Справа №2-а-10/2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2007 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Старунського Д.М.
при секретареві - Пиль Л.І.
з участю адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дрогобичі справу за позовом ОСОБА_3 до Почаєвицької сільської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання нечинним рішення Почаєвицької сільської ради НОМЕР_1 від 14.08.2005 року, та про зобов'язання прийняти рішення по її заяві на ім'я сільського голови від 02.09.2005 року на підставі діючих технічних норм та правил стосовно проїзду між будинками, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати рішення НОМЕР_1 від 14.08.2005 року, ухваленого XVII сесії IV скликання Почаєвицької сільської Ради Дрогобицького району, нечинним; зобов'язати відповідача прийняти рішення по її заяві на ім'я сільського голови від 02.09.2005 року на підставі діючих технічних норм та правил стосовно проїзду між будинками.
Позов мотивує тим, що проживає в АДРЕСА_1, а треті особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є її сусідами. До її будинку з вулиці Михайлівської є заїзд, яким вона користується. На повороті до її будинку ширина заїзду становить 8 м, а пізніше він звужується і в найбільш вузькому місці між стінами житлових будинків, що належать ОСОБА_6 ( житловий будинок № 23 ) та її житловим будинком НОМЕР_3, становить 3 м 2 см. Зрозуміло, що така відстань є недостатньою для проїзду автотранспорту, тим більше вантажних автомобілів. Однак, не дивлячись на це, треті особи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, житлові будинки яких знаходяться далі за її будинком від вулиці, облаштували собі проїзд повз її житловий будинок. Вона не заперечує, що цим проїздом вони користуються давно, як і інші громадяни села, які хотіли скоротити дорогу. Але якщо раніше не було автотранспорту, їхали кіньми, то це не заподіювало ніяких незручностей. В даний час проїзд автотранспортом створює навантаження на будинок, який є старим, дерев'яним. Фактично, з 1995 року сусіди почали їздити автомашинами постійно, щодень. Двічі через вузький проїзд був пошкоджений її будинок, але збитки їй були відшкодовані добровільно. Вона неодноразово писала скарги та заяви до відповідача з проханням закрити дорогу між її будинком та сусіда ОСОБА_6, але на свої звернення отримувала відповіді, що вулиця сформувалась історично і закривати її або зменшувати ширину недоцільно. Вона пояснювала, що зі сторони свого житлового будинку, який виходить на проїзд, хоче поставити огорожу, щоб більше ніхто не зміг пошкодити будинок. Відповідно ширина проїзду зменшиться. Однак, на свої звернення вона отримувала відповіді, що це недоцільно робити. Відповідач не звертає уваги на те, що згідно п.3.22 ДБН ширина проїзду повинна бути не менша 3,5 м та проходити на відстані 5 м від стіни будинку. Про те, що саме такі існують норми, вона довідалась із відповіді від 13.07.05 року в.о. начальника Дрогобицького РВ ГУ МНС України у Львівській області. На підставі даного листа вона звернулась у черговий раз 02.09.2005 року до сільського голови с. Почасвичі, після чого виявилось, що на XVII сесії IV скликання Почаєвицької сільської Ради розглядалось колективне звернення її сусідів, третіх осіб, і було прийнято рішення НОМЕР_1 від 14.08.2005 року, яким її зобов'язано виконати акт погоджувальної комісії від 03.08.1999 року та вважати недоцільним закриття або звуження дороги до житлових будинків. Вважає таке рішення незаконним та необгрунтованим, оскільки відмовляючи їй у звуженні проїзду між будинками для покращення обслуговування житлового будинку, відповідач допустив порушення
технічних норм для облаштування проїзду. Такий проїзд, через недостатню ширину, не може існувати. Сусіди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають інші заїзди до своїх будинків, і щоб прохід між будинками зберігся, вона не настоює на його закритті. Вона лише просить, щоб у разі звуження проходу між будинками, неможливо було їздити автотранспортом і не створювались умови, при яких можливе пошкодження будинку. Таким чином, оскаржуване рішення сесії вважає незаконним та необгрунтованим.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві і доповнила, що у 1999 році комісія виходила до неї, але акт не складали і вона його не підписувала.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що Почаєвицька сільська рада не володіє жодним документом про підтвердження іншого заїзду до житлових будинків громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4, крім заїзду між будинками ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Почаєвицькою сільською радою ще 03 серпня 1999 року було розглянуто питання щодо самовільного захоплення проїжджої частини дороги загального користування позивачкою, чим було спричинено конфлікт між нею та ОСОБА_1 Актом та протоколом №2 від 03 серпня 1999 року було винесено рішення ліквідувати огорожу із дороги загального користування та дійти згоди між сусідами. На звернення громадянки ОСОБА_3 відділ містобудування та архітектури Дрогобицької районної держадміністрації листом від 17.06.2005 року №277 інформував сільську раду, що дана вулиця сформувалася історично і закривати її або зменшувати її ширину недоцільно. Влаштування іншого під'їзду зі сторони польової дороги до будинковолодіння ОСОБА_1 і другого сусіда не виявлено. Почаєвицька сільська рада згідна з висновком Дрогобицького РВ ГУМНС України у Львівській області, але вулиця історично сформувалася давно і будинки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. були побудовані в 1932 році, 1933 році, 1935 році згідно архівних погосподарських книг 1946 року. Закривши або звузивши даний проїзд, унеможливить під'їзд до житлових будинків ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що може бути перешкодою для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Позивачка самовільно захопила частину проїжджої частини в 1999 році і своїми діями звузила проїзд на 40 см. Оскільки будинок позивачки розташований на початку проїзду, то відповідно вона унеможливлює проїзд до будинків третіх осіб. Іншого проїзду до їхніх будинків немає. Генерального плану села немає. Відповідь на поставлене в заяві від 2.09.2005 року питання закриття проїзду дана позивачці 14.09.2005 року Хе 81 з покликанням на рішенням сільської ради НОМЕР_1 від14.08.2005 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_4 та представник ОСОБА_5. -ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечили щодо їх задоволення, пояснивши, що будинки ОСОБА_3 та ОСОБА_5. збудовані ще у 1932-1933 роках, на цей час не існувало вимог Дрогобицького РВ ГУ МНС України, зокрема п.3.22 ДБН. Інших заїздів до їх будинків не існує. Дана вулиця сформована історично і недоцільно змінювати чи закривати існуючі проїзди. Інших проїздів до їх будинків не існує.
Вислухавши учасників судового розгляду, беручи до уваги вищевикладене, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається зі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 31.03.1989 року, цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, дійсно належить ОСОБА_3 на праві особистої власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Дрогобицької районної Ради народних депутатів №73 від 16.03.1989 року.
З довідки НОМЕР_2 від 19.07.2005 року вбачається, що згідно кадастрової та господарської книг Почаєвицької сільської ради за нею числиться земельна ділянка площею 0,25 га, в тому числі обслуговування житлового будинку - 0,07 га, для ведення особистого селянського господарства -0,18 га.
2
Як вбачається з протоколу засідання земельно-погоджувальної комісії №2 від 03.08.1999 року та з акту від 03.08.1999 року, складеного земельно-погоджувальною комісією, то ОСОБА_3 фактично користується земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку в розмірі 0,075 га, відгородивши частину проїжджої дороги загального користування, тому їй запропоновано ліквідувати огорожу з дороги загального користування до 15.08.1999 року.
З листа №6/П-4 від 15.07.2005 року, адресованого ОСОБА_3 від в.о. начальника Дрогобицького РВ ГУ МНС України у Львівській області О.Л.Фок, вбачається, що ширина вказаного тупикового проїзду не відповідає вимогам п.3.22. ДБН 360-92, де вказано: "До житлових і громадських будинків слід передбачити проїзди завширшки 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин".
Із заяви від 02.09.2005 року вбачається, що ОСОБА_3 зверталася в Почаєвицьку сільську раду з проханням закрити проїзд по вул. Михайлівській до її будинку та будинків відповідачів.
Як вбачається з рішення Почаєвицької сільської ради НОМЕР_1 від 14.08.2005 року "Про розгляд колективного звернення", зобов'язано ОСОБА_3 виконати акт погоджувальної комісії від 03.08.1999 року; вважати недоцільним закриття або звуження дороги до житлових будинків.
Як вбачається з висновку експерта №28/06 від 18.07.2006 року, то ширина проїзду між житловими будинками №23 та №29 не відповідає державним будівельним нормам, але ДБН 360-92 поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України, які обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального управління підприємства і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
З листа відділу містобудування та архітектури №277 від 17.06 2005 року відносно звернення позивачки до голови Дрогобицької райдержадміністрації щодо закриття дороги та переносу огорожі, вбачається, що в планувальному відношенні с. Почаєвичі дана вулиця сформувалася історично і закривати її або зменшувати її ширину недоцільно. Влаштування іншого під'їзду, зі сторони польової дороги до будинковолодіння ОСОБА_1 і другого сусіда, не виявлено.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що звернення ОСОБА_3 про закриття дороги та переносу огорожі було розглянуто відділом містобудування та архітектури з виїздом на місце. При розгляді даного звернення на місці були присутні ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які не представили жодних документів на землекористування та спорудження будинків, однак з їхніх слів стало відомо, що їхні будинки збудовано в 1950-1960 роках. З планування села Почаєвичі видно, що вул. Михайлівська сформувалась історично і закривати її або зменшувати ширину недоцільно. Іншого заїзду там бути не може. Даний проїзд неможливо перенести, так як це утискатиме права інших сусідів, які мають державний акт права приватної власності на землю. Вважає, що перед заїздом слід поставити дорожній знак "Обмеження руху автотранспорту".
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивачці ОСОБА_3 належить 7 ар землі, однак при вимірах було встановлено, що вона захопила частину землі, оскільки в її користуванні нарахували 9 ар землі. Акт від 03.08.1999 року складався членами комісії з її участю. Даний акт вона друкувала двічі на друкувальній машинці. Перший акт підписали всі члени комісії, які були присутні, а також при ній його підписала ОСОБА_3 Після того голова сільської ради дав їй вказівку надрукувати ще один акт і роздати депутатам, тому на другому екземплярі не було всіх підписів.
Відповідно до ст. 152 ЗК України, на який покликається позивачка, власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на земельну ділянку. Проте в судовому засіданні позивачка не довела, що оскаржуване рішення порушує її право на земельну ділянку, а навпаки - сама захопила частину спільного
3
проїзду і неправомірно поставила огорожу, що встановлено актом та рішенням земельно-погоджувальної комісії сільської ради від 03.08.1999 року.
На підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи також встановлено, що ширина проїзду між житловими будинками НОМЕР_3 та АДРЕСА_2 не відповідає вимогам Державних будівельних норм, проте ці норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Тому рішення сільської ради НОМЕР_1 від 14.08.2005 року, яким зобов'язано позивачку звільнити самоправно зайняту частину проїзду, не містить порушень Державних і будівельних норм, а відповідь на її заяву від 2.09.2005 року дана сільською радою 14.09.2005 року.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпорядження своїм майном. Позивачка не представила суду доказів спричинення їй якихось перешкод у користуванні своїм будинком, який також розміщений всупереч Державним будівельним нормам щодо спірного проїзду, окрім констатації не відповідності даної дороги вищевказаним нормам.
Суд також вважає, що позивачка не позбавлена права звернутися до компетентних органів з питанням обмеження руху відповідного автотранспорту по даній дорозі.
Керуючись ст. ст.7-11, 17. 18, 158, 159, 161-163 КАС України, ст.391 ЦК України суд, -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Почаєвицької сільської ради, з участю третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання нечинним рішення Почаєвицької сільської ради НОМЕР_1 від 14.08.2005 року, та про зобов'язання прийняти рішення по її заяві на ім'я сільського голови від 02.09.2005 року на підставі діючих технічних норм та правил стосовно проїзду між будинками, - відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_3 8 грн. 50 коп. судового збору в користь держави та 7 грн. 50 коп. за інформаційно-технічне забезпечення в користь ТУ ДСА у Львівській області.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті.