ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02. - 12.02.10                                                                                       Справа№ 1/164

За позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Пустомити Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроконтракт-Львів”, м.Стрий Львівська область  

про стягнення заборгованості в сумі 27’641,36 грн.

                                                                                                                                  Суддя  Гулик Г.С.                                                             

                                                                                                                       при секретарі  Брик І.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 –представник (дов. №б/н від 14.01.2010р., дійсна до 14.01.2011р.);

Від відповідача: не з’явився

       Позов заявлено Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроконтракт-Львів” про стягнення заборгованості в сумі 27’641,36 грн. (в т.ч. 26’380,53 грн. –основний борг; 846,73 грн. –пеня; 290,19 грн. –інфляційні втрати; 123,91 грн. - 3% річних за користування чужими коштами).

       Ухвалою суду від 29.12.2009р. було порушено провадження у справі і призначено її до розгляду на 18.01.2010р. Ухвалою суду від 18.01.2010р. розгляд справи відкладено на 25.01.2010р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання сторонами витребовуваних судом документів, а також для надання позивачу можливості подати суду озвучену в судовому засіданні заяву про вжиття заходів для забезпечення позову. Після судового засідання 18.01.2010р. позивач подав через канцелярію суду заяву про забезпечення позову. В своїй заяві позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі заявлених позовних вимог та понесених судових витрат –всього у сумі 28’153,77 грн. в установах банків, про що винести відповідну ухвалу.

      Ухвалою суду від 25.01.2010р. розгляд справи відкладено на 08.02.2010р. через неявку в судове засідання представників сторін та неподання ними витребовуваних судом документів.  

       В судовому засіданні 08.02.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю і стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27’641,36 грн. (в т.ч. 26’380,53 грн. –основний борг; 846,73 грн. –пеня; 290,19 грн. –інфляційні втрати; 123,91 грн. - 3% річних за користування чужими коштами) та судові витрати. ОСОБА_1 цього позивач також просить задоволити його заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі заявлених позовних вимог та понесених судових витрат –всього у сумі 28’153,77 грн. в установах банків.  

       В судові засідання 18.01.2010р., 25.01.2010р. та 08.02.2010р. відповідача не з’являвся, про причини неявки суду не повідомив, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав.

       Виходячи з обставин, які склалися в ході розгляду справи, враховуючи письмове клопотання представника позивача про розгляд позовної заяви без участі відповідача оскільки, на його думку, відповідач спеціально не з’являється на виклик суду і зловживає своїми процесуальними правами та обов’язками, суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі відповідача та відсутності відзиву на позов, згідно ст.75 ГПК України.

       В судовому засіданні 08.02.2010р. представник позивача подав суду письмову заяву про оголошення повного тексту рішення, в зв’язку з чим судом оголошено перерву до 12.02.2010р. для виготовлення повного тесту рішення.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши  наявні в матеріалах справи докази судом  встановлено таке.

       02.01.2009р. між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроконтракт-Львів” (Покупець) було укладено договір поставки товару №11 від 02.01.2009р. Даний договір діяв з 02.01.2009р. до 31.12.2009р. У випадку якщо  зобов’язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання сторонами зобов’язань по договору (п.7.1 договору).    

        Відповідно до п.1.1 зазначеного договору –Постачальник зобов’язувався поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

        На виконання умов договору позивач (Постачальник) поставив відповідачу (Покупцю) товар на загальну суму 35’679,60 грн. на підставі видаткових накладних: №373 від 24.09.2009р. на суму 19’223,28 грн. (з ПДВ); №398 від 13.10.2009р. на суму 16’456,32 грн. (з ПДВ).

        Відповідачем даний товар був отриманий, що підтверджується підписами повноважної особи на видаткових накладних та печатками підприємства – відповідача.

        Відповідно до умов п.2.8 договору –розрахунок за кожну поставлену партію товару  здійснюється  в безготівковому  порядку протягом 21-го календарного дня з моменту  отримання товару Покупцем за умови своєчасного надання Постачальником всіх передбачених даним договором  та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

        Всього позивачем поставлено відповідачу товару на суму 35’679,60 грн., проте відповідач не оплатив позивачу повної вартості поставленого товару.

         18.11.2009р. сторонами було проведено звірку розрахунків та підписано акт звірки, згідно з яким за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 26’380, 53 грн.

         23.11.2009р. на адресу відповідача було надіслано претензію (вих.№47 від 23.11.2009р.) про погашення у семиденний строк боргу у розмірі 26’380, 53 грн. за поставлений позивачем товар. Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та реагування.

        Станом на день подання позову основний борг відповідача перед позивачем становив 26’380, 53 грн.

        Згідно вимог п.4.1 договору поставки товару №11 від 02.01.2009р. та вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 10.01.2002р. №2921-ІІІ (із внесеними змінами і доповненнями), позивач нарахував відповідачу 846,73 грн. –пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

        Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару, то позивач на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за користування чужими коштами у сумі 123,91 грн. та інфляційні втрати у сумі 290,19 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

        Доказів погашення основного боргу та штрафних санкцій, станом на день прийняття рішення, відповідачем суду не подано.         

        При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

       Відповідно до  ст.712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

       Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після  його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, проте відповідач, в порушення даної норми, не оплатив позивачу повну вартість поставленого товару.                 

       Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для  виконання сторонами.

       Таким чином матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем зобов’язання щодо поставки товару за договором, що зокрема вбачається із видаткової накладної №373 від 24.09.2009р. на суму 19’223,28 грн. (з ПДВ), видаткової накладної №398 від 13.10.2009р. на суму 16’456,32 грн. (з ПДВ) та акту звірки розрахунків, підписаних сторонами.  

       Матеріалами справи підтверджено також і те, що відповідач, в порушення зобов’язання передбаченого договором не оплатив позивачу повної вартості поставленого товару, в результаті чого позивач, виходячи з п.4.1 договору №11 від 02.01.2009р. поставки товару та врахувавши вимоги ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 10.01.2002р. №2921-ІІІ (із внесеними змінами і доповненнями), ст.ст.610, 611, 625 ЦК України нарахував відповідачу штрафні санкції (пеню, інфляційні втрати та 3% річних за користування чужими коштами).

      В ході оцінки доказів по справі суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі заявлених позовних вимог та понесених судових витрат –всього у сумі 28’153,77 грн. в установах банків, виходячи із наступного.

       Відповідно до п.3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 (з наступними  змінами „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Згідно зі ст.ст. 33, 66 Господарського процесуального кодексу України такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Таких  доказів  позивачем  суду  не  надано.

       В судовому засіданні 12.02.2010р., згідно поданої представником позивача письмової заяви, судом проголошено повний текст рішення.

       Виходячи із змісту наведених норм, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 27’641,36 грн. (в т.ч. 26’380,53 грн. –основний борг; 846,73 грн. – пеня; 290,19 грн. –інфляційні втрати; 123,91 грн. - 3% річних за користування чужими коштами).

       Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати понесені позивачем повністю покладаються на відповідача. В той же час оскільки при сплаті державного мита позивач недоплатив 00 грн. 27 коп. ця сума стягується з позивача в дохід державного бюджету відповідно до вимоги п.а) ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93 (із змінами і доповненнями), якою передбачено, що із заяв майнового характеру сплачується державне мито у розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто ФОП ОСОБА_1, при поданні позову, повинна була сплатити державне мито в сумі 276,41 грн., проте як вбачається з квитанції №6319/108 від 23.12.2009р. про сплату державного мита, позивач сплатив державне мито лише у сумі 276,14 грн.

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 10.01.2002р. №2921-ІІІ (із внесеними змінами і доповненнями), ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 44, 47-1, 49, 66, 67, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

                                                                     ВИРІШИВ:

1.  Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроконтракт-Львів” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Шевченка, 88 Б; поштова адреса: 79000, м.Львів, вул.Городоцька, 355-4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35130711) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) 26’380 грн. 53 коп. –основного боргу; 846 грн. 73 коп. –пені; 290 грн. 19 коп. –інфляційних втрат; 123 грн. 91 коп. - 3% річних за користування чужими коштами; 276 грн. 41 коп. –державного мита; 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3.  Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) в дохід державного бюджету - 00 грн. 27 коп. державного мита.

           4.  Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя