Справа № 2-а-171

        2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді Ільченко В.М., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах  ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

    встановив:

Охтирський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду в м. Охтирка Сумської області, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2007 року та виплачувати в подальшому на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також просить стягнути з відповідача судові витрати. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на те, що позивачка належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», ст.ст. 77, 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71 призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України №6 – рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, в порушення вимог ст. 124 Конституції України не здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.  Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано неконституційними вищенаведені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмір 10% від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30%, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Прокурор та позивач у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в суд не з'явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, однак, надав до справи письмове заперечення у якому зазначено, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» такі виплати також не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не урегульоване в управлінні Пенсійного фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати.

Крім того, п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачеві виплачується у повному обсязі. Після прийняття відповідного рішення Конституційним судом України № 10-рп, яким було визнано не конституційними вищенаведені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». 28.05.2008 року Кабінет міністрів України прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

У письмовому запереченні також зазначено, що управління Пенсійного фонду в м. Охтирка діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та звертає увагу суду на пропущений позивачем річний строк звернення до суду з зазначеним позовом.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням.    

Відповідно до ст. 71 п. 12 «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 11 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) положення  пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачу виплачується щомісячно починаючи із січня 2008 року.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано не конституційними вищенаведені положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.    

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 року територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за №530 від 28.05.2008 року.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно пунктів 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення  про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області, за місцем проживання позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 26.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році розмір щомісячної соціальної допомоги, встановленої відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має складати: 498 х 30 % = 149,40 гривень щомісячно з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року; 573 х 30% = 171,90 гривень щомісячно з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року.

Стосовно вимог позивача про проведення нарахування та виплату соціальної допомоги  в подальшому на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд дійшов висновку про їх безпідставність, так як ст. 104 КАС України передбачено, що право звернутися до адміністративного суду має особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним. З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування та виплати соціальної допомоги в подальшому на період дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є необґрунтованим і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до положень ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає, що у задоволенні позову необхідно відмовити за пропущенням строку звернення до адміністративного суду. Прокурор зазначає, що позивачка є особою похилого віку, дізналася про порушення своїх прав лише із засобів масової інформації, тому був пропущений строк для звернення до суду з позовом про захист прав. Однак наведені стороною позивача причини пропущення строку для звернення до суду з позовом про захист прав не можуть бути прийняті судом як поважні, в зв’язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо зобов’язання здійснити перерахунок пенсії в межах річного строку.

Вимога щодо стягнення з відповідача судових витрат не підлягає задоволенню в зв’язку з тим, що понесення позивачем таких витрат документально не підтверджено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 6- 14, 71, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –    

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Охтирського міжрайонного прокурора   в інтересах  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з нарахуванням підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2009 рік з 26.01.2009 року по 31.12.2009 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Охтирський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів із дня складення її в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання зазначеної заяви, або в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області                                                             ОСОБА_2

З оригіналом згідно