№ 2-1193/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    1 березня 2010 року                                                                         м. Київ

            Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого - судді                                                              Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                                Коруни О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

                                           В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29 квітня 2008 року ОСОБА_2 взяла у неї в борг 7450 грн., про що була складена розписка і зобов’язалась повертати гроші рівними частками протягом дванадцяти місяців. За строк, що явно перевищував зазначений у розписці, відповідачка ОСОБА_2 повернула їй 1250 грн.

На залишок боргу, 23 травня 2009 року відповідачі надали іншу розписку про позику на суму 5200 грн. зазначила, що строк повернення зазначений у розписці сплив 31 жовтня 2009 року.

Позивач у попередньому судовому засіданні на позові наполягала, на підставі викладених у ньому обставин, просила ухвалити рішення про задоволення позову у попередньому судовому засіданні та стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 кошти у сумі 5200 грн. та судові витрати.

Відповідачі у попередньому судовому засіданні позов визнали у повному обсязі, просили ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174 ЦПК України, суд ухвалює рішення у попередньому судовому засіданні.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2009 року ОСОБА_2 було надано розписку про те, що вона взяла у борг у ОСОБА_1 суму 7450 грн. на строк 12 місяців. Щомісячна сума складає 630 грн., зобов’язалась повертати щомісячно (а.с.6).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 23.05.2009 року складена розписка про те, що вони взяли у борг у ОСОБА_1 5200 грн. на строк 5 місяців до жовтня 2009 року (а.с.5).

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що частину боргу відповідачі повернули, а саме 1250 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в результаті не виконання відповідачами зобов’язань, були порушені майнові права ОСОБА_1, як власника грошових коштів, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

А тому, з відповідачів підлягає солідарному стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 52 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 120 грн. 00 коп.

На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 5200 грн. (п’ять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 52 (п’ятдесят дві) грн. 00 коп. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя