судом вимоги AT «Укрсиббанк» у повному обсязі визнано такими, що забезпечені заставою майна боржника, та включені до реєстру вимог кредиторів окремо (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019р. у справі №904/6950/17).

Апелянт просить врахувати висновки Верховного Суду, а саме: постанову Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі №923/516/17; постанову Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі №904/6757/17; постанову Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі №914/335/17; постанову Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі №920/1463/15.

За вказаними судовими рішеннями Верховний Суд сформував висновки про те, що провадження може бути закрито на підставі п. 11 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та вказав, що складовою частиною ознак неплатоспроможності є:

- неможливість погашення вимог у певному розмірі (300 мінімальних заробітних плат);

- безспірність вказаних вимог (наявність судового рішення).

При цьому, скаржник вважає, що в межах справи №904/6950/17 такі вимоги (безспірні, у розмірі, що перевищує 300 мінімальних заробітних плат) наявні лише у AT «УКРСИББАНК» та відсутні щодо інших кредиторів.

Поряд з цим, на думку скаржника, безспірні вимоги (вимоги AT «УКРСИББАНК» є такими що повністю забезпечені заставою майна боржника, а, отже, такі вимоги не можуть слугувати ознакою неплатоспроможності, оскільки забезпеченість вимог майном боржника v повному обсязі є підставою для відмови у прийнятті заяви (абз. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Також скаржник посилається на те, що на засідання комітету кредиторів 22.04.2019 р. кредиторам на розгляд надано проект мирової угоди, яка передбачає погашення заборгованості кредиторів у повному обсязі частинами від господарської діяльності боржника, що додатково, на думку скаржника, підтверджує відсутність підстав для формування висновку про наявність ознак неплатоспроможності.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Розпорядник майна ТОВ ПМТЗ "Агро - Комплект" арбітражний керуючий Чопенко Д.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись, зокрема, з висновками суду першої інстанції.

Інші учасники справи про банкрутство не скористалися своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 у справі №904/6950/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2019 року.

24.06.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник скаржника та арбітражний керуючий надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 у справі №904/6950/17 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" подало заяву щодо банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" на підставі ч.2 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24.07.17р. ухвалою господарського суду порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-комплект". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 16.11.2017р. Розпорядником майна призначено Чопенка Дениса Вікторовича (свідоцтво № 689 від 18.03.2013р.). Кандидатуру арбітражного керуючого Пляки С.В. відхилено.

17.04.18р. постановою Верховного Суду касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.17р. у справі №904/6950/17 скасовано, справу передано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.17р.

30.07.18р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.17р. про порушення провадження у справі №904/6950/17 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.17р. про порушення провадження у справі №904/6950/17 залишено без змін.

09.10.18р. постановою Верховного Суду касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.18р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.17р. у справі №904/6950/17 залишено без змін.

11.12.18р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області продовжено повноваження розпорядника майна Чопенко Д.В. до 26.12.2018р.

26.12.18р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області продовжено повноваження розпорядника майна Чопенко Д.В. до 17.01.2019р.

19.03.19р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект". Встановлено дату підсумкового судового засідання у справі - 11.04.19 р.

19.03.19 р. представник ПАТ "УкрСиббанк" подав до господарського суду клопотання про припинення провадження по справі та просив суд вирішити питання про повернення АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ПМТЗ "Агро-комплект" судового збору.

6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Так, колегія суддів вважає, що боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення загрози неплатоспроможності і боржник має право звернутися із заявою про відкриття провадження про своє банкрутство за загальними підставами, при цьому зазначені підстави не є тотожними.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 10, 11,15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи матеріали, додані до заяви боржника, наявність судових рішень про стягнення коштів та дотримання тримісячного строку після відкриття виконавчого провадження в даному випадку не вимагається.

Згідно п. 11 ч.1 ст. 83 Закону України господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України розпорядник майна окрім іншого зобов`язаний аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Відповідно до Висновку Приватного підприємства Центру антикризових технологій, фінансовий стан ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект" характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для закриття провадження по справі про банкрутство ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект", на які посилається ПАТ "УкрСиббанк", не відповідають змісту ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Щодо посилання скаржника на вимоги ч. 2 ст. 11 Закону, якими передбачено необхідність додавати до заяви докази безспірності вимог, рішення суду та постанови приватного чи державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є загальними вимогами незалежно від суб`єкта якими ініційовано справу про банкрутство (боржником чи кредитором) і такі вимоги мають бути дотримані як боржником так і кредитором колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема, у разі якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Отже, боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення загрози неплатоспроможності і боржник має право звернутись із заявою про відкриття провадження про своє банкрутство за загальними підставами , при цьому зазначені підстави не є тотожними.

У справі, що розглядається, із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернувся саме боржник, з підстав загрози неплатоспроможності.

Так, згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність - це неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не зобов`язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство доводити факт неплатоспроможності, а зобов`язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність неплатоспроможності.

При цьому, частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, згідно цієї норми, у випадку звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство саме за загальною процедурою, виникає обов`язок надати докази того, що сума безспірних до боржника вимог сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство.

Вимоги до заяви кредитора і боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою визначені статтею 11 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Разом з тим, обов`язок у боржника звернутись з заявою про порушення справи про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності відповідно до імперативної вимоги частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виникає незалежно від того, чи виносились судові рішення про стягнення з боржника коштів, та чи порушувалось щодо боржника виконавче провадження. З цього випливає, що боржник не повинен додавати до своєї заяви такі документи.

Відповідно статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні, якщо справа відкривається за загальною процедурою, господарський суд перевіряє обґрунтованість вимог до боржника, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, з`ясовує ознаки неплатоспроможності боржника, а якщо справа відкривається за частиною 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з`ясовуються ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Разом з тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить чіткої вказівки на необхідність подання боржником, який звертається з заявою про порушення справи про банкрутство у зв`язку з загрозою його неплатоспроможності, доказів наявності безспірних вимог у розумінні частини 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, системний аналіз наведених вище положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що ні наявності судового рішення про стягнення коштів, ні дотримання трьохмісячного строку після відкриття виконавчого провадження від боржника, у випадку його звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі частини 5 статті 11 Закону, не вимагається.

Вищевикладене, узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 10.10.2018 року у справі №904/911/18 та від 21.11.2018 року у справі №910/6880/18.

Також безпідставним є посилання скаржника на постанову Верховного суду від 22.11.2018 року у справі 913/1378/16, оскільки у даній постанові суд дійшов висновку про не підтвердження боржником виконання вимог ч.ч. 3-4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме за відсутністю волевиявлення органу уповноваженого приймати відповідне рішення про припинення діяльності Товариства, останній не може вважатися, таким що довів свою неплатоспроможність перед судом.

Недоцільним є посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №920/1463/15, від 03.04.2018 року у справі 904/6757/17, від 26.06.2018 року у справі №923/516/17, від 26.02.2018 року у справі №914/335/17, оскільки обставини у цих справах інші, ніж у справі, що розглядається, і звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, у цих справах, не було пов`язано з загрозою неплатоспроможності.

Доводи апелянта про те, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали оцінка не надавалась, а мотиви, з яких доводи AT «Укрсиббанк» не взяті до уваги чи відкинуті судом, - за змістом оскаржуваної ухвали не були зазначені, є немотивованим з огляду на те, що колегія суддів визнає їх формальними, оскільки такі посилання не містять жодного аргументованого доводу, що міг би бути розглянутий колегією суддів, а простого цитування таких норм в апеляційній скарзі не достатньо для того, що б у колегії суддів були підстави вважати, що такі приписи порушено судом першої інстанції.

Довід апелянта про те, що на засідання комітету кредиторів 22.04.2019 р. кредиторам на розгляд надано проект мирової угоди, яка передбачає погашення заборгованості кредиторів у повному обсязі частинами від господарської діяльності боржника, що додатково, на думку скаржника, підтверджує відсутність підстав для формування висновку про наявність ознак неплатоспроможності є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджений звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом;

6) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом;

7) боржник виконав усі зобов`язання перед кредиторами;

8) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про його банкрутство не висунуто вимог;

9) згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України;

11) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

12) в інших випадках, передбачених законом.

Провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

Про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.

У випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Враховуючи, що мирова угода є одним із законодавчо встановлених способів уникнути ліквідації боржника, а тому подання на розгляд комітету кредиторів проекту мирової угоди не є доказом, який може підтверджувати факт відсутності ознак неплатоспроможності.

Також скаржником не спростовано висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до висновку Приватного підприємства Центру антикризових технологій, фінансовий стан ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект" характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, колегія суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі колегія суддів доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду першої інстанції.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Права апелянта не порушені у зв`язку з відсутністю підстав для закриття провадження по справі про банкрутство.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 у справі №904/6950/17 винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 у справі №904/6950/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019 у справі №904/6950/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 02.07.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

Т.А. Верхогляд