ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року                                                                                    Справа №924/1199/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. ,  суддя Крейбух О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу господарського суду Хмельницької області, постановлену 18.03.19р. суддею Гладюком Ю. В. у м.Хмельницькому, повний текст складено 19.03.19р. у справі №924/1199/18

за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Стімул Плюс"

про стягнення 26145,83грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019р. у справі №924/1199/18 позов залишено без розгляду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвала суду мотивована тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів наявності підстав звернення з вказаним позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та не має процесуальної дієздатності.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№822/19 від 01.04.2019р.), відповідно до якої, просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019р. у справі №924/1199/18 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню.

3.3. Крім того зазначає, що відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відтак з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави представництва прокурора в інтересах держави, не може тлумачитися розширено.

3.4. Вважає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

3.5. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

3.6. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

3.7. "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів, та де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

3.8. Також зазначає, що підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів відповідачем є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави, а тому є підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті.

3.9. Зазначає, що чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення Укртрансбезпекою та її територіальними підрозділами плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у разі її несплати в добровільному  порядку.

3.10. Крім того, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

3.11. "Суспільний інтерес" полягає у повному та своєчасному надходженні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні.

3.12. Зазначає, що судом не надана оцінка тому, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення Державною службою з безпеки на транспорті заходів, спрямованих на захист інтересів держави в судовому порядку, а тому у прокурора були всі законні підстави звернутися з відповідним позовом до суду.

3.13. Також вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги надані прокурором докази про належні та допустимі підстави щодо здійснення представництва.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Відзивів на апеляційну скаргу, заяв та клопотань на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду не надходило.

4.2. Заяв про відвід складу суду, чи судді колегії від учасників провадження у даній справі не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.03.2019р. у справі №924/1199/18 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Конституція України;

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Закон України "Про прокуратуру";

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. До господарського суду Хмельницької області звернувся прокурор, в інтересах позивача та просив стягнути з відповідача 26145,83 грн. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що еквівалентно 919,98 євро відповідно до розрахунку та акту від 30.12.16р. №0005412 на користь Державного бюджету України.

7.2.1. Обґрунтовуючи позов, зазначив, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області 30.12.16р. на дорозі М - 21 Житомир - Могилів - Подільський 106 км. здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки DAF модель CF 85.410, реєстраційний номер НОМЕР_1 . При здійсненні габаритно-вагового контролю водієм ОСОБА_1 надано посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортні засоби, що зареєстровані за гр. ОСОБА_2 , однак використовуються ТОВ "Стімул Плюс". За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт №0005412 від 30.12.16р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених ПДР України. Згідно чеку зважування навантаження на вісь становить 28,75 т. при допустимих 27 т.

7.2.2. На підставі складеного акту проведено відповідний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних т/з автодорогами загального користування у розмірі 919,98 євро. Проте, відповідач вказаної суми не сплатив.

7.2.3. Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача, вказує, що така необхідність зумовлена своєчасним неподанням позивачем позовної заяви про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням вагових нормативів, що свідчить про неналежне здійснення органом трансбезпеки владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека, згідно чинного законодавства наділена повноваженнями звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

7.2.4. Зважаючи на те, що несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, це суттєво порушить економічні інтереси держави. Дане, в свою чергу зумовило звернення з таким позовом прокурором.

7.3. Суд першої інстанції надавши оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, врахував таке.

7.3.1. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

7.3.2. Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

7.3.3. Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

7.3.4. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

7.3.5. Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

7.3.6. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

7.3.7. З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

7.4. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

7.4.1 Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18р. у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.18р. у справі №926/03/18р., від 23.09.18р. у справі №1237/17, від 06.02.19р. у справі №927/246/18.

7.4.2. Врахувавши вищевказані висновки, що узгоджені з аналогічною позицією Верховного Суду, судом першої інстанції враховано те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

7.6. В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обґрунтовуючи наявність інтересів держави вказує, що несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження в спеціальний фонд Державного бюджету України, та, відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушить економічні інтереси держави.

7.6.1. В той же час, при обґрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки позивача, який маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, впродовж тривалого часу за їх захистом не звертається.

7.7. В контексті вищенаведеного необхідно вказати, що перед зверненням з цим позовом, прокурор повідомив про такий намір позивача листом від 20.12.18 № 75-13481 вих - 18. Даний лист свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду який може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, за умови, що останній може і бажає захищати інтереси держави самостійно. Про неприпустимість такого підходу вказує Верховний суд про що судом відмічено вище. При цьому, слід наголосити, що в даному разі немає значення, щодо кого обирається альтернативність Укртрансбезпека чи її територіальний орган, оскільки враховується той факт, що такий орган існує в принципі.

7.7.1. Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом саме прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обґрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обґрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.

7.7.2. Таким чином, відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчать про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін з наступного.

8.2. Посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

8.3. Також слід зазначити, що сама по собі обставина не звернення позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, а також причин, які перешкоджали захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

8.4. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів (що не дає можливості, на виконання вимог Верховного Суду, перевірити фактичний стан правовідносин між сторонами, а також причин, які перешкоджали захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування), не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав територіальної громади. При цьому, про наявність відповідних функцій у позивача для звернення самостійно з позовом до суду зазначає сам прокурор.

8.5. В контексті вищенаведеного слід критично оцінювати факт бездіяльності позивача. Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області звернулась не до суду з позовом, а до прокуратури з проханням звернутися до суду в її інтересах. Даний лист свідчить про те, що позивач вважає прокурора альтернативним суб`єктом звернення до суду, який може замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Про неприпустимість такого підходу вказує Верховний Суд, про що судом відмічено вище.

8.6. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі відсутні передбачені законом виключні підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

8.7. В свою чергу, встановлення судом першої інстанції відсутності у прокурора процесуальної дієздатності у даній справі, виключає процесуальну можливість розгляду спору по суті.

8.8. Відповідно до пункту першого частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

8.9. У випадку, якщо прокурор в позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, місцевий суд залишає такий позов без розгляду, а якщо ним цього не було зроблено, то таке право мають відповідний апеляційний суд чи Верховний Суд, у випадках, передбачених законом.

8.10. При цьому, оцінюючи в кожному конкретному випадку правові наслідки необґрунтованого допуску прокурора до представництва, слід виходити з того, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №909/63/18).

8.11. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

8.12. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.13. У відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.14. Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування ухвали господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019 у справі №924/1199/18, якою позовну заяву першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області залишено без розгляду.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи Заступник прокурора Хмельницької області за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року у справі №924/1199/18 сплатив платіжним дорученням №594 від 27.03.19р. судовий збір у розмірі 1921,00 грн. в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області від 26.03.19р. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року у справі №924/1199/18 залишити без змін.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №924/1199/18 повернути  господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "25" червня 2019 р.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Крейбух О.Г.