ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09.02.10 Справа № 2/5-10.
За позовом: Фізичної особи — підприємця ОСОБА_1, м. Сум*
до відповідача: Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ», м.
Суми
про визнання договору недійсним
СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.
Секретар судового засідання Литвиненко О.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 Від відповідача: не прибув.
Суть спору: позивач просить визнати недійсним договір оренди торгівельного місця № 5 від 26 грудня 2006 р., укладений між МПВТП «ВМ» та ФОП ОСОБА_1, з тих підстав, що на момент його укладення відповідач не являвся власником або особою, якій належали майнові права на торгівельні місця на території торгівельної зони за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідач відзиву на позов не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення йому 26.01.2010 р. рекомендованого поштового відправлення № 835790.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив і наполягає на їх задоволенні.
Справа на підставі ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
26.12.2006 р. між відповідачем - МПВТП «ВМ» як орендодавцем та підприємцем ОСОБА_1 (позивач) як орендарем був укладений договір оренди торгівельного місця № 5 на території ринку за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність
і
встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Згідно укладеного 10.01.1996 р. з Сумською міською радою договору № 25 МПВТП "ВМ" була надана в користування під розміщення торгівельної зони земельна ділянка площею 0,1 га по АДРЕСА_2. Строк дії зазначеного договору оренди, який скінчився у 2006 р., був поновлений на 10 років згідно з рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2006 р. по справі № 13/131-06.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 р. по справі № 13/131-06 рішення суду першої інстанції скасоване і справа направлена на новий розгляд. Під час її нового розгляду судом винесена ухвала від 24.12.2009 р., відповідно до якої позов МПВТП «ВМ» до Сумської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки № 25 від 10.01.1996 р. залишений без розгляду.
Рішенням Сумської міської ради від 30.11.2005 р. № 1499-МР (п. 1) було вирішено не продовжувати малому підприємству «ВМ» термін користування земельною ділянкою під торговою зоною по АДРЕСА_2 та припинити дію договору оренди земельної ділянки у зв'язку із закінченням терміну його дії
Таким чином, дія договору оренди земельної ділянки № 25 від 10.01.1996 р. скінчилася 10.01.2006 р.
Крім цього, згідно рішення Сумської міської ради від 29.10.2008 р. № 1974-МР був розглянутий і задоволений протест прокурора Ковпаківського району м. Суми та скасоване рішення УШ сесії XXII скликання Сумської міської ради від 29 листопада 1995 р. «Про відведення та закріплення земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям» в частині надання земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 в тимчасове користування МПВТП «ВМ».
Виходячи з цього, на момент укладення спірного договору оренди № 5 відповідач фактично не був користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2, на якій розміщена торгівельна зона, що є порушенням вимог ст. 761 ЦК України та підставою для визнання договору оренди № 5 від 26.12.2006 р. недійсним.
Відповідно до ч. З ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Згідно зі ст. ст. 32 - 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи подав суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються
на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір оренди торгівельного місця № 5 від 26.12.2006 р., укладений між Малим приватним виробничо-торгівельним підприємством «ВМ» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
3. Стягнути з Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ» (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15; код 14001718) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (40024, АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О. Ю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний 12.02.2010 р.
Суддя