Справа № 2-129/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16  лютого  2010 р. Шевченківський  районний суд міста Львова

у складі:  головуючого судді        Свірідової  В.В.

               при секретарі                  Дмитраш І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  з  участю  третіх  осіб : Брюховицька селищної  ради, третьої  Львівської  державної  нотаріальної  контори  про визнання  права  власності  на  частку  спадкового  майна,-

ВСТАНОВИВ:

 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду  10   липня 2008  року із позовною заявою, у якій просять суд визнати за ними право власності по ј частині житлового будинку № 20 по вул. Шкільній (Єрмака), що у смт. Брюховичі, м. Львів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 була власницею Ѕ житлового будинку № 20 по вул. Шкільній (Єрмака), що у смт. Брюховичі, м. Львів. 21 червня 1994 року ОСОБА_5 померла. Спадкоємцем ОСОБА_5 був ОСОБА_6, який помер 17.11.2007 року. Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги покійного ОСОБА_6. Зазначають, що спадкове майно у вигляді Ѕ частини спірного будинку повинно перейти до них в рівних частинах в порядку спадкування.

В подальшому, своєю заявою від 29 січня 2010 р. позивачі уточнили позовні вимоги та просять суд визнати за ними право власності по 1/8 частині житлового будинку № 20 по вул. Шкільній (Єрмака), що у смт. Брюховичі, м. Львів. Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що окрім ОСОБА_6 у  ОСОБА_7 була ще донька ОСОБА_8, яка померла до моменту смерті ОСОБА_7, і оскільки її спадкоємці прийняли спадщину, то вони також повинні отримати відповідну частку у спадковому майні.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2  у  судове засідання не  з’явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Подали суду відповідні  нотаріально  засвідчені  заяви, в яких просять   суд  слухати справу  у  їх  відсутності.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2- ОСОБА_9 в  судовому  засіданні  позовні вимоги своїх довірителів  підтримав у повному обсязі, з  мотивів наведених у позовній заяві, додаткових  поясненнях  та  заяві про уточнення  позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 проти позовних вимог позивачів заперечила у повному обсязі посилаючись на те, що позивачі не мають права на спадщину, оскільки їх батько ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті своєї матері. Зазначає, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є її покійний чоловік ОСОБА_10, а відтак, все спадкове майно ОСОБА_5 повинно перейти до неї, як спадкоємця свого чоловіка ОСОБА_10

Представник відповідачки ОСОБА_3-ОСОБА_11 в судовому  засіданні  проти позову заперечила у повному обсязі, з мотивів наведених у запереченнях проти позову та  запереченнях  на  додаткові пояснення.

Представник третьої  особи Брюховицької селищної ради  у  судове засідання  не  з”явився, проте  своїм листом  повідомив суд, щодо розгляду справи  за  його  відсутності.

Представник  третьої  особи Третьої Львівської державної нотаріальної контори в  судове  засідання  не з”явився, проте своїм  листом повідомили суд, щодо розгляду справи за   відсутності  представника  нотконтори. Надали суду копії відповідних спадкових справ.

Заслухавши пояснення відповідачки,  представників  сторін,  свідка , дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов  підлягає  до  задоволення  з  наступних  підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була власницею Ѕ житлового будинку № 20 по вул. Шкільній (Єрмака), що у смт. Брюховичі, м. Львів, цей факт підтверджується реєстраційним посвідченням 11 червня 1973 р., свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05 червня 1973 р., витягом з  реєстру прав власності на  нерухоме  майно № 18836125 від 16.05.2008 р.

21 червня 1994 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 червня 2005 р. серії 1-СГ № 019512.

 Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно. Заповіту на випадок своєї  смерті ОСОБА_5 не  залишила.

У ОСОБА_5 було двоє дітей – дочка ОСОБА_12, що підтверджується довідкою відділу РАЦС Буського РУЮ Львівської області від 17.02.2005 р., вих. № 33/03-40 та син ОСОБА_6, свідоцтво про народження якого в матеріалах справи відсутнє, проте, дана обставина не заперечувалась сторонами по справі.

ОСОБА_12 померла 14.06.1979 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_12 від 15.06.1979 р. серії I-СГ № 454273.

ОСОБА_6 помер 17 листопада 2007 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 від 10.11.2007 р. серії 1-СГ № 117809.

У ОСОБА_12 було двоє дітей – ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом  про народження від 01.04.1973 р. серії I-СГ № 354024 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.11.1962 р. серії IV-УР № 718106.

ОСОБА_10 помер 07.12.2002 р.,  що  підтверджується свідоцтвом  про  смерть  від 10.12.2002 р. серії 1-СГ № 265808.

ОСОБА_4М, залучений до участі у розгляді справи  в  якості відповідача.

 Після смерті ОСОБА_10 залишив спадкоємців першої черги : дружину ОСОБА_3 – відповідачку по справі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 26.01.1992 р. серії II-СГ № 495874  та двоє дітей сина ОСОБА_13 та  дочку ОСОБА_14

У ОСОБА_6 було також двоє дітей, позивачі по справі – ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 13.06.1969 р. серії I-АВ № 335167, та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13.05.1963 р. серії V-УР № 0654162.

З довідок виконавчого комітету смт. Брюховичі м. Львова від 26.05.2005 р. № № 881, 882 вбачається, що на момент смерті з ОСОБА_5 проживали та були прописані ОСОБА_10 та ОСОБА_3 За таких обставин, судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась та була прийнята до набрання чинності Цивільного кодексу України від 01.01.2004 р. (далі ЦК  України 2004 р.) А відтак, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2004 р., спадкові  правовідносини  після  смерті ОСОБА_5 повинні регулюватись Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 р. (далі  ЦК УРСР 1963 р.)

Відповідно до ст. 548 ЦК  УРСР (1963р.) для  прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР(1963р.)визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців  з  дня відкриття спадщини.

Згідно абз. 2 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджених Наказом № 18/5 від 14.06.1994 р., доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин  і  при  відсутності  заперечень з боку  інших спадкоємців.

Позивачі, на підтвердження обставини наявності у них оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, надали суду нотаріально засвідчені копії реєстраційного посвідчення від 11 червня 1973р. та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 червня 1973р.  та  зазначили, що дані документи отримані ними  від  батька ОСОБА_6

Суд беручи до уваги дану обставину, погоджується з доводами позивачів та вважає, що наявність у позивачів, як правонаступників ОСОБА_6 оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно є доказом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Відповідно ОСОБА_6 повинен вважатись таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5

Суд вважає неспроможними заперечення відповідачки ОСОБА_3 тієї обставини, що правовстановлюючі документи були у неї, але згодом вона їх передала ОСОБА_6 ОСОБА_9 доводи не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом. Так, зокрема пояснення свідка ОСОБА_15 про те, що такі документи були у відповідачки, не можуть братись судом до уваги, оскільки, як вказала свідок у своїх поясненнях, всі обставини їй стали відомі внаслідок ознайомлення з матеріалами справи  в  суді  за  проханням представника  відповідача  ОСОБА_11

Щодо твердження відповідачки ОСОБА_3 про те, що факт наявності правовстановлюючих документів не може братись до уваги, оскільки інші спадкоємці заперечують проти цього, то суд не погоджується з такими висновками, зважаючи на наступне. З аналізу  абз. 2 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що такі документи є доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном, проте якщо інші спадкоємці заперечують, то нотаріус не може брати їх до уваги, водночас, такого обмеження щодо суду дана норма не містить, тому суд приходить до висновку, що дані документи свідчать про факт прийняття спадщини  ОСОБА_6 та можуть братись  судом  до  уваги.

Крім того, обставина прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 підтверджується  рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 03.10.2005р. по справі № 2-7913/05. Так, суд  у  своєму рішенні встановив  ту  обставину, що після смерті матері, заявник (ОСОБА_6П.) фактично прийняв спадщину – Ѕ частини житлового будинку в смт. Брюховичі по вул. Шкільній, 20, однак оформити свідоцтво про  право на спадщину не зміг, оскільки прізвище його матері в свідоцтві про смерть помилково записано як «Маліновська», справжнє її прізвище «Миляновська».

Частина 3 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо  якої  встановлено  ці обставини.

Оскільки суд вже встановив обставину прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті його матері ОСОБА_5 у своєму рішенні від 03.10.2005 р., то в даному випадку  немає  підстав встановлювати  дану обставину  ще  раз.

Не спростовує цієї обставини і рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 27.05.2008 р. по справі № 2о-31/2008 р., на якому наголошує відповідачка. Так, даним рішенням суду встановлено факт родинних відносин ОСОБА_10 та ОСОБА_5 Проте, суд не вбачає підстав для спростування висновку про факт прийняття спадщини ОСОБА_6

Тому, проаналізувавши вказані докази та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_5 шляхом  фактичного вступу в володіння та  управління спадковим майном. Проте, оформити спадщину після  її  смерті не мав можливості через розбіжності  у  прізвищах.

Позивачі по справі, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 також прийняли спадщину після смерті  їх  батька, шляхом подачі відповідних заяв до нотаріальної контори  про прийняття спадщини, тому, до них повинно перейти все майно, яке належало  їхньому  батьку  на  момент  смерті, зокрема  й  ј частина  спірного будинку.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що  належали спадкодавцеві  на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 цього Кодексу частки у спадщині кожного із спадкоємців  за  законом  є рівними.

Розмір частки ОСОБА_6 у спірному спадковому майні визначається судом з врахуванням частки ОСОБА_8, яка становить ј частину у спірному будинку.

Розмір часток позивачів визначається судом з врахуванням рівності часток позивачів  у  спадковому майні, яке залишилось  після смерті їх батька, та становить по 1/8 частині спірного будинку (1/4 : 2 = 1/8).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

 Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК  України  відсутність  свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

 Відповідно до ст. 392 ЦК  України  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а  також  у  разі  втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

              На  підставі  наведеного вище, позов  підлягає  до  задоволення.  

              Згідно  вимог ст.88 ЦПК  України  слід стягнути  з  ОСОБА_3, ОСОБА_4, солідарно, в  користь  ОСОБА_1, ОСОБА_2  судові   витрати  у  справі : судовий  збір  в  сумі 604  грн.  та  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи   в  суді  в  сумі 30  грн., а  всього 634  грн.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57 – 61 ч.3, 88, 208, 209, 212-215,218 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 392, 1218, 1267 ч.1, 1268 ч.5, 1296 ч.3 Цивільного кодексу України, ст. ст. 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджених Наказом № 18/5 від 14.06.1994 р.,  суд,-

ВИРІШИВ :

               Позов   задовольнити  повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у спадковому майні, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_6, а саме на 1/8 частину житлового будинку № 20 по вулиці Шкільній (Єрмака), що  у смт. Брюховичі, м. Львів.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку у спадковому майні, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_6, а саме на 1/8 частину житлового будинку № 20 по вулиці Шкільній (Єрмака), що  у смт. Брюховичі, м. Львів.

                Стягнути  з  ОСОБА_3, ОСОБА_4, солідарно, в  користь  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  судові   витрати  у  справі : судовий  збір  в  сумі 604  грн.  та  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи   в  суді  в  сумі 30  грн., а  всього 634  грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної  скарги.

Суддя                               В.В. Свірідова