ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 523/3337/18-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/813/3512/19

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря - Маслова Р.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року у складі судді Шепітко І.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про вселення його у квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він є власником 1/8 частка вказаної квартири на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування НМТ 602894 від 24 жовтня 2017 року, посвідченого Другою Одеською державною нотаріальною конторою.

Іншого житла чи нерухомого майна у власності ОСОБА_3 не має. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоджають йому у вселенні, а спроби вирішення даного спору у позасудовому порядку позитивних результатів не дають.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3 про припинення його право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 , та виплати компенсації вартості його частки у розмірі 71 409,50 грн., які внесені на депозитний рахунок суду на підставі ст. 365 ЦК України.

Третя особа ОСОБА_4 просила задовольнити первісні позовні вимоги, пояснивши, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2016 року належала 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 являється її колишнім чоловіком. 24 жовтня 2017 року вона подарувала йому 1/8 частки зазначеної квартири.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 142-144).

04 січня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду (а.с.147-150).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що частка ОСОБА_3 в спірній квартирі складає 2,15 кв.м. є незначною і не може бути виділена в натурі, тобто річ є неподільною; судом не враховано, що ОСОБА_3 не є членом родини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в спірній квартирі ніколи не проживав та не вів спільне господарство; не враховано судом внесення на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Одеській області позивачами за зустрічним позовом грошових коштів в розмірі 71 409,50 грн.

Відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу мотивований тим, що він як співвласник спірної квартири має право на користування своєю власністю та на безперешкодне проживання в квартирі, а обставини, встановлені ч. 1 ст. 365 ЦК України, для припинення його права власності на частку у спільному майні, відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у справі, дослідивши та вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що він є власником 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 , іншого житла не має, тому має право на проживання в цій квартирі.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції посилався на те, що позивачами за зустрічним позовом не доведено наявність всіх підстав для застосування ст. 365 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 28,2 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 49-51).

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Норма ст. 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2016 року, виданого державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Бойченко О.Є., після смерті ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 належить дружині померлого ОСОБА_2 , а інша Ѕ частини цієї квартири належить доньці померлого ОСОБА_4 (а.с. 6).

За договором дарування від 04 жовтня 2017 року, посвідченим державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В., ОСОБА_4. подарувала 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , відомості про це зареєстровано в Державному реєстрі права власності на його ім`я (а.с. 3-4).

З 10 листопада 2017 року ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 ( а.с. 9).

На тепер ОСОБА_4 являється власником 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 50).

На підставі договору дарування від 12 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лавренко Л.А., ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 85-87).

Згідно висновку експерта №ЕС-2502-1-1091.18 від 16 серпня 2018 року, виконаного судовим експертом Кріві К.В. за заявою ОСОБА_1 , розмір грошової компенсації 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_3 , становить 71 409,5 грн., а належна йому частка, що становить 2,15 кв.м. житлової площі квартири, є незначною, виділ в натурі 1/8 частки є технічно неможливий (а.с. 58-90).

На виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області вартість 1/8 частки спірної квартири у розмірі 71 409,50 грн. (а.с. 127-129).

Оскільки ОСОБА_3 іншого житла не має, сума компенсації недостатня для придбання будь-якого окремого житла у даному регіоні, докази неможливості спільного володіння і користування майном відсутні, співвласник квартири ОСОБА_4 з вимогами про припинення частки ОСОБА_3 не зверталася, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що частка ОСОБА_3 в спірній квартирі складає 2,15 кв.м. є незначною і не може бути виділена в натурі, тобто річ є неподільною; судом не враховано, що ОСОБА_3 не є членом родини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в спірній квартирі ніколи не проживав та не вів спільне господарство; не враховано судом внесення на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Одеській області позивачами за зустрічним позовом грошових коштів в розмірі 71 409,50 грн., не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Судом першої інстанції враховано всі обставини, зазначені в апеляційній скарзі та відмовлено в задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що норма ст. 365 ЦК України вказує на можливість припинення права власності на частку у спільній власності на вимогу всіх інших співвласників, а не тільки одного з них. А співвласник ОСОБА_4 з вимогами про припинення права ОСОБА_3 на свою частку у спільній власності не зверталася.

Також позивачами за зустрічним позовом не надано доказів того, що припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи, іншого житла він не має, коштів на придбання окремого житла також не має.

Встановлено також, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2011 року ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 за позовом його колишньої дружини ОСОБА_6 (а.с. 207).

Позивач за зустрічним позовом, як співвласник квартири, має право користуватися нею та проживати в ній. Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову про вселення та відмові у задоволенні зустрічного позову.

Крім того, вже після рішення суду першої інстанції 17 травня 2019 року ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 ј частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 за договором дарування та зареєструвала своє місце проживання в цій квартирі (а.с.201-203).

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції на момент його ухвалення.

Припинення права ОСОБА_3 на належну йому частку квартири порушить принцип права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Інших доводів неправильності судового рішення апеляційна скарга не містить.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, то колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

В результаті встановленого та на підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2019 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков