суддя-доповідач 1 інстанції – Ковтуненко В.О.
суддя-доповідач – Ханова Р.Ф.
ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року справа № 2а-8754/09/0519
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Ханової Р.Ф.
суддів : Василенко Л.А., Старосуда М.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області
на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
Від 21 грудня 2009 року
по справі № 2а-8754/09/0519
(суддя Ковтуненко В.О.)
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в
Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області
про зобов’язання нарахувати щомісячну допомогу, як «дитині війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду; визнання незаконними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати соціальної допомоги до пенсії з 01 січня 2009 року; стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу напідставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2009 року (арк. справи 17) позов задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 22) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права й прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни» (а.с.4).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача при нарахуванні пенсії з 1 січня 2009 року виплату підвищення до пенсії як дитині війни здійснювати відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.»
Відповідач в запереченнях на адміністративний позов зазначив, що станом на 1 березня 2009 року позивачу здійснюється виплата підвищення до пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп. - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд першої інстанції в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача з 1 січня 2009 року здійснювати виплату пенсії з врахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вказав про те, що зазначені позовні вимоги позивача не стосуються порушеного права, а встановлює обов’язок відповідача на майбутнє.
Колегія суддів, зазначає, що позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 17 грудня 2009 року, рішення суду першої інстанції було прийнято 31 березня 2009 року, тобто враховуючи відомості відповідача про виплату позивачу підвищення до пенсії в 2009 році на дату винесення спірної постанови, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача з 1 січня 2009 року здійснювати виплату пенсії з врахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та статті 113 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2009 року по адміністративній справі №2а-8754/09/0519 – залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2009 року по адміністративній справі №2а-8754/09/0519- залишити без змін.
Ухвала у повному обсязі складена і підписана у нарадчій кімнаті 25 лютого 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Ф. Ханова
Судді Л.А. Василенко
М.І. Старосуд