ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №825/787/16

адміністративне провадження №К/9901/27807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (суддя Д`яков В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року (колегія у складі суддів: Вівдиченко Т.Р., Борисюк Л.П., Петрика І.Й.) у справі № 825/787/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими нараховано адміністративні штрафи.

Позивач зазначає, що не погоджується з вказаними податковим повідомленнями-рішеннями, посилаючись на те, що перевірка проводилась без його участі. Незважаючи на те, що перевірку проведено в присутності ОСОБА_2 , остання є його сестрою та в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебуває, тобто не є продавцем, як зазначено в акті перевірки. Позивач вказує, що не здійснював та не здійснює реалізацію алкогольних напоїв, оскільки не має ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Натомість ОСОБА_2 12 березня 2016 року, перебуваючи в магазині позивача, самостійно реалізувала належну їй одну пляшку горілки «Пшенична» 0,5 дм. куб., за ціною 28 гривень, за що на неї постановою Куликівського районного суду від 26.03.2016 на підставі ч. 1 ст. 155 -1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 2 (два) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що не є поважними посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не є продавцем його магазину, оскільки відповідно нею під час проведення перевірки підписувались необхідні документи (направлення, акт перевірки), надавались пояснення та в акті відсутні будь-які заперечення щодо вказаної обставини. Не укладення з ОСОБА_2 трудового договору не може свідчити про відсутність порушень, виявлених під час перевірки.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в акті перевірки, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12 березня 2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі наказу від 12 березня 2016 року № 380 проведена фактична перевірка дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачу.

Перевірка проведена в присутності ОСОБА_2 , що зазначена в акті перевірки як продавець, якій було пред`явлено направлення та вручено копію наказу, про що свідчить її підпис на направленнях.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 12 березня 2016 року, яким встановлені наступні порушення:

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії, а саме: реалізовано одну пляшку горілки «Пшенична» Олександрія 0,5 дм-3, 40 % об., за ціною 28,00 грн;

- реалізація товарів, які не обліковані за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: в магазині під час проведення перевірки знаходилась горілка «Пшенична» Олександрія 0,5 дм-3, 40 % об., в кількості 3-х пляшок, в тому числі і та, що була реалізована за ціною 28,00 грн, на загальну суму 84,00 грн. Документи на придбання (накладні), які підтверджують факт надходження вказаного вище товару до господарської одиниці, під час перевірки відсутні, до перевірки не надавались;

- зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання не внесених до єдиного державного реєстру місць зберігання;

- реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижчими, ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни, а саме: горілка «Пшенична» Олександрія 0,5 дм-3, 40 % об. реалізована за ціною 28,00 грн (мінімальна ціна на горілку 0,5 л 40 %, станом на 12 березня 2016 року, становила 54,90 грн);

- зберігання та реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку з візуальними ознаками підробки;

- проведення розрахункових операцій без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку реєстратора розрахункових операцій (РРО), без роздрукування відповідного розрахункового документа та його видачі.

В наданих до акта перевірки поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що під час перевірки магазину в АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 нею реалізовано одну пляшку горілки «Пшенична» Олександрія 0,5 л. 40 % об., за ціною 28,00 грн, а також в магазині перебувало в реалізації ще дві пляшки горілки, яка привезена нею з дому. При продажу горілки касовий апарат не застосовувала (не зареєстрований). Також вказала, що накладні на дану горілку відсутні, тому що вона купила її в магазині в м. Ніжині у постачальника.

Крім того, перевіряючим складено протокол про адміністративне правопорушення від 12 березня 2016 року серія КН №435456 відносно ОСОБА_2

Для проведення експертизи щодо автентичності марок акцизного податку ОСОБА_2 були надані марки акцизного податку: АВ ЛГП 11 АААВ 348164, АВ ЛГП 11 АААВ 348212, АВ ЛГП 11 АААВ 348260, про що свідчить її пояснення.

Актом експертизи від 23 березня 2016 року №025-03-16 підтверджено, що марки акцизного податку не виготовлялись Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів і є підробленими.

Постановою Куликівського районного суду від 25 березня 2016 року ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155 -1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 2 (два) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 (тридцять чотири) гривні. При цьому, в рішенні Куликівського районного суду від 25 березня 2016 року зазначено, що правопорушниця ОСОБА_2 визнала свою вину. Вказана постанова Куликівського районного суду від 25 березня 2016 року не оскаржена та набрала законної сили.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 21 березня 2016 року №0000892207, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 17000 грн - за реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

- від 21 березня 2016 року №0000902207, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 17000 грн - за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання;

- від 21 березня 2016 року №0000912207, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 170 грн - за порушення порядку ведення обліку товарних запасів;

- від 21 березня 2016 року №0000922207, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 1 грн. - за проведення розрахункових операцій без застосування РРО;

- від 21 березня 2016 року №0000932207, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 10000 грн - за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими, ніж встановлені мінімальні роздрібни ціни на алкогольні напої;

- від 4 квітня 2016 року №0001272207, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 17000 грн - за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку.

Факт продажу ОСОБА_2 пляшки горілки в приміщенні магазину, який належить позивачу не є спірним між сторонами. Інші порушення, встановлені в ході перевірки, є похідними від цього факту.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 13 Конституції України, власність зобов`язує. Позивач прийнявши рішення про здійснення торгівлі у магазині, якій йому належить, повинен брати на себе відповідальність за дотримання вимог закону, який стосується такої діяльності. Посилання на те, що власнику не було відомо, що його сестра ОСОБА_2 продавала горілку в його магазині не є підставою для звільнення від відповідальності.

Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до статті 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з абзацами 21, 22 статті 1 Закону № 481 місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Частиною 35 статті 15 Закону № 481 встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

З врахуванням зазначеного, Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що відсутність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, у разі встановлення факту продажу алкогольних напоїв, позбавляє особу відповідальності за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання.

Постановою Куликівського районного суду від 25 березня 2016 року встановлено, що при перевірці магазину ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , продавець магазину ОСОБА_2 , всупереч вимогам пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при реалізації однієї пляшки горілки «Пшенична» Олександрія не застосувала зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не видала роздрукований документ на суму проведеної операції. Свою вину ОСОБА_2 , визнала.

За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що не укладання між позивачем та ОСОБА_2 трудового договору не може свідчити про відсутність порушень, виявлених під час перевірки.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 341, 343,, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі № 825/787/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду