Справа № 1-16/10  

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                   09 лютого 2010 року                                                          смт.Любар

                              Любарський районний суд Житомирської області у складі:

 головуючого-судді       І.І.Замеги

          при секретарі       Л.І.Сорока

                                               з участю прокурора       М.М.Тещенка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Любар кримінальну справу по обвинуваченню:  

                                                                                   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не військовозобов’язаного, не працюючого, раніше судимого

- 10.08.2009 року Любарським районним судом за ч.1 ст.296 КК України до 4-х місяців арешту. Звільнився 10.12.2009 року за відбуттям строку покарання.

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2009 року близько 16 год. підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння проник на територію домогосподарства гр.ОСОБА_2, що в с.Филинці Любарського району, звідки із приміщення господарської будівлі викрав кобилу вагою 480 кг., внаслідок  чого заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 3840 грн.

В судовому засіданні в пред’явленому обвинуваченні підсудний  ОСОБА_3  визнав себе винним у вчиненому повністю і показав, що 26 грудня 2009 року близько 15 год. 30 хв. він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння проник на територію домогосподарства гр.ОСОБА_2, що в с.Филинці Любарського району, звідки із приміщення господарської будівлі викрав кобилу і повів її додому, а потім поїхав нею до свого батька в с.Коваленки Любарського району. Дану кобилу він використовував з дозволу потерпілого неодноразово.  

Крім особистого визнання своєї вини підсудним його вина у скоєнні даного злочину підтверджується дослідженими по справі доказами.

Представник потерпілого ОСОБА_4 пояснив, що він утримує кобилу, яка належить його батькові ОСОБА_2. Так 26 грудня близько 15 год. він поклавши їсти тварині, закрив на защіпку господарську будівлю, де утримувалась кобила та пішов відпочивати. На другий день він виявив, що кобила в будівлі відсутня, про що повідомив батьків і почав шукати коня. Пізніше він дізнався, що кобилу взяв його сусід ОСОБА_1, якою поїхав до свого батька в село Коваленки Любарського району. Поскільки він неодноразово давав коня в користування підсудному, то просив суд не карати його суворо, так як ним  всі збитки відшкодовано і він ніяких претензій до нього не має.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що 26 грудня 2009 року близько 18 год. до домогосподарства, в якому він мешкає в село Коваленки Любарського району на коневі, яким він неодноразово приїжджав,  верхи приїхав його син ОСОБА_1. З його приїздом вони почали розпивати спиртні напої. Після розпиття спиртного підсудний мав намір їхати додому, але він зупинив його і запропонував переночувати, поскільки час був пізнім. Син на це погодився. Ранком наступного дня, коли той зібрався їхати додому, в домогосподарство прийшли працівники міліції і повідомили, що його син в селі Филинці викрав кобилу.    

В протоколі прийняття заяви про вчинений злочин зазначено, що 27.12.2009 року до Любарського РВ УМВС України в Житомирській області звернувся ОСОБА_4 з заявою про те, що в ніч з 26 на 27 грудня 2009 року з його домогосподарства пропала гніда кобила.

Із протоколу огляду місця пригоди від 27.12.2009 року, видно, що у домогосподарстві ОСОБА_6, яке розташоване в с.Коваленки по вул..Радянській,48 Любарського району, працівниками Любарського РВ УМВС України в Житомирській області було виявлено гніду кобилу вагою близько 500 кг.

Відповідно до акту зважування від 02.01.2010 року, вага кобили, яка належить гр.ОСОБА_4 становить 480 кг.

Довідка №1 від 03.01.2010 року, видана Любарським кооперативним ринком вказує на те, що станом на 26.12.2009 року вартість живої ваги коня становить 8 грн. за один кілограм.

Аналізуючи всі досліджені по справі докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням в приміщення доведена в повному об’ємі та кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України.

   Обираючи покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує обставини, що пом’якшують покарання: його щире каяття, активне сприяння розкриттю вчиненого ним злочину, та те, що завдані злочином збитки потерпілому відшкодовано і  обтяжуючі, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів,  а тому обирає його в межах санкції ст.185 ч.3 КК України у вигляді позбавлення волі.

   Однак, приймаючи до уваги вищезазначені пом’якшуючі обставини справи, умови життя ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що його  виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства, то вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,

                                                            Суд, -

                                              ЗАСУДИВ:  

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України і обрати йому покарання за цим законом у вигляді 5 /п’яти/ років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 в період відбування покарання з випробуванням повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в її органи.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі – кобилу гнідої масті, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4, після набрання вироком суду законної сили – повернути власнику.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

    Суддя                                   І.І.Замега