ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 червня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/1403/18

Головуючий у першій інстанції – Бойко В. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/840/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів:  Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

із секретарем – Шкарупою Ю.В.,

сторони: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2019 року (місце ухвалення – м. Бобровиця) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,

                                      В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю. В обґрунтування позову послалась на те, що позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,100 га. розташованої за вказаною вище адресою. У 2016 році відповідач, яка є сусідкою позивача, побудувала на своїй земельній ділянці без відповідних дозволів вигрібну стічну яму, яка знаходиться на відстані 13,5 м. від колодязя позивача яким остання користується. Вигрібна яма відповідачки знаходиться на небезпечній відстані до колодязя, стоїть постійний стійкий неприємний запах, стічні води з каналізаційної ями потрапляють до колодязя, порушено санітарні та будівельні норми, про що комісією Бобровицької міської ради надано висновок ОСОБА_2 облаштувати вигрібну яму у відповідність до санітарних норм та правил утримання територій, населених місць.

В позові ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу та засипання самочинно збудованої вигрібної ями, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бобровицького районного суду від 08.04.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_1 , шляхом демонтажу та засипання самочинно збудованої вигрібної ями, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Рішення суду обґрунтовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем ОСОБА_2 збудовано вигрібну яму без дотримання санітарних норм, належних та допустимих доказів зворотного відповідачем не надано, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бобровицького районного суду від 08.04.2019, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

За доводами скарги оскаржуване рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, та фактичним обставинам справи. Позов є необґрунтованим, оскільки не доведено чим саме відповідачка перешкоджає користуватися позивачці земельною ділянкою, нормами не передбачено відстань до земельної ділянки (а лише будівель).

У скарзі посилається, що вигрібна яма була побудована у 2016 році, ніяких перешкод сусідам відповідачка не вчиняє, крім того, власником спірного колодязя являється ОСОБА_2 . Позивачем не надано суду правовстановлюючих документів на будинок з господарськими будівлям та спорудами.

Зазначає, що Акт обстеження присадибної ділянки відповідачки від 30.11.2016 судом не може бути прийнято до уваги, оскільки він складений не правильно, підпису ОСОБА_2 він не містить.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України  учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що  відповідно до схематичного плану земельної ділянки до технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 02.04.2018, за земельній ділянці за вказаною адресою знаходиться колодязь (а.с. 54).

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 05.06.2018, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, про що також свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2018 (а.с. 9, 10, 58).

Відповідно до акту обстеження присадибної ділянки ОСОБА_2 від 30.11.2016, остання на своєму подвір`ї за адресою: АДРЕСА_1 , облаштувала каналізаційну яму, яка знаходиться за 13,5 м від колодязя сусідки ОСОБА_1 та за 4,5 м від стін житлового будинку ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно листа управління Держпродспоживчслужби у Бобровицькому районі від 31.07.2017, у випадку обстеження присадибних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , виявлені порушення п. 2.22 обзацу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145 щодо облаштування каналізаційної (вигрібної) ями (а.с. 13).

Відповідно до листа відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, з питань цивільного захисту та оборонної роботи Бобровицької РДА від 08.08.2017 на звернення, ОСОБА_1 , повідомлено, що відстань від колодязя до окремих будівель і споруд, а також до других джерел забруднення потрібно приймати 20 м (а.с. 14).

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_1 , шляхом демонтажу та засипання самочинно збудованої вигрібної ями,  яка облаштована без дотримання санітарних норм, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування  вказаних обставин, тому позивач має право вимагати захисту своїх порушених прав, як шляхом відновлення стану, який існував до порушення його прав, так і шляхом запобіганню вчинення дій, що порушують його права або створюють небезпеку порушення прав.

З таким висновком суду першої інстанції  не погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права чи інтересу.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч. 1 ст. 50 Конституції України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 90, 91 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких перешкод та порушень його прав на землю та відшкодування завданих збитків, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, щоб не створювати незручності сусідам.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу. Якщо дії сусіда є неправомірними та не відповідають умові заподіяння якнайменших незручностей, такі дії підлягають припиненню.

Ст. 12 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено обов`язки громадян, які пов`язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов`язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.

Згідно ст. ст. 4, 15 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" громадяни мають право на безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище. Громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм, а при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Пунктом 1.1. Наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження державних санітарних норм та правил утримання населених місць" від 17 березня 2011 року N 145, передбачено, що вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Як на підставу позовних вимог позивач посилалась на те, що відповідачем побудовано вигрібну яму з порушенням санітарних норм, вказана яма знаходиться на небезпечній відстані від колодязя позивача, постійно випаровує стійкий сморід, стічні води з каналізаційної ями потрапляють до колодязя.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року передбачено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Відповідно до вимог п. 2.21.Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах).

Приписи п. 2.22.Санітраних норм визначають, що вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Відповідно акту обстеження присадибної ділянки ОСОБА_2 від 30.11.2016, остання на своєму подвір`ї за адресою: АДРЕСА_1 , облаштувала каналізаційну яму, яка знаходиться за 13,5 м від колодязя сусідки ОСОБА_1 та за 4,5 м від стін житлового будинку ОСОБА_3 (а.с. 11).

Згідно листа управління Держпродспоживчслужби у Бобровицькому районі від 31.07.2017, у випадку обстеження присадибних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , виявлені порушення п. 2.22 обзацу 1 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145 щодо облаштування каналізаційної (вигрібної) ями (а.с. 13).

Відповідно до листа відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, з питань цивільного захисту та оборонної роботи Бобровицької РДА від 08.08.2017 на звернення, ОСОБА_1 , повідомлено, що відстань від колодязя до окремих будівель і споруд, а також до других джерел забруднення потрібно приймати 20 м (а.с. 14).

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачу, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.1999 і відповідно до свідоцтва цей жилий будинок має надвірні будівлі, в тому числі і колодязь – К (а.с. 39).

Відповідно до даних технічного паспорта на житловий будинок, за зазначеною адресою, який складений станом на 13.12.1989, також значиться колодязь – К (а.с. 40-42).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки право на підставі статті 391 ЦК України вимагати усунення будь-яких порушень його права власності шляхом усунення перешкод у користуванні його майном з боку відповідача має лише власник майна.

Як вбачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилалась в обґрунтування своїх вимог, а саме як власника колодязя, суду надано не було.

Наявні у матеріалах справи докази не є підтвердженням обставин на які посилається позивач, оскільки, відповідно до наданого технічного паспорту на житловий будинок за адресою  АДРЕСА_1 станом на квітень 2018 року зазначено колодязь, разом з тим  зазначені обставини спростовуються даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно станом на 11.07.2011 відповідно до якого ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого прийняла позивач по справі ОСОБА_1 ,  не мав у власності колодязя (а.с. 38).

Крім того, ч. 2 ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що КМУ України визначено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких, об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Пунктом 6 "Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 406 від 7 червня 2017 року визначено, що зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

В матеріалах справи відсутні результати досліджень питної води, як відсутні і докази, а також посилання на наявність таких доказів на підтвердження порушення прав позивача, як землевласника, відсутні також дані про розташування вигрібної ями відносно будівель розташованих на земельній ділянці позивача.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на акт від 30.11.2016 обстеження присадибної ділянки ОСОБА_2 , лист управління Держпродспоживслужби у Бобровицькому районі від 31.07.2017 та лист відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, з питань цивільного захисту та оборонної роботи Бобровицької РДА від 08.08.2017, встановив неправомірність дій відповідача ОСОБА_5 по облаштуванню вигрібної ями без дотримання санітарних норм на власній земельній ділянці, пославшись також на не доведення належними і допустимими доказами відповідачем облаштування вигрібної ями з дотриманням державних санітарних норм.

Такі висновки ґрунтуються на припущеннях, крім того судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до положень ст. 391 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже обов`язок доказування порушень права лежить на позивачеві.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав тим, що ОСОБА_2 збудувала та використовує вигрібну яму на власній земельній ділянці, а також обставин щодо належності позивачеві колодязя, та, що питна вода в криниці не відповідає встановленим нормам.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAIN; № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими,  рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи зазначені положення, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1057,2 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                                          П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в повернення судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 1057,2 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 

Повне судове рішення складено 27.06.2019.

Головуючий                                                        Судді :