ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019                                                                                 Справа № 914/133/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Чорній Л.З., суддів Артимовича В.М. та Цікала А.І., при секретарі Н. Петровській,

розглянувши матеріали позовної заяви: Приватного підприємства “Самбіравтотранс”, м. Самбір, Львівська область

до відповідача:Самбірської міської ради Львівської області, м. Самбір, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю “Самбірське АТП-14608”, м. Самбір, Львівська область

про визнання нечинним та скасування рішення пунктів 2,5 Самбірської міської ради № 18 від 14.03.2006 р. “Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду”

Представники сторін:

від позивача:Сарахман М.- керівник, Стецяк В.М. - адвокат

від відповідача: Янів М.І.- гол.спец.юрвідділу

від 3-ї особи: Цімко П.О. - адвокат

Судом роз`яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов`язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Приватне підприємство “Самбіравтотранс” звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до відповідача Самбірської міської ради Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Самбірське АТП-14608” про визнання нечинним та скасування пунктів 2,5 рішення Самбірської міської ради № 18 від 14.03.2006р. “Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду”.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 р. у справі № 914/133/17 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017р. апеляційну скаргу приватного підприємства “Самбіравтотранс” задоволено, рішення господарського суду Львівської області  від 07.06.2017 р. у даній справі № 914/133/17 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним (незаконним) та скасувати п. 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006р. №18, в частині затвердженння технічної документації по інвентаризації земельних ділянок і наданні в оренду терміном на 5 років ВАТ “Самбірське АТП-14608” площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка №1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га – міжміська автостанція) по вул. Завокзальна, 3 для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

Постановою Верховного суду від 27.11.2018 р. у справі № 914/133/17 касаційні скарги Самбірської міської ради Львівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірське АТП-14608" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі № 914/133/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2019 р. справу № 914/133/17 передано на розгляд судді Чорній Л.З.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 03.04.2019р. призначено колегіальний розгляд справи №914/133/17 у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.04.2019р., визначено наступний склад колегіїї- головуюча суддя Чорній Л.З., суддя Артимович В.М. та суддя Цікало А.І.

Ухвалою суду від 04.04.2019 р. прийнято справу № 914/133/17 до  розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Чорній Л.З., суддя Артимович В.М., суддя Цікало А.І., підготовче засідання призначено на 18.04.19 р.

Ухвалою суду від 18.04.2019 р. підготовче судове засідання відкладено на 14.05.2019 р. Ухвалою суду від 14.05.2019 р. підготовче судове засідання відкладено на 22.05.2019 р.

Ухвалою від 22.05.2019 р. суд відмовив у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТзОВ “Самбірське автотранспортне підприємство-14608” про призначення судової земельно-технічної експертизи за вх. № 888/19 від 01.04.2019 р., закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019 р.

У судове засідання 12.06.2019 р. представники позивача з`явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі та просить у задоволенні позову відмовити повністю з мотивів, наведених у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.

Представник 3-ї особи в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечив.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Самбірської міської ради № 18 від 14.03.2006р. “Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду” прийнято із порушенням вимог законодавства щодо порядку надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та із порушенням прав позивача, оскільки на спірній земельній ділянці розміщено належне позивачеві на праві власності нерухоме майно. Позивач зазначає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем не було враховано того, що на момент прийняття рішення власником будівель автостанції, на яку посилається відповідач у своєму рішенні був і залишається позивач. Також стверджує, що питання щодо наявності у власності позивача будівлі на спірній земельній ділянці на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення вирішено рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2005 р. у справі № 2-1111/2004, яке вступило у законну силу.

Заперечуючи проти позову, Самбірська міська рада зазначає, що оспорюване рішення прийнято органом місцевого самоврядування із дотриманням вимог земельного законодавства і прав позивача не порушує, оскільки на спірній земельній ділянці, наданій в оренду третій особі, будь-яких споруд, власником яких є ПП «Самбіравтотранс», немає.

Заяви і клопотання сторін.           

23.01.2019р. на адресу суду відповідачем подано пояснення на позовну заяву за вх.№3101/19, відповідно до якого, останній просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

30.01.2019 р. на адресу суду позивачем подано письмові пояснення по суті позовних вимог за вх.№4158/19, в яких позовні вимоги підтримує повністю.

25.02.2019 р.на адресу суду представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, подано пояснення за вх.№8176/19, відповідно до яких просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

01.04.2019 р. через канцелярію суду представником третьої особи подано клопотання за вх. № 888/19 про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки вважає, що під час розгляду справи, виникли питання, з`ясування яких потребує спеціальних знань. Зокрема, стверджує, що необхідним є з`ясування тієї обставини чи порушуються права і законні інтереси позивача оспорюваним рішенням ради або навпаки. На вирішення експертизи просить поставити наступні питання: 1. Чи розташована нежитлова будівля, що складається з чотирнадцяти кімнат загальною площею 76,1 кв.м., яка куплена приватним підприємством “Самбіравтотранс” за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002 року, у межах земельної ділянки загальною площею 1,0151 га (у т.ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га - приміська автостанція; №2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція), по вул. Завокзальна, З у м. Самборі, яка надана Самбірською міською радою в оренду ВАТ “Самбірське АТП-14608” згідно рішення Самбірської міської ради №18 від 14.03.2006 року? 2. Чи розташована нежитлова будівля, що складається з чотирнадцяти кімнат загальною площею 76,1 кв.м., яка куплена приватним підприємством “Самбіравтотранс” за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002 року, у межах земельної ділянки загальною площею 1,05 га по вул. Завокзальна, З АДРЕСА_1 , яка надана Самбірською міською радою в оренду ВАТ “Самбірське АТП-14608” згідно рішення Самбірської міської ради №17 від 26.12.2002 року? Проведення судової земельно-технічної експертизи доручити експертам Львівського науково-дослідного інститугу судових експертиз (адреса: 79000, м. Львів, вул. Липинського, 54). Оплату за запропоновані на вирішення експертизи питання здійснює ТзОВ “Самбірське АТП- 14608”?

Ухвалою суду від 22.05.2019 р. відмовлено у задоволенні даного клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТзОВ “Самбірське автотранспортне підприємство-14608” про призначення судової земельно-технічної експертизи.

01.04.2019 р. від ТзОВ «Самбірське АТП-14608» надійшли додаткові пояснення за вх.№13588/19.

03.04.2019 р. Приватним підприємством «Самбіравтотранс» подано клопотання за вх. № 13869/19, до якого долучено ряд документів на підтвердження своєї позиції.

18.04.2019 р. позивачем на розгляд суду подано письмові поясненняза вх. № 16286/19, в яких наведено додаткові обґрунтування щодо позовних вимог.

18.04.2019 р. представником позивача через канцелярію суду подано заперечення проти клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Зокрема, позивач зазначає, що дане клопотання спрямоване не на з`ясування обставин справи, а на затягування судового процесу. Крім того, впродовж усього підготовчого провадження представники позивача адвокат - Стецяк В.М. та Сарахман М.П., так і представник відповідача Янів М.І., стверджували, що будівля по АДРЕСА_2 Завокзальній АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , яка належить ПП “Самбіравтотранс” на підставі Договору купівлі - продажу від 31.01.2002 року, не знаходиться на земельній ділянці площею 1, 0151га, як передана в оренду ВАТ “Самбірське АТП -14608” на підставі оскаржуваного рішення, а знаходилась в межах земельної ділянки площею 1, 07га, яка належала на праві постійного користування ВАТ “Львівавтотранс” на підставі Державного Акта на право постійного користування від 25.04.2001 року серії І -ЛВ №000172.

Обставини справи, встановлені судом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно державного акту на право постійного користування землею серії I-ЛВ № 000172 від 25.04.2001 р., згідно рішення Самбірської міської ради народних депутатів № 14 від 21.01.2000 р., Самбірській автобусній станції Львівського територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту надано у постійне землекористування земельну ділянку площею 1.07 га. (Т.1 а.с.99-103).

Рішенням Самбірської міської ради Львівської області від 26.12.2002 року №17 надано ВАТ “Самбірське АТП-14608” в оренду терміном на 10 років земельну ділянку по вул. Завокзальна, 3 площею – 1,05 га під автостоянку та віднесено її до земель автотранспорту (п.2 Рішення). Зобов`язано правління ВАТ “Самбірське АТП-14608” виготовити технічну документацію та укласти договір оренди на земельну ділянку по вул. Завокзальна, 3 (п.3 Рішення)(Т.1, а.с.17).

В період виникнення і існування спірних правовідносин, які є предметом у даній справі, позивачем подано позов до господарського суду Львівської області про визнання недійсним рішення Самбірської міської ради № 17 від 26.12.2002 р. та зобов`язання надати в оренду спірну земельну ділянку позивачу.

Рішенням місцевого суду від 06.05.2004 р. у справі № 1/122-16/38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 р., в частині визнання недійсним п.2 оскаржуваного рішення у задоволенні позовних вимог відмовлено, а у частині вимог про зобов`язання надати земельної ділянки в оренду, провадження припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючи із прийнятою апеляційним судом  постановою, позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яка ухвалою від 12.07.2006 р. задоволена частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної, скасовані, а справа повернута на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Із інформаційної довідки Львівського апеляційного господарського суду за вих.№ 03-08/47/15 від 27.02.2015 р., суд на запит позивача повідомив, що у провадженні апеляційного суду знаходилася апеляційна скарга позивача у зазначеній вище справі № 1/122-16/38 на постанову суду першої інстанції від 09.11.2006 р., вказана справа на той час головою суду була розписана для розгляду судді Кравчук Н.М., яка повернула її назад голові суду, оскільки не могла здійснювати апеляційний перегляд як головуючий суддя в силу ст. 20 ГПК України, оскільки попередня постанова апеляційного суду приймалася за її участю і була скасована названою вище ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2006 р. На даний час місцезнаходження даної справи не відоме, постанова апеляційною інстанцією на постанову місцевого суду від 09.11.2016 р. не приймалася. (Т.1, а.с. 108).

Таким чином, на дату розгляду даної справи, спір про визнання недійсним попереднього рішення відповідача № 17 від 26.12.2002 р. не вирішений попри існування факту відсутності справи у системі господарського судочинства, що у будь-якому разі не залежить від волі сторін у справі, і у першу чергу, - позивача, як найбільш зацікавленої особи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Самбірської міської ради від 14.03.2006р. №18, пунктами 2.5 та 4, затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок і надано в оренду терміном на 5 років ВАТ “Самбірське АТП-14608” площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка №1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га – міжміська автостанція) по вул. Завокзальна, 3 для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки та зобов`язано землекористувачів у місячний термін укласти договори оренди. (Т.1, а.с. 16).

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2015 року позов ПП “Самбіравтотранс” задоволено, визнано нечинним та скасовано пункт 2.5 рішення Самбірської міської ради № 18 від 14.03.2006 року “Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду”. Однак, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 квітня 2015 року у справі № 452/81/15-а, а провадження у справі закрито, керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено судом, на виконання зазначеного рішенняСамбірської міської ради від 14.03.2006р. №18, між Самбірською міською радою як орендодавцем та ВАТ “Самбірське АТП-14608”, як орендарем,20.03.2006 р., укладено типовий договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться по вул. Завокзальна, 3.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про передачу земельної ділянки площею 1,07 га по вул. Завокзальна, 3 у м. Самборі у користування для належної організації роботи підприємства. Так, у матеріалах справи містяться заяви позивача до Самбірської міської ради від 10.04.2002 р., 10.07.2002 р. (тобто, до дати прийняття першого спірного рішення № 17 від 26.12.2002 р.) та від 08.07.2003 р. і 29.08.2005 р., загалом за змістом про надання у безоплатне користування або на умовах оренди з урахуванням вимог ст. 120 Земельного кодексу України, спірної земельної ділянки, оскільки на ній  знаходиться нерухоме майно, що належить підприємству на праві власності. (Т.1, а.с.54-59, Т.2, а.с.215).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажі приміщення від 31.01.2002 р., позивач купив, а продавець – відділ комунального майна Самбірської міської ради продав приміщення автостанції у м. Самборі по вул. Завокзальна, 3, загальною площею 76.1 м.кв. за 6 430 грн. (п.п.1.1, 1.4 договору). При цьому, у п.5.4 та 13.1 такого договору визначено, що покупець зобов`язаний укласти цивільно-правову угоду відносно користування земельною ділянкою під купленим об`єктом приватизації, згідно вимог діючого Земельного кодексу України. Зміст ст. 120 Земельного кодексу України нотаріусом покупцю роз`яснено. (Т.1, а.с. 21).

Реєстрація права власності позивача на зазначену вище будівлю автостанції, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Самбірським міжміським БТІ 19.04.2004 р. за № 3369490 (Т.1, а.с. 20).

Станом на дату прийняття оспорюваного рішення органом місцевого самоврядування, нотаріально посвідчений договір дарування вказаного вище приміщення автостанції від 24.10.2002 р., укладений між ПП “Самбіравтотранс” та фізичною особою ОСОБА_1 , рішенням Самбірського міськрайонного суду від 24.06.2005 р. визнано недійсним, і про це повідомлялося позивачем у вказаному вище зверненні в адресу відповідача  про надання земельної ділянки в оренду від 29.08.2005 р.  Вказане рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку, тому вступило у чинність з часу закінчення строку на його оскарження.

Позивач вважає, що рішення Самбірської міської ради № 18 від 14.03.2006р. “Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду”прийнято із порушенням вимог законодавства щодо порядку надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та із порушенням прав позивача, тому звернувся з відповідним позовом до Господарського суду Львівської області.

Норми права застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Визначати ефективність чи не ефективність такого способу захисту порушеного права, не є компетенцією суду, а виключно індивідуальним правом і зрозумілим в подальшому правовим інструментом його реалізації лише для особи, яка звертається за захистом такого порушеного права до суду. Окрім цього, позивач не позбавлений права в подальшому звернутися до суду із новою позовною заявою про визнання правочину недійсним з урахуванням встановлених фактів, дій і подій у даному спорі.Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 04.10.2017 р. із справи № 814/1128/16.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є Земельний кодекс України.

А такий спосіб захисту порушеного права, як визнання незаконним із скасуванням правового акту індивідуальної дії, який порушує цивільні права і інтереси, прямо передбачено як ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, так і ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Тобто, саме сукупність умов (суперечність актам чинного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів) може бути підставою визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Самбірської міської ради від 14.03.2006р. №18, пунктами 2.5 та 4, затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок і надано в оренду терміном на 5 років ВАТ “Самбірське АТП-14608” площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка №1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га – міжміська автостанція) по вул. Завокзальна, 3 для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки та зобов`язано землекористувачів у місячний термін укласти договори оренди.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного рішення) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного рішення) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуті я права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником, користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику користувачу якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Як встановлено судом, позивач відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажі приміщення від 31.01.2002 р. придбав у власність приміщення автостанції у м. Самборі по вул. Завокзальна, 3, загальною площею 76.1 м.кв.

Відповідно до частин 1,2,6,7 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про передачу земельної ділянки площею 1,07 га по вул. Завокзальна, 3 у м. Самборі у користування для належної організації роботи підприємства. Так, у матеріалах справи містяться заяви позивача до Самбірської міської ради від 10.04.2002 р., 10.07.2002 р. (тобто, до дати прийняття першого спірного рішення № 17 від 26.12.2002 р.) та від 08.07.2003 р. і 29.08.2005 р., загалом за змістом про надання у безоплатне користування або на умовах оренди з урахуванням вимог ст. 120 Земельного кодексу України, спірної земельної ділянки, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, що належить підприємству на праві власності.

Оскільки оспорюване в частині рішення органу місцевого самоврядування, прийнято на користь третьої особи – ТзОВ “Самбірське АТП-14608”, відповідно цією третьою особою, як і позивачем, було подано заяви щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, що сторонами не заперечується. Однак,відповідачем всупереч зазначених нормзаконодавства, не було призначено та проведено  аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, і при цьому, законом на той час не був  встановлений  інший порядок передачі землі в оренду.

Щодо тверджень відповідача та третьої особи, що на момент прийняття спірного рішення позивач не був власником будівлі автостанції за адресою: м. Самбір, вул. Завокзальна, 3, суд зазначає, що станом на дату прийняття оспорюваного рішення органом місцевого самоврядування, нотаріально посвідчений договір дарування вказаного вище приміщення автостанції від 24.10.2002 р., укладений між ПП “Самбіравтотранс” та фізичною особою ОСОБА_1 , рішенням Самбірського міськрайонного суду від 24.06.2005 р. визнано недійсним, і про це повідомлялося позивачем у вказаному вище зверненні в адресу відповідача  про надання земельної ділянки в оренду від 29.08.2005 р.  Вказане рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку, тому вступило у чинність з часу закінчення строку на його оскарження.

Позиція відповідача про те, що рішення № 18 від 14.03.2006 року є похідним від первинного рішення № 17 від 26.12.2002 року спростовується змістом самого рішення № 18 від 14.03.2006 року та матеріалами справи, договором оренди. Так, рішенням Самбірської міської ради № 17 від 26.12.2002 року в оренду надавалася ділянка площею 1,05 га з цільовим призначенням - платна автостоянка терміном на 10 років та даним рішенням було надано дозвіл на виготовлення технічної документації. А рішенням Самбірської міської ради № 18 від 14.03 2006 року передавалась земельна ділянка вже площею 1,0151га, під обслуговування будівель та споруд та платної автостоянки, строком на 5 років. Вказане рішення не містить прямого застереження щодо внесення змін чи скасування попереднього рішення щодо строку, площі та цільового використання земельної ділянки. Тобто фактично мало місце прийняття нового рішення, а не похідного.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді питання щодо надання в оренду спірної ділянки, Самбірська міська рада повинна була врахувати попередні звернення ПП Самбіравтотранс з приводу надання в користування чи в оренду земельної ділянки в м. Самборі по вул. Завокзальна АДРЕСА_4 3.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному пункті рішення спірна земельна ділянка передавалася ТзОВ «Самбірське АТП-14608» власне для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

Суд звертає увагу на те, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази наявності на спірній земельній ділянці на момент прийняття Самбірською міською радою оспорюваного рішення від 14.03.2006 р. будь-якого нерухомого майна, яке б належало на праві власності чи на праві постійного користування третій особі ТзОВ «Самбірське АТП-14608».В матеріалах справи також відсутні докази, що ТзОВ «Самбірське АТП-14608» мало чи має на сьогоднішній день у праві власності чи праві постійного користування будь-які будівлі та споруди на земельній ділянці, яка передавалася йому в оренду, а тому дана ділянка фактично була передана в оренду під обслуговування будівель і споруд, яких в природі не існувало.

Крім того, слід зазначити, що на момент прийняття спірного рішення власником приміщення автостанції за адресою: м. Самбір, вул. Завокзальна, 3, загальною площею 76.1 м.кв. був і є позивач, що підтверджується матеріалами справи.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача та третьої особи про те, що будівля, яка знаходиться у власності позивача не розташована на наданій в оренду спірній земельній ділянці, тому його право не порушено оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування.

Також слід зазначити, що, як вбачається з письмових пояснень як позивача, так і відповідача та третьої особи, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛВ № 000172 від 25.04.2001, виданим на підставі рішення Самбірської міської ради народних депутатів від 21.01.2000 № 14, Самбірській автобусній станції Львівського територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту надано у постійне землекористування земельну ділянку площею 1,07 га у м. Самборі. Рішенням Самбірської міської ради від 26.12.2002 № 17 (пункти 1-3) відмінено рішення міської ради від 21.01.2000 № 14 «Про надання земельної ділянки у постійне користування», анульовано державний акт на право постійного користування землею від 25.04.2001 серії І-ЛВ № 000172, яким земельна ділянка площею 1,07 га по вул. Завокзальна, у м. Самборі була передана у постійне користування Самбірській автобусній станції ВАТ «Львівавтотранс», та надано ВАТ «Самбірське АТП-14608» в оренду терміном на 10 років земельну ділянку по вул. Завокзальній, 3 площею 1,05 га під автостоянку, віднесено цю ділянку до земель автотранспорту; зобов`язано правління ВАТ «Самбірське АТП-14608» виготовити технічну документацію та укласти договір оренди на земельну ділянку по вул. Завокзальній, 3. Із матеріалів Технічної документації по інвентаризації земельної ділянки по вул. Завокзальній, 3 у м. Самборі, а саме у висновку державної землевпорядної документації від 14.02.2005 року зобов`язано виконавців встановити правовий статус будівель і споруд та додати копію державного акта. З наведеного вбачається, що йде мова про одну і ту ж земельну ділянку по вул. Завокзальній, 3 у м. Самборі (територія автостанції).

Як встановлено судом, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажі приміщення від 31.01.2002 р. позивач придбав у відділу комунального майна Самбірської міської ради об`єкт приватизації - приміщення автостанції у м. Самборі по вул. Завокзальній, 3 загальною площею 76,1 м2, яка складається із 14 кімнат, за 6 430 грн. За умовами цього договору покупця зобов`язано укласти цивільно-правову угоду стосовно користування земельною ділянкою під придбаним об`єктом згідно з вимогами чинного Земельного кодексу України (пункт 5.4 зазначеного договору).

Отже, позивач купуючи будівлю автостанції, потребував для здійснення діяльності (надання автостанційних послуг для пасажирів і автотранспорту перевізників, які виконують перевезення) певну площу земельної ділянки, про що, як зазначено раніше, і звертався до відповідача із відповідними заявами.

Таким чином, наведеним обґрунтовується порушення прав позивача при прийнятті оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 74 ГПК України встановлено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами і тому підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Відповідно до наказу Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 р. у справі № 914/133/17 стягнуто з Самбірської міської ради  на користь приватного підприємства “Самбіравтотранс” суму 1 600 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 1760 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним (незаконним) та скасувати п. 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 р. №18, в частині затвердження технічної документації по інвентаризації земельних ділянок і наданні в оренду терміном на 5 років ВАТ “Самбірське АТП-14608” площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка №1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га – міжміська автостанція) по вул. Завокзальна, 3 для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції  за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Оскільки члени колегії суддів, суддя Артимович В.М. та суддя Цікало А.І. з 17.06.2019 р. до 22.06.2019 р. перебували у відрядженні, повний текст рішення складено та підписано 24.06.2019 р.

Головуючий суддя                                                                               Чорній Л.З.

Суддя                                                                                                 Артимович В.М.

Суддя                                                                                                    Цікало А.І.