Справа № 10329     Головуючий в суді 1 інстанції - Зарицька

Доповідач - Дербенцева

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2009 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Суддів - Шахової О .В.,  Желепи О.В. При секретарі Воробей Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Державної спеціальної ( воєнізованої) аварійно - рятувальної служби про стягнення доплати за роботу на території радіоактивного забруднення

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2007 року ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до Ліквідаційної комісії Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно - рятувальної служби про стягнення доплати за роботу на території радіоактивного забруднення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги,  позивач зазначав,  що він працював з 2 жовтня 1999 р. до 1 серпня 2005 р. в Центральному регіональному спеціальному ( воєнізованому) аварійно - рятувальному законі Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно -рятувальної служби і при звільненні йому стало відомо,  що за Законом України «Про статус і спеціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та за постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2003 р. N° 137 за роботу у зоні відчуження та безумовного (обов»язкового) відселення передбачена щомісячна доплата у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат.

Посилаючись на те,  що за час роботи у відповідача йому ця доплата не виплачувалася,  позивач просив ,  виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати,  стягнути з відповідача недоплачену доплату в сумі 34386 гр.

Крім того,  позивач вказав,  що невиконанням закону та невиплатою йому передбачених законом доплат відповідач завдав йому моральну шкоду,  у відшкодування якої просив стягнути 5000 гр.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2008 року позивачу в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати рішення суду та стягнути на його користь з відповідача заявлені в позовній заяві суми в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду,  пояснення осіб,  що з»явилися,  дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу в позові,  суд першої інстанції виходив з того,  що позивач не довів свої позовні вимоги.

З матеріалів справи вбачається,  що підприємство відповідача знаходиться в стадії ліквідації.

У письмовому поясненні на позов Голова ліквідаційної комісії посилається на те,  що доплати позивачу проводилися в іншому розмірі (аніж заявлено в позові),  у відповідності до «Порядку організації,  оплати праці та надання доплат і компенсацій працівникам,  які зайняті на роботах у зоні безумовного ( обов»язкового) відселення після повного відселення жителів»,  прийнятого та затвердженого Адміністрацією зони відчуження і зони безумовного (обов»язкового) відселення і направленого 17.03.1999 р. відповідачу.

Відповідно до ч.3  ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « (в редакції до 2007р.) громадянам,  які працюють у зоні відчуження,  а також у зоні безумовного (обов»язкового) відселення після повного відселення жителів,  за рішенням Адміністрації зони відчуження,  встановлюється доплата згідно з положенням,  затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Адміністрація зони відчуження до участі в справі не притягувалася. Разом з тим Адміністрація є суб»єктом владних повноважень ,  відповідно до  ст.  17 Кодексу адміністративного судочинства України позови до суб»єктів владних повноважень розглядаються адміністративними судами.

З огляду на викладене,  колегія вважає звернення позивача з позовом до підприємства передчасним,  не вбачає підстав для скасування рішення суду,  постановленого в справі,  і вважає за необхідне роз»яснити позивачу,  що він має право при наявності підстав,  в порядку,  передбаченому Кодексом про адміністративне судочинство України,  звернутися в адміністративний суд з позовом до Адміністрації зони відчуження і безумовного (обов»язкового) відселення про захист порушеного права.

Керуючись  ст.  ст. 303, 307, 308 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набуття законної сили .