Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #79891497



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


19 червня 2019 р. Справа № 520/10278/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 (суддя Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 09.01.19) по справі № 520/10278/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.08.18 №003451/1309 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 3979,29 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.08.18 №003452/1309 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 20140,08 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.08.18 №003453/1309 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 38980,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області видало податкові повідомлення рішення від 21.08.2018 року №№ 003451/1309, 003452/1309, 003453/1309, якими йому помилково визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в тих розмірах, які ними визначені, позаяк вказане нерухоме майно не є торгівельною будівлею, як-то стверджує відповідач, а відноситься до будівель промисловості оскільки є, згідно технічної документації, виробничим будинком з призначенням - швейно-модельна студія.

Крім того, як вказує позивач ГУ ДФС помилково розрахував ставку податку із віднесенням вказаної нежитлової будівлі до ІІІ зони, оскільки, відповідно до Додатку 2 до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням ХМР від 12.01.2011 року № 126/11, до цієї зони віднесено лише проспекти Орджонікідзе та Косіора, а усі інші до IV зони, а тому контролюючим органом невірно розраховано суму податку за 2015-2017 роки. У зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.08.2018 року № 003451/1309 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 3979,29 грн. (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 29 копійок).

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.08.2018 року № 003452/1309 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 20140,08 грн. (двадцять тисяч сто сорок гривень 08 копійок).

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.08.2018 року № 003453/1309 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 38980,80 грн. (тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 80 копійок).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачу на підставі договору дарування нежитлової будівлі від 11.03.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 218, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Тарасовою Ю.П., належить нежитлова будівля літ. «А-2», загальною площею 1624, 2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

АДРЕСА_2 вищезазначеного договору нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0, 2184 га, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300935052014, виданим Управлінням Держземагентства у м. Харкові Харківської області 06.03.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 , для реконструкції нежитлової будівлі з прибудовою під швацько-модельну студію та для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі.

Згідно з копією технічного паспорту на виробничий будинок, виготовленою Харківським МБТІ станом на 24.01.2004 року, призначення будівлі - швейно-модельна студія.

Відповідно до копії технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_2 станом на 08.11.2018 року на виробничий будинок літ. «А-2» АДРЕСА_1 , призначення будівлі - швейно-модельна студія.

21 серпня 2018 року контролюючим органом на підставі пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення № № 003451/1309, 003452/1309, 003453/1309 про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017 роки на суму 13870, 67 грн., 31330, 82 грн. та 51974, 40 грн. відповідно.

Відповідач під час розрахунку сум податку за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями виходив з того, що нежитлова будівля літ. «А-2» загальною площею 1624,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу, є торговельною будівлею та перебуває у ІІІ зоні зонального поділу, зазначеного у додатку 1 до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 126/11 від 12.01.2011 року, з урахуванням внесених змін.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено факту належності зазначеного об`єкту нерухомого майна до будівель торговельних.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, проте не погоджується з мотивами та підставами, з яких виходив суд, задовольняючи позов.

Так, законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, серед іншого, будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не є будівлею промисловості.

Таким чином, суд першої інстанції помилково відніс об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, до будівель промисловості.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 1.2.2. п. 1.2. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 12.01.11 №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» зі змінами та доповненнями, до об`єктів нежитлової нерухомості віднесено, зокрема, будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що об`єкт нерухомості позивача не можна віднести до будівель торговельних, а тому відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення із розрахунком ставок як за будівлі торговельні.

Крім того, відповідно до Додатку 2 до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 року №126/11, зі змінами та доповненнями, до ІІІ зони Орджонікідзевського району м. Харкова віднесено лише проспекти Орджонікідзе та Косіора, а усі інші вулиці - до IV зони, що свідчить про помилковість висновку контролюючого органу про віднесення будівлі позивача до ІІІ зони.

Відповідно до ч.4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити мотиви та підстави задоволеного позову.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 по справі № 520/10278/18 змінити з підстав та мотивів задоволення позову.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 по справі №520/10278/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.


Головуючий суддя Г.Є. Бершов

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 24.06.19.













Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація