Справа № 2-а-65/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року Бородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого – судді Унятицького Д.Є.
розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та стягнення боргу,
в с т а н о в и в:
У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, її було визнано інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до ст. 14 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі вказаного Закону їй була призначена пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законодавством.
В 2009 році їй стало відомо, що основну пенсію та додаткову пенсію по ІІІ групі інвалідності нараховують не вірно.
Так, відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір її пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.
За її зверненням до УПФ у Бородянському районі з приводу перерахування їй пенсії, звідки отримала відповідь від 12 листопада 2009 року за № 5503, відповідно до якої в перерахунку пенсії їй було відмовлено із-за відсутності підстав.
Крім того, відповідно до ст. 39 вказаного Закону вона має право за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю на отримання щомісячної грошової доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Проте доплата відповідачем здійснювалася у значно менших розмірах ніж передбачено чинним законодавством.
Просила визнати відмову № 5503 від 12 листопада 2009 року УПФ у Бородянському районі Київської області про перерахунок їй пенсії основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, неправомірною; зобов'язати УПФ у Бородянському районі Київської області здійснити перерахунок її пенсії як основної так і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, нарахувавши основну державну пенсію в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та виплати заборгованість за період з 1 грудня 208 року по 1 грудня 2009 року включно в розмір 30 491,21 грн.; визнати дії УПФ у Бородянському районі Київської області щодо відмови у виплаті їй недовиплаченої суми щомісячної доплати як проживаючій в зоні посиленого радіологічного контролю згідно ст. 39 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними; зобов'язати УПФ у Бородянському районі Київської області виплатити на її користь недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період з 1 грудня 2008 року по 1 грудня 2009 року за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати в розмірі 7 516,60 грн.
В судове засідання позивачка не з'явилася, відповідно до поданої заяви просила слухати справу без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, надіслав суду заяву про розгляд справи без участі його представника та просив позов залишити без задоволення, оскільки позивачці правомірно, відповідно до діючого законодавства проводилось нарахування та виплата пенсії, до того ж, позивачкою пропущено річний термін звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України суд ухвалює рішення в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та з 10 жовтня 1996 року є інвалідом ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями витягу із акту огляду у МСЕК, посвідчення та вкладки до нього (а.с.11-12).
Як вбачається з листа Управління ПФУ у Бородянському районі від 12 листопада 2009 року № 5503 (а.с.14), позивачка перебуває на обліку в УПФ у Бородянському районі з 7 грудня 1995 року і отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності в розмірі відповідно до вимог ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На виконання ч.4 ст. 54 вказаного Закону постановою КМ України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" визначено розрахункову величину 19,91 грн., а з 1 вересня 2004 року – 22,30 грн., відповідно до яких проводився розрахунок пенсії. Відповідно до постанов КМ України від 26 липня 1996 року №831 та 836 додаткова пенсія до пенсії по інвалідності, призначеної згідно ст. 54 Закону, обчислювалася виходячи з розрахункової величини 16,62 грн., а до пенсії по інвалідності згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч.4 ст. 54 – виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. (постанова КМ України від 3 січня 2002 року № 1). Розрахунок доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, який передбачений статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться відповідно до постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року в розмірі 5,20 грн.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 54 вищевказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин суд вважає, що позивачка має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" було знижено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю для інвалідів ІІІ групи до 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче для інвалідів ІІІ групи – 870 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивачки.
Також суд не звертає увагу на посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
З положень ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до листа УПФ України у Бородянському районі № 5503 від 12 листопада 2009 року (а.с.14) позивачка отримувала основну пенсію, розмір якої був менший від 6 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої за вказаний період був менший від 50 % мінімальної пенсії за віком, а також щомісячну доплату як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, розмір якої був менший розміру однієї мінімальної заробітної плати.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин суд вважає, що дії Управління пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області щодо відмови у перерахунку призначеної позивачці основної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, визначеному ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", необхідно визнати неправомірними.
Однак відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивачка звернулася до суду з позовом 13 січня 2010 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачці основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, до 13 січня 2009 року необхідно залишити без задоволення.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачки з 13 січня 2009 року, нарахувавши основну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити їй пенсію за період з 13 січня 2009 року по 1 грудня 2009 року з урахуванням проведеного перерахунку.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 ЗУ України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Частину першу та другу статті 39 ЗУ України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено однією частиною такого змісту: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 вищевказані зміни до Закону визнано неконституційними, тобто такими, які не відповідають Конституції України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Одночасно слід зазначити, що з 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тому, враховуючи строк позовної давності, що складає один рік, позовні вимоги щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області здійснити перерахунок позивачці як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, недоотриманої суми щомісячної грошової доплати підлягають задоволенню з 13 січня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 86, 87, 90, 98, 99,100,122,159 - 163, 167 КАС України, ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", суд
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та стягнення боргу задовольнити частково.
Визнати відмову УПФ України у Бородянському районі Київської області № 5503 від 12 листопада 2009 року у перерахунку ОСОБА_1 пенсії основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у виплаті недовиплаченої суми щомісячної доплати як проживаючій в зоні посиленого радіологічного контролю, протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок пенсії, щомісячної грошової доплати як непрацюючій пенсіонерці та проживаючій в зоні посиленого радіологічного контролю ОСОБА_1 з 13 січня 2009 року, нарахувавши основну державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щомісячну грошову доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю – в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області, з урахуванням виплачених сум, виплатити ОСОБА_1 з 13 січня 2009 року по 1 грудня 2009 року основну державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щомісячну грошову доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю – в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.
ОСОБА_2 Унятицький