РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

м. Вінниця

24 червня 2019 р.                                                                    Справа № 120/1347/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:            

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято наказ від 05.12.2018 року, яким відмовлено в надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту). Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву, в свою чергу позивачу встановлено 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

11.05.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог. Разом з тим у відзиві також зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту), що в свою чергу є неможливим, оскільки в даній ситуації Земельним кодексом України не передбачено можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

27.05.2018 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву вважати необґрунтованими. Також представником позивача зазначено, що відповідач за наслідками розгляду поданого клопотання виніс наказ, який прийнятий без урахування висновків судів, викладених у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2018 року та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 року.

Дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи судом встановлено, що 12.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся  Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Флоринської сільської ради, Бершадського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

Листом від 17.03.2018 року № 2301/0-1387/0/95-18 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що згідно ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. В даній ситуації формування об`єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Флоринської сільської ради .

Не погоджуючись із такою позицією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2018 року у справі №02/1196/18-а позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління    Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі від 17.03.2018 № 2301/0-1387/0/95-18, крім того зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Флоринської сільської ради, Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У листопаді 2018 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням від 01.11.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів.

Наказом №2-16696/15-18-СГ від 05.12.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів у зв`язку із тим, що в даній ситуації Земельним кодексом України не передбачено можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-16696/15-18-СГ від 05.12.2018 року протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі – ЗК України).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Крім того, частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктів 31, 50 пункту 4 Положення № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, а тому саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо її відведення.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом із тим, як видно із наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.12.2018 року №2-16696/15-18-СГ, відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки аргументована тим, що відповідно до ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України не передбачена можливість безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок, а також міститься посилання на ст. 56 Закону України "Про землеустрій", та зазначено, що технічна  документація щодо поділу земельної ділянки розробляється на підставі згоди власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем.

Таким чином, на думку суду, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, надаючи оцінку посиланням представника відповідача на невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів, а саме: ст. 56 Закону України "Про землеустрій",  суд зазначає наступне.

Так, положеннями ст. 56 Закону України "Про землеустрій" визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Із наведеного слідує, що наявність згоди власника або органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на поділ чи об`єднання земельних ділянок є вимогою до самої технічної документації із землеустрою.

При цьому, необхідність наявності у особи такої згоди ще при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, ані положеннями ЗК України, ані Закону України "Про землеустрій" не передбачена.

Таким чином, посилання представника відповідача на відсутність передбаченої ст. 56 Закону України "Про землеустрій" згоди власника або органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на поділ чи об`єднання земельних ділянок, як на підставу для відмови у надані позивачу дозволу на розробку технічної документації, на переконання суду, є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Флоринської сільської ради, Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Відтак, адміністративний позов в цій частині позовних вимог слід задовольнити.

Що ж до позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, то суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи свідчать про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду, викладеної у справі №802/1196/18-а, оскільки відповідач повторно надав позивачу відмову з підстав, не визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, приписи вказаного судового рішення проігнорував.

Оскільки процес надання позивачу відмов у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з формальних підстав без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути досить тривалим, на що вказує протиправна поведінка відповідача, який на виконання судового рішення у справі №802/1196/18-а повторно допустив аналогічні порушення прав позивача, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницкій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 16.05.2019 року у справі №812/1312/18.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,  суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав,  позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення строку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, з метою забезпечення повного, правильного і своєчасного виконання рішення суду передбачено повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за його виконанням.

Керуючись наданим правом, а не обов`язком, суд, за наслідками встановлених обставин та досліджених доказів, не вбачає підстав для встановлення судового контролю шляхом надання строку виконання рішення суду відповідачем, з урахування чого, заявлена вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про ухвалення окремої ухвали в зв`язку з порушенням вимог закону відповідачем суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись наданим правом, а не обов`язком, суд, за наслідками встановлених обставин та досліджених доказів, не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали, з урахування чого, заявлена вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача, слід стягнути понесені судові витрати в даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління  Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.12.2018 року №2-16696/15-18-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Флоринської сільської ради, Бершадського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Флоринської сільської ради, Бершадського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), що був сплачений при зверненні до суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 24.06.2019 року.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя                                                                      Бошкова Юлія Миколаївна