Справа №303/682/19

                                                                                2/303/695/19

                                                                        Номер стат. звіту - 53

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року                                         м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді                        Куцкір Ю.Ю.

при секретарі                                Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення прав у сфері трудових відносин, -

в с т а н о в и в :

        ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення прав у сфері трудових відносин.

Позов мотивує тим, що вона пропрацювала у відповідача безперервно 13 років 7 місяців, з 17.05.2004 року по 29.12.2017 року. За час роботи вона працювала спеціалістом 1 категорії, на посаді головного спеціаліста, виконувала обов`язки завідувача відділом - головним бухгалтером. Свої трудові обов`язки виконувала сумлінно, за що неодноразово була нагороджена почесними грамотами за високий професіоналізм та вагомий внесок у соціальний захист населення краю. Отримавши наказ про звільнення від 29.12.2017 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штатних працівників було несподіваним та неочікуваним, адже відповідач повідомив в жовтні 2017 року про зміни в організації виробництва та зміни істотних умов праці згідно статті 32 КЗпП України, тому позивач усвідомлювала, що їй повинні запропонувати іншу посаду, навіть нижчу за існуючу, що відбудуться зміни в оплаті праці, але ніяким чином не звільнення з роботи. Дії з боку відповідача щодо незаконного звільнення її з роботи 29.12.2017 року є порушенням законних прав на працю, які завдали їй моральних страждань. Моральна шкода, завдана їй в результаті незаконного звільнення полягає у наступному. Зокрема, відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Окрім того, позивач проживає в сім`ї в якої немає інших працівників з самостійним заробітком, тобто з батьками, які є пенсіонерами по віку. Незаконні дії відповідача, що призвели до моральних страждань на протязі всього 2018 року, були зумовлені наступними обставинами: з метою поновлення її на роботі, в січні 2018 року вона звернулася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про поновлення її на роботі (справа №303/453/18), після чого відповідач подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Закарпатської області (ухвала від 26.06.2018 року по справі №303/453/18 відкрито апеляційне провадження) що призвело до частих судових засідань, на яких вона була присутня; порушення не припинилося Управлінням виконавчої дирекції як роботодавцем законних прав позивача на працю, оскільки в день поновлення позивача на роботі на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11.05.2018 року по справі №303/453/18, в частині негайного виконання, відповідач знову надає 22.05.2018 року позивачу попередження про звільнення з роботи, в результаті чого 18.07.2018 року, в черговий раз звільняє позивача згідно наказу №214-к від 18.07.2018 року; відповідач добровільно не виконуючи рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11.05.2018 року по справі №303/453/18 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, змусило позивача неодноразово звертатися до ГУ Державної казначейської служби України в Закарпатській області з метою примусового стягнення коштів (лист від 23.10.2018 року №13.2-12/409-3351), що призвело до додаткових транспортних витрат, оскільки позивач проживає в селі Чинадієво Мукачівського району, втрати часу позивача “оббиваючи пороги” державних установ, через нехтування відповідачем рішенням Мукачівського міськрайонного суду. У зв`язку з наведеними вище обставинами, у неї погіршувалося самопочуття через сильний головний біль, виникли сильні душевні переживання, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала у депресивному та роздратованому стані. Після незаконного звільнення вона зрозуміла, що в неї відсутні засоби для забезпечення належного рівня життя. Її моральні страждання посилювались постійним нервовим стресом, та пов`язаними з ним конфліктами у сім`ї та з оточуючими. Як наслідок вилилося у депресивний стан з якого вона не може вийти і понині. На момент звільнення в неї були наявні два споживчі кредити в Ощадбанку та ОСОБА_2 , копія довідок додається. Тому, внаслідок незаконного звільнення вона змушена була позичати кошти у знайомих для погашення кредитів. Ці обставини змусили її докладати значних зусиль для організації свого життя, щоб забезпечити себе та своїх непрацездатних батьків необхідним рівнем життя. Батьки пенсіонери, вважали, що в незаконному звільненні винувата вона, а тому між нею та ними виникла відчуженість, “холодна” стіна непорозуміння. Всі зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача негативно відобразилися на її здоров`ї. Адже, після звільнення 29.12.2017 року, вона 02.01.2018 року змушена була звернутися до лікаря в Поліклінічне відділення Мукачівської ЦРЛ, копія огляду лікаря додається. Після чого, вона змушена була купляти в аптеках заспокійливі ліки, а також ліки від підвищення тиску. Тому, враховуючи викладені обставини вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду у сумі 10 000 гривень.        Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, але надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує повністю та просить суд задоволити його з підстав наведених в позові.

Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Суд перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Мукачівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області з 01.08.2017 року, однак 29.12.2017 року була звільнена з посади. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.05.2018 року було скасовано наказ №315-к від 22.12.2017 року “Про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників” та поновлено ОСОБА_1 на роботі за посадою головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Мукачівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 02.01.2018 року до 11.05.2018 року в сумі 41 156,10 гривень та 704,80 гривень відшкодування судового збору, що підтверджується постановою Апеляційного суду Закарпатської області справа №303/453/18 від 01.08.2018 року.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Закарпатської області справа №303/453/18 від 01.08.2018 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області залишено без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2018 року залишено без змін.

Відповідно до Медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 встановлено, що 02.01.2018 року позивач знаходилася на прийомі у лікаря, в зв`язку із погіршенням стану здоров`я, а саме скарги на головні болі, головокружіння, серцебиття, які хвора пов`язує із коливанням АТ, загальна слабість, дискомфорт в ділянці серця. Дані скарги хвора пов`язує із перенесеним емоційним стресом.

У відповідності до фіскальних чеків від 06.01.2018 року, від 17.01.2018 року, від 02.02.2018 року, від 05.02.2018 року, від 08.02.2018 року та від 01.03.2018 року позивачем було придбано ліки в аптеці для лікування.

Відповідно до Довідки про склад сім`ї №238 від 22.01.2018 року виданої виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району ОСОБА_1 про те, що у її склад сім`ї входять батько ОСОБА_3 , 1954 року народження та мати ОСОБА_4 , 1957 року народження.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст. ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Згідно положень п.5. Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до абз. 1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз`яснює, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті, порушення, що полягали в незаконному звільненню позивача та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, перебування у важкому матеріальному стані, приходить до висновку, що достатньою, справедливою та обґрунтованою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень.

       Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України, суд, -

                                        р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, місцезнаходження: м.Ужгород вул.Перемоги, буд.92-Б, код ЄДРПОУ 41320961.

       Повний текст рішення складений 20.06.2019 року.

Головуючий                                         Ю.Ю.Куцкір