КОПІЯ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/6772/18

Провадження № 22-ц/4820/1153/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Гриньова А.М.,

з участю прокурора Коломий О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/6772/18 за апеляційною скаргою Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2019 року (суддя Карплюк О.І.) про закриття провадження в частині вимог у справі за позовом Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження, державних актів, зобов`язання до вчинення певних дій та витребування земельних ділянок.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У квітні 2018 року Хмельницька місцева прокуратура в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження голови Хмельницької РДА від 10 листопада 2008 року №1536/08-р про затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачам земельних ділянок та передачу їх у власність для ведення особистого селянського господарства, виданих їм державних актів на право власності на земельні ділянки, зобов`язання повернення та витребування земельних ділянок.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Хмельницька місцева прокуратура в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права. Суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не звернув увагу на предмет і підстави позову, не встановив належним чином складу осіб, які беруть участь у справі, та прийшов до помилкового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У засіданні апеляційного суду прокурор апеляційну скаргу підтримала.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

При постановлення оскаржуваної ухвали у справі суд першої інстанції виходив з того, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Вимоги Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції господарського суду.

Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 20 ЦПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Проте, поряд із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

У справі, яка розглядається, прокурор оскаржує розпорядження Хмельницької РДА про затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачам (фізичним особам) земельних ділянок і передачу їх у власність для ведення особистого селянського господарства та просить визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які в подальшому були відчужені на користь інших фізичних осіб.

У цьому випадку вимога про визнання недійсним розпорядження може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично її підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації розпорядження суб`єкта владних повноважень.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання розпорядження недійсним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації розпорядження у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Отже, у зв`язку з тим, що спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер і за результатами реалізації розпорядження цивільні права виникли у фізичних осіб, а заявлені вимоги нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року №1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Вирішення за правилами господарського судочинства спору в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичних осіб не гарантує дотримання принципу правової визначеності, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Наведене відповідає висновку, висловленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року за результатом розгляду справи №444/1786/15, який на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що позов у частині вимог до Хмельницької РДА про скасування розпорядження відноситься до компетенції господарського суду і як наслідок - закриття провадження у справі в цій частині позову. Ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» питання розподілу сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Хмельницької місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 червня 2019 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П`єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай