П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 819/1847/17

Провадження № 11-97апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (суддя Осташ А. В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року (судді Костів М. В., Бруновська Н. В., Шавель Р. М.) у справі № 819/1847/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Тернопільської філії комунального підприємства «Центр реєстрації права» Корецької районної ради Рівненської області Чушенка Юрія Євгеновича (далі - Держреєстратор), треті особи: Тернопільська міська рада, Приватне мале підприємство «Галактика» (далі - ПМП «Галактика»), про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держреєстратора, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 09 лютого 2017 року з індексним номером 33791690 про припинення права власності на автостоянку НОМЕР_1 загальною площею 18,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 197016461101; далі - спірний об`єкт нерухомого майна).

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 09 лютого 2017 рокуДержреєстратор прийняв рішення з індексним номером 33791690 про припинення його права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. На думку позивача, вказане рішення відповідач прийняв усупереч вимогам чинного законодавства, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки порушує гарантовані Конституцією України права позивача.

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суди не прийняли до уваги, що правовстановлюючі документи позивача, на підставі яких виникло та зареєстровано право власності, є чинними та ніким не оспорені. Крім того, між сторонами відсутній спір про право на нерухоме майно чи земельну ділянку, на якій воно розташоване. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ПМП «Галактика» зазначило, що наведені в касаційній скарзі аргументи є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу. На думку ПМП «Галактика», оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір про право цивільне, а саме про право власності на автостоянку, оскільки ПМП «Галактика» являється землекористувачем земельної ділянки, на якому розміщена автостоянка, а тому цей спір не носить публічно-правового характеру, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. У зв`язку з викладеним ПМП «Галактика» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 грудня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 31 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій установили, що 15 жовтня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву № 6775962 з пакетом документів для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на автостоянку НОМЕР_1 , вбудовану у багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2013 року державний реєстратор прийняв рішення з індексним номером 7376972 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна.

08 лютого 2017 року ПМП «Галактика» в особі ОСОБА_3 звернулося до Держреєстратора із заявою про припинення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна, надавши відповідний пакет документів.

Держреєстратор рішенням від 09 лютого 2017 року з індексним номером 33791690 припинив державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна.

Вважаючи таке рішення Держреєстратора протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.

Закриваючи провадження у справі, Тернопільський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна, а вимоги щодо скасування реєстраційних дій є похідними, тому спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом до Держреєстратора про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 09 лютого 2017 року з індексним номером 33791690 про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що між позивачем і третьою особою у справі існує спір про право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомого майна, що підтверджується викладеними в позовній заяві доводами ОСОБА_1 з посиланням на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 819/1337/16.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Оскільки позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 на захист порушеного, на його думку, права власності на автостоянку, а також ураховуючи, що між позивачем і третьою особою у справі існує спір про право користування земельною ділянкою на якій знаходиться вказана автостоянка, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на нерухоме майно.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня, 30 жовтня, 13 листопада та 11 грудня 2018 року у справах № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18), № 809/973/14 (провадження № 11-858апп18), № 809/649/14 (провадження № 11-859апп18) та № 809/874/14 (провадження № 11-994апп18) відповідно.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська