УКРАЇНА 

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/11541/18 Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  

Категорія ч.1 ст. 125 КК України  Доповідач                 ОСОБА_2   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року 

   Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді:             ОСОБА_2 ,

суддів:                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 

за участю секретаря:      ОСОБА_5 ,

прокурора:      ОСОБА_6 ,

обвинуваченого:         ОСОБА_7 ,

захисника:      ОСОБА_8 , 

 потерпілого:      ОСОБА_9 ,

представника потерпілого:      ОСОБА_10 

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 04.02.2019 р. про звільнення відкримінальної відповідальності ОСОБА_7 у зв`язкузакінченням строківдавності притягненнядо кримінальноївідповідальності зач.1ст.125КК Українита закриттякримінального провадження,- 

в с т а н о в и л а:

Згідно ухвали суду, до суду надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст. 125 ч.1 КК України згідно якого,  ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 28 грудня 2016 року близько 12 год. за адресою АДРЕСА_1 між сусідами, серед яких були ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_9 з іншого боку, виник словесний конфлікт на грунті особистих неприязних відносин, щодо встановлення дорожнього знаку поблизу місця проживання останніх.

   В ході даної словесної суперечки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на чолі з ОСОБА_13 розпочали рух в сторону ОСОБА_9 , а в цей момент останній, сприймаючи дані дії, як небезпеку, що може загрожувати його здоров`ю, дістав газовий балончик, та з метою самозахисту, розпочав застосовувати його в бік ОСОБА_13 .

   В цей час у ОСОБА_7 який побачив, що ОСОБА_9 використав газовий балончик в бік його матері ОСОБА_13 , виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

   Реалізуючи свій злочинний умисел, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин, діючи умисно, ОСОБА_7 швидко наблизився до ОСОБА_9 , який знаходився обличчям до нього, та кулаком своєї лівої руки, наніс один удар в праву частину обличчя останнього, після чого наніс ще один удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя, внаслідок чого ОСОБА_9 впав на землю.

       Внаслідок умисних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синців та крововиливу на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Потерпілий та його представник під час судового розгляду провадження подали клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України. В обґрунтування зазначили, що обвинувальний акт складено лише стосовно обвинуваченого та не притягнуто до відповідальності інших осіб, неправильно кваліфіковано дії обвинуваченого і невраховано висновки судово-медичних експертиз, слідчих експериментів. 

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо повернення обвинувального акту, оскільки він відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Подали клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Ухвалою Богунського районного суду Богунського районного суду м. Житомира від 04.02.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_9 та його представника про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст. 125 ч.1 КК України.

Клопотання обвинуваченого та його захисника задоволено та звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 125 ч. 1 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12016060020007855 від 29.12.2016 року - закрито.

В апеляційній скарзі потерпілий просить ухвалу суду в частині закриття кримінального провадження скасувати та постановити нову ухвалу про направлення кримінального провадження для подальшого розгляду в суд першої інстанції. Посилається на те, що ухвала суду була постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. При постановленні ухвали неправильно застосовано ст. 49 ст. 296 КК України, ст.284, ст. 291-314-315 КПК України. Вказує, що ОСОБА_7 в п`ять судових засідань не з`явився без поважних причин, а отже ухилявся від суду, тому до нього не можна застосовувати звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності. Зазначає також, що досудове розслідування було проведено не повно, не розглянуті всі версії, не повідомлено всіх осіб, які спричинили йому тілесні ушкодження, не виконана ухвала слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 28.02.2018 року та ухвала слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира. від 04.06.2018, в якій зазначено, що необхідно дати оцінку діям всіх осіб, а не тільки ОСОБА_14 , не вилучено з матеріалів кримінального провадження протокол слідчого експерименту від 14.08.2017 року, так як слідчий експеримент за його участю не проводився, а тому обвинувальний акт повинен був бути повернутий прокурору. Стверджує, що він та його захисник при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування надали зауваження на протокол ознайомлення, а також звернулися з клопотанням про продовження досудового розслідування в Житомирську місцеву прокуратуру, але ні зауваження на протокол ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не були враховані, ні клопотання про продовження досудового розслідування не було задоволено, тому обвинувальний акт необхідно повернути прокурору. Крім того до матеріалів справи було надано заяви за 2016 рік в яких зазначено про погрози щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , які не були враховані при складанні обвинувального акту.

   Заслухавши доповідь судді, потерпілого та його представника, який підтримали свою апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга потерпілого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки - два роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості. 

Інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальне правопорушення за ст. 125 ч.1 КК України, згідно ч.2 ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості. 

Згідно п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною другою ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. 

   Однак заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та пронанлізувавши зазначені вище положення Закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону в повній мірі не дотримався та прийняв передчасне рішення про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України під час підготовчого судового засідання .

   Так з матеріалів кримінального провадження та журналу підготовчого судового засідання вбачається, що обвинуваченим та його захисником під час його проведення було заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК країни у зв`язку із закінченням строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

При цьому в даному клопотанні обвинуваченим не зазначалося його відношення до пред`явленого йому обвинувачення. Не з`ясовувалося судом таке відношення до обвинувачення і в підготовчому судовому засіданні під час розгляду даного клопотання.

Разом з тим під час апеляційного перегляду ухвали суду обвинувачений ОСОБА_18 пояснив, що він взагалі не визнає вини у інкримінованому йому злочині і стверджує, що таких подій взагалі не було і ніяких хуліганський дій, а також інших дій щодо завдання тілесних ушкоджень щодо потерпілого ні він, ні хтось інший не вчиняв. 

Потерпілий же та його представник під час апеляційного розгляду кримінального провадження наполягали на тому, що ОСОБА_18 разом з іншими особами вчинив проти нього хуліганські дії, однак дії обвинуваченого ОСОБА_7 неправильно кваліфіковано та взагалі до відповідальності притягнуто не всіх осіб, які вчиняли щодо нього хуліганські дії.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що така підстава, як звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності згідно ст. 49 КК України та закриття з цих підставі кримінального провадження є нереабілітуючою, тобто таке звільнення від відповідальності можливе лише у разі встановлення факту вчинення особою кримінального правопорушення та за наявності визначених у ст. 49 КК України підстав.

   Зазначені положення містяться також і в Постанові Пленуму ВСУ № 23.12.2005 N 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», згідно яких закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно 

небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: увипадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

   В усіх перелічених  випадках особу можна звільнити відкримінальної відповідальностілише занаявності визначених у КК умові підстав.   Умовоюзвільнення особивід кримінальної відповідальності євчинення  нею певного умисного злочину, незалежно від того,закінчено йогочи ні,вчинений вінодноособово чиу співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

   При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з 

відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК відповідне судове рішення.

   Тобто під час вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України суд повинен був встановити, чи вчинив обвинувачений інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК україни, а не обмежуватися лише зазначенням наявності підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності за його вчинення  закінчення строків давності.

   Разом з тим, з оскарженої ухвали суду та з журналу підготовчого судового засідання вбачається, що суд не встановив умови звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а саме - чи вчинив він інкримінований йому злочин, не з`ясувавши у нього його ставлення до обвинувачення, чи визнає він вину у його вчиненні, та чи немає підстав для проведення судового розгляду кримінального провадження з огляду на позицію обвинуваченого про невизнання ним вини в пред`явленому обвинуваченні, а також з огляду на позицію потерпілого щодо обвинувачення та його меж.

   При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.3 ст. 314 КПК України при наявності підстав суд має право, а не зобов`язаний закрити кримінальне првадження з підстав, передбачених ст. 284 КПК України, саме під час підготовчого судового засідання, наявіть за умови клопотання про це сторони захисту. Однак при цьому суд зобов`язаний з`ясувти наявність як підстав, так і умов для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за таких обставин передчасно прийшов до висновку про звільнення ОСОБА_18 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження, тому апеляційна скарга потерпілого підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції  скасуванню у зв`язку з істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне і обгрунтоване рішення, та у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність відповідно до положень ст.ст. 412, 413 КПК України, та враховуючи те, що апеляційний суд за наведених вище обставин позбавлений можливості прийняти своє рішення в даному кримінальному провадженні за клопотанням сторони захисту, з призначенням нового розгляду кримінального провадження з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання у відповідності до положень ст. 415 КПК України.

Інші доводи потерпілого, викладені в апеляційній скарзі щодо обсягу та змісту обвинувачення, не є предметом апеляційного розгляду та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

                          по ст ан ов ил а: 

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Богунськогорайонного судум.Житомира від04.02.2019р.в частині звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 у зв`язку закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України та закриття кримінального провадження скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

   Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

   Судді: