ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №2а-12876/09/2670

провадження №К/9901/5834/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Солом`янського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Качура І. А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Сорочка Є. О., суддів: Коротких А. Ю., Федотова І. В.

І. Суть спору

1. У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Верховної Ради України, Солом`янського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (ТУ ДСА України в м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо прийняття постанови Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги";

1.2. визнати протиправною постанову Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року № 1536-VI "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги" та скасувати її, як незаконну;

1.3. скасувати наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва Побережного В. І. від 28 жовтня 2009 року № 165-к "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги";

1.4. поновити позивача на посаді судді Солом`янського районного суду м. Києва з 29 жовтня 2009 року;

1.5. зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням підвищення заробітної плати суддям на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по день постановлення рішення суду про поновлення на роботі;

1.6. стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по день постановлення рішення про поновлення на роботі, виходячи із розрахунку ТУ ДСА в м. Києві;

1.7. зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням підвищення заробітної плати суддям на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ за час вимушеного прогулу довічне грошове утримання з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2011 року, тобто за 26 місяців;

1.8. стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві довічне грошове утримання з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2011 року, тобто за 26 місяців;

1.9. анулювати в трудовій книжці позивача пункт 15 від 28 жовтня 2009 року "Звільнений з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням ним присяги судді (Наказ № 165-к від 28 жовтня 2009 року. Голова Солом`янського районного суду м. Києва (підпис) В.І. Побережний".

2. В обґрунтування позову зазначає, що на підставі Указу Президента України від 25 червня 1997 року № 583/97 позивач обіймав посаду судді Жовтневого районного суду міста Києва, а в подальшому переведений на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва.

2.1. Однак, постановою Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року № 1536-VI "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги" позивача було звільнено із займаної посади.

2.2. Позивач наголошує, що Верховною Радою України порушено порядок прийняття постанови про звільнення його з посади судді. Крім того відсутні підстави для її прийняття та вчинення подальших дій по його звільненню, з огляду на встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, протиправність рішень Вищої ради юстиції від 23 квітня 2008 року № 470/0/15-08 та № 471/0/15-08, у відповідності до яких було вирішено внести до Верховної Ради України подання про звільнення позивача з посади судді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до Указу Президента України від 25 червня 1997 року № 583/97 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Києва.

4. На підставі Указу Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 позивача переведено на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва, а постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-IV ОСОБА_1 обраний суддею цього ж суду безстроково.

5. 23 квітня 2008 року Вищою радою юстиції ухвалено рішення № 470/0/15-08 та № 471/0/15-08 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги", на підставі яких Верховною Радою України прийнято постанову від 08 жовтня 2009 року № 1536-VI "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги".

6. Так, 28 жовтня 2009 року головою Солом`янського районного суду міста Києва видано наказ № 165-к "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення ним присяги".

7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року зупинено провадження у цій справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі № 5/287 (№ 800/428/15), предметом розгляду якої були дії та рішення Вищої ради юстиції з приводу внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

8. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 800/428/15, визнано протиправними дії Вищої ради юстиції щодо прийняття рішень від 23 квітня 2008 року № 470/0/15-08 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги" та № 471/0/15-08 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги", а також визнано протиправними та скасовано наведені рішення Вищої ради юстиції.

9. 05 грудня 2016 року до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, що розглядається, за наслідками розгляду якого ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року провадження у цій справі поновлено.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.

10.1. Визнано протиправними дії Верховної Ради України щодо прийняття постанови Верховної Ради України від 08 жовтня 2009 року "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги".

10.2. Визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України №1536-VI від 08 жовтня 2009 року "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги".

10.3. Скасовано наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва № 165-к від 28 жовтня 2009 року "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення ним присяги".

10.4. Передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

10.5. В решті позову - відмовлено.

11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щ оскільки підстави прийняття оскаржуваної постанови про звільнення позивача з посади судді були визнані в судовому порядку протиправними, а відповідні рішення Вищої ради юстиції скасовані, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та постанови Верховної Ради України щодо звільнення позивача, а також відповідний наказ голови Солом`янського районного суду м. Києва підлягає також скасуванню. Щодо вимоги про анулювання в трудовій книжці відповідного запису, суд першої інстанції зазначив, що така вимога не є належним способом захисту. Стосовно решти позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав є саме повторний розгляд Вищою радою правосуддя питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

12. Зазначена позиція була підтримана і Шостим апеляційним адміністративним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення в частині відмови в поновленні на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва до 31 січня 2019 року та стягнення середнього заробітку. Просить зобов`язати ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати заборгованість перед позивачем середнього заробітку з урахуванням підвищення заробітної плати суддям на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по 31 січня 2019 року. Разом з цим, просить стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по 31 січня 2019 року, а саме 1788590 грн. та моральну шкоду в сумі 500000,00 грн., а всього на загальну суму 2288590,00 гривень.

14. Свою касаційну скаргу мотивує судовим рішенням у справі № 800/428/15, яке набрало законної сили, та яким встановлений факт незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва, а відтак висновок судів попередніх інстанцій, який зводиться до відмови у задоволенні позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді, а також у виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є хибним.

14.1. Вказує, що передача на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суперечить інтересам останнього, оскільки йому 01 лютого 2019 року виповнилось 65 років. Крім того такий висновок не відновить порушене право позивача, а відтак, належним способом захисту є лише поновлення на посаді судді, оскільки оскаржуваним є акт суб`єкта владних повноважень стосовно його звільнення, а не питання притягнення до дисциплінарної відповідальності.

15. Водночас, у відзивах на касаційну скаргу представник Верховної Ради України та представник ТУ ДСА України в м. Києві вказують на безпідставність касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до статті 131 Конституції України (тут і далі - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, з-поміж іншого, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад (пункт 1 частини першої статті 131).

21. Перелік підстав, за наявності яких суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, закріплено у частині п`ятій статті 126 Конституції України. Однією з них є порушення суддею присяги (пункт 5).

22. Відповідно до вимог статті 126 Конституції України та статті 15 Закону України "Про статус суддів", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема, порушення суддею присяги.

23. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (далі - Закон № 22/98-ВР).

24. Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 22/98-ВР (тут і далі - в редакції цього Закону, яка була чинною на дату прийняття оскаржуваних рішень) питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

25. За частиною другою цієї статті порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім`ї; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

26. Частиною четвертої статті 32 Закону № 22/98-ВР обумовлено, що суддя, справа якого розглядається, та/або його представник мають право надавати пояснення, ставити запитання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

27. Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

28. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 88 Конституції України підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних Верховною Радою безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, є верховенство права.

30. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

31. Так, у пункті 147 рішення "Куликов та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що у великій кількості справ, в яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б відновлення національного провадження. У справі "Олександр Волков проти України" Суд зазначив, що відновлення національного провадження не було належним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у тій справі дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до принципів Конвенції і надав Уряду вказівку забезпечити поновлення заявника на посаді.

32. За таких обставин справи та правового врегулювання, з урахуванням вищенаведених висновків Суду, які полягли в основу рішення у справі "Куликов та інші проти України", Верховний Суд констатує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 800/428/15, визнано протиправними дії Вищої ради юстиції щодо прийняття рішень від 23 квітня 2008 року № 470/0/15-08 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги" та № 471/0/15-08 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду м. Києва за порушення присяги", а також визнано протиправними та скасовано наведені рішення Вищої ради юстиції.

33. Водночас Верховний Суд не може оминути того, що на дату розгляду цієї справи правове регулювання спірних правовідносин зазнало суттєвих змін у порівнянні з тим, яке існувало у період їх виникнення. На цю ж обставину звернув увагу й Суд, обґрунтовуючи відмінність правової ситуації у справах "Куликов та інші проти України" та "Олександр Волков проти України", за яким Уряду було надано вказівку поновити заявника (О. Волкова ) на посаді.

34. На сьогодні конституційним органом, до виключної компетенції якого віднесено формування суддівського корпусу, є Вища рада правосуддя (далі - ВРП).

35. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначено у Конституції України (статті 131 (зі змінами, внесеними до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII), у Законі України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та у Законі України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).

36. Зокрема, за приписами частини першої статті 1 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

37. Відповідно пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України та пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

38. Щодо призначення на посаду судді, то за частиною першою статті 80 Закону №1798-VIII таке здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.

39. Частиною другою статті 80 Закону № 1798-VIII обумовлено, що будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.

40. Аналізуючи існуючу на сьогодні систему організації правосуддя в Україні, зокрема обсяг компетенції державних органів у рамках цієї системи, Верховний Суд у контексті розгляду цієї справи дійшов таких висновків.

41. Конституційно-правовий статус ВРП як органу, у якому більшість членів - з числа суддів, і завданням якого, окрім іншого, є формування якісного суддівського корпусу з високим рівнем відповідальності при здійсненні правосуддя як перед державою, так і перед суспільством, передбачає, що саме цей орган (ВРП) наділений правом давати оцінку діям/вчинкам/поведінці судді не тільки при здійсненні правосуддя, але й поза професійною діяльністю, і не лише на відповідність вимогам закону, але й на предмет відповідності цих дій/вчинків/поведінки загальним морально-етичним нормам.

42. Окрім того, саме завданням ВРП є прийняття рішень щодо призначення на посаду судді, за поданням якої Президент України видає відповідний указ. Попри те, що Президент України задіяний у процедурі призначення на посаду судді, все ж його участь у цьому процесі зводиться лише до видання правового акта (Указу) на підставі рішення ВРП, що по суті є кінцевим (остаточним) наслідком (результатом) рішення ВРП щодо призначення на посаду судді, без права на оцінку/перевірку обґрунтованості такого її рішення.

43. Утворення ВРП і надання їй таких повноважень щодо професійних суддів є одним із результатів інституційних змін, впроваджених у процесі судової реформи в Україні. Тому якщо зважити на те, які фактичні обставини слугували підставою для прийняття оскаржуваної постанови рішень Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, у поєднанні з тим, які порушення в процедурі розгляду цього питання у підсумку поставили під сумнів правомірність актів Вищої ради юстиції в цілому, іншого способу відновлення порушених прав позивача, правової оцінки його дій як судді при виконанні посадових обов`язків, аніж як повторний розгляд цього питання вже новоутвореним конституційним органом (ВРП), на переконання суду, немає.

44. До такого висновку наштовхують також положення статті 52 Закону № 1798-VIII, за змістом частини третьої якої у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП повторно розглядає дисциплінарну справу у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону. Звідси висновується, що на сьогодні порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, включно з механізмом оскарження рішення, прийнятого у кінцевому результаті розгляду дисциплінарної справи, організовано так, що навіть після судового розгляду справи щодо правомірності такого рішення, остаточну правову оцінку діям судді при здійсненні правосуддя на відповідність вимогам Конституції України, законів України та професійній етиці все ж повинна надати ВРП як єдиний орган у системі правосуддя, наділений такими повноваженнями стосовно професійних суддів.

45. Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на час розгляду справи, Вищою радою правосуддя, як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах, оскільки за відсутності спеціально передбаченого механізму поновлення судді на посаді саме Вища рада правосуддя має його визначити.

46. З огляду на наведені обставини та висновки ЕСПЛ, які враховуються при застосуванні принципу верховенства права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позов в частині поновлення позивача на посаді не підлягає задоволенню, оскільки законним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача в цій справі буде повторний розгляд новоутвореним органом - ВРП, питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

47. Наведений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у відповідній постанові від 31 травня 2018 року у справі № 800/305/17.

48. Отже, заявлені позивачем вимог щодо поновлення його на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва задоволенню не підлягають. Відповідно, не підлягають задоволенні і наступні, похідні від наведеної, вимоги щодо: зобов`язання ТУ ДСА України в м. Києві нарахувати заборгованість перед позивачем середнього заробітку з урахуванням підвищення заробітної плати суддям на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по 31 січня 2019 року; стягнення з ТУ ДСА України в м. Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2009 року по 31 січня 2019 року, а саме 1788590 гривень

49. Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 500000,00 грн., Верховний Суд звертає увагу, що така вимога не заявлялась, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, що свідчить про неможливість розгляду цієї вимоги в суді касаційної інстанції, однак позивач не позбавлений права звернутись з такою вимогою в порядку цивільного судочинства.

50. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

51. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

52. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова