КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №372/331/17 Головуючий у І інстанції - Зінченко О.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/8027/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Таргоній Д.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Обухівтранс», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2015 року позивач рухаючись в напрямку м. Києва автодорогою Київ - Знамянка, здійснював керування автомобілем Lexus ES 350 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3

О 16 год. 50 хв. під час руху автомобілем в зазначеному напрямку на 43 км + 050 м. автодороги Київ - Знамянка, на зустріч позивачу виїхав вантажний мікроавтобус Iveco 40С13 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який допустив зіткнення з автомобілем позивача.

Транспортний засіб Iveco 40С13 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 являється забезпеченим транспортним засобом у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеному з ПрАТ «СК «Україна» (поліс №АІ/4138263), під час ДТП керування ним здійснював ОСОБА_4 , який повідомив, що є водієм ТОВ «Роул Стандарт» та що вказаний автомобіль належить цьому підприємству.

Як потім було встановлено, вантажний мікроавтобус Iveco 40С13 виїхав на зустрічну смугу руху внаслідок зіткнення з автобусом БАЗ А079.20 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який в попутному напрямку рухався позаду цього мікроавтобуса.

Керуванням транспортом, що допустив зіткнення, здійснював ОСОБА_5 , який працює водієм у ТОВ «Обухівтранс» та що транспортний засіб БАЗ А079.20 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 являється забезпеченим у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеному з ПрАТ «СК «Нова».

Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль Lexus ES 350 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, та згідно висновку експертного дослідження вартість матеріального збитку складає 790 189,82 грн.

Постановою суду від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Ані відповідачем, ані страховою компанією, позивачу матеріальна шкода відшкодована не була.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , у зв`язку з чим все її майно, а також право на отримання компенсації за завдану шкоду перейшло до позивача як спадкоємця за законом.

Просив суд, стягнути з відповідача на його користь шкоду в розмірі 790 189,82 грн., а також судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на його незаконність, необґрунтованість, ухвалене з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд відмовив йому у захисті його права власності на майно, яке було пошкоджено з вини відповідача.

Зазначає, що судове рішення фактично викладене шляхом перепису постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року без дослідження і надання оцінки тим обставинам, що у справі відсутні будь-які докази страхового відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності.

Вважає, що судом не досліджено та не викладено у рішенні того, якою саме особою - страховиком - відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконані зобов`язання щодо здійснення виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування та в якій сумі; якими є страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; страхові суми, що обмежували страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які діяли на дату укладення договору та були зазначені в договорі страхування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до особи, винної у заподіянні шкоди майну, суд повністю звільнив відповідача від відповідальності, при цьому обґрунтування відсутності вини ФОП ОСОБА_2 у заподіянні шкоди в рішенні відсутнє.

Просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 листопада 2016 року близько 16 год. 55 хв., в Київській області, на 43 км, автодороги Київ-Знам`янка, ОСОБА_5 керував автобусом «Еталон», державний номерний знак НОМЕР_4 , не врахував дорожні та погодні умови, не обрав безпечну швидкість руху та інтервал, дистанцію, в результаті чого сталось зіткнення з автомобілем «Іveco», державний номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем «Lexus» державний номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень автомобілів, та завдано матеріальні збитки учасникам ДТП.

Своїми діями, що виразились в порушенні вимог пункту 2.3 б,12.1,13.1 порушив вимоги правил дорожнього руху, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно висновку експертного дослідження №584 по визначенню вартості матеріального збитку КТС, складеного експертом Рябченком Віктором Івановичем від 22 грудня 2015 року, матеріальний збиток причинений володільцю автомобіля Lexus ES 350 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 790189,82 грн.

Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи №10000/18-54 від 03 жовтня 2018 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Lexus ES 350 з державним номерним знаком НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, що сталася 13 листопада 2015 року, станом на час скоєння ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля та без такого, склала: 759 160,13 грн.

Автомобіль Lexus ES 350 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого 25 квітня 2013 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2016 року виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новіковою Н.М., ОСОБА_3 , 1942 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки Обухівського відділення Києво - Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ФОП Гноянченко О.М., дата прийняття 16 червня 2015 року, дата звільнення 01 лютого 2016 року.

01 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівтранс» та ОСОБА_2 укладено договір №311/19, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів за маршрутом №311 Обухів-Київ власним (переданим в оренду) транспортним засобом - автомобілем марки БАЗ А079.20 ЕТАЛОН НОМЕР_3 відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Згідно з Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту СО №945 від 13 березня 2015 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Енергорезерв» та ОСОБА_2 , страховик бере на себе зобов`язання відшкодувати в межах страхової суми збитки, заподіяні третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров`ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб транспортним засобом БАЗ А079.20 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

18 листопада 2015 року позивач та власник автомобіля ОСОБА_3 повідомляли про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 13 листопада 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова».

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції взяв за основу висновки Великої Палати Верховного Суду України, викладені в постанові від 04 липня 2018 року, відповідно до яких покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому потерпілий реалізує право на отримання відшкодування шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Саме такі висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04 липня 2018 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верхового Суду.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2019 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Д.О. Таргоній

С.О. Журба